11. Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, м.Київ, Україна

НЕЙРОДИНАМІКА В СИСТЕМІ «ШКОЛЯР- СТУДЕНТ-ПРОФЕСІОНАЛ»

Професійне становлення як системний процес починається з моменту виникнення інтересу дитини до певного виду діяльності через фантазії, які потім переходять у стійку спрямованість, а закінчується завершенням професійної діяльності дорослою людиною взагалі. Такий довгий шлях - професійне становлення та діяльність – поділений на певні періоди або етапи [5,8,3,7,12]. Етапи професіоналізації від оптанта до майстра у різних людей тривають по різному, залежно від індивідуальних особливостей, від цілей та вольових якостей, від психічних властивостей людини та ін. Швидкість засвоєння професійних вмінь, навичок, способів праці обумовлюють стиль професійної діяльності людини і, в свою чергу, залежать від властивостей нервової системи (НС) або нейродинаміки людини.

У процес формування та становлення професіонала входять професійна орієнтація й вибір професії, професійне навчання й адаптація до професії, професійне вдосконалення, становлення спеціаліста - майстра, а це потребує врахування особистісних властивостей НС на кожному з етапів [2,7,3]. Властивості нервової системи людини є вродженими, обумовлюють нейродинамічні особливості і є основним чинником створення індивідуального стилю діяльності як фінального етапу становлення професіонала, швидкості надбання професійних здібностей, обумовлюють професійну придатність до обраної людиною праці, а також визначають темпераментальні особливості й характер. Шлях пристосування людини до діяльності передбачає формування таких засобів та дій, які є для людини оптимальними та відповідають її особистісним психофізіологічним особливостям [13].

Зазначене вище викликає інтерес до стану нейродинамічних властивостей у процесі професійного становлення, тому метою нашого дослідження було порівняння деяких нейродинамічних характеристик представників різних етапів професіоналізації – від фази оптації через фазу навчання до певного рівня професіоналізму.

За професійним напрямком обрана професія типу «людина-людина» [5], яка спирається на загальнолюдські риси: вміння спілкуватися, бажання допомогти іншим, комунікативність, емпатію, рефлексію [1]. Наведені властивості, найвірогідніше, пов’язані з нервовою системою високої чутливості, яка притаманна людям з ознаками слабкої нервової системи, високою рухливістю нервових процесів, екстраверсією тощо. Але може бути і навпаки – все залежить від природних властивостей та набутих якостей у процесі виховання, соціалізації, навчання, праці.

Предметом дослідження стало вивчення властивостей нервової системи (НС), що обумовлюють нейродинаміку людини: школярів старших класів – як представників фази оптації /Зеер Э.Ф, 2003/, студентів – фази адептів, вчителів – як представників професійного рівня.

Дослідницький пакет складався з таких методик: опитувальника Я. Стреляу з визначення проявів основних властивості НС [10]; методики «Шкала оцінок для виміру реактивності» Я.Стреляу [10,11] для оцінки рівня працездатності; теппінг-тесту О.В.Родіонова [9, модифікація 6] для визначення властивостей НС за суто динамічними показниками; опитувальника «Дослідження психологічної структури темпераменту» Б.Н. Смірнова [4] для визначення основних темпераментальних характеристик особистості. Останній тест має шкалу відвертості, яка дозволяє оцінити надійність отриманих результатів.

У дослідженні взяли участь школярі 9-х та 11- класів Бучанської школи-інтарнату, перед якими стояла проблема визначення подальшого професійного шляху та формування професійних намірів, тобто обидві групи школярів відповідали періоду оптації [3]. Всього обстежено 47 школярів. Аналіз результатів за критерієм Ст’юдента не виявив достовірних відмінностей між групами школярів за віком та статтю, тому всі школярі були об’єднані в одну групу.

Наступний період – період адепта за Е.О. Клімовим – етап професійної підготовки, який передбачає вступ до професійного навчального закладу (професійне училище, ВНЗ), отримання конкретної професії - певних знань, вмінь, навичок щодо конкретного виду діяльності. Цьому етапу відповідають студенти, тому в дослідженні взяли участь студенти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця медично-біологічного факультету (спеціальність – лікар-психолог): 1 курс – 23 студента, 2 курс – 24, які були об’єднані в одну групу (N=47), оскільки достовірних відмінностей між ними виявлено не було.

В якості представників різних етапів професійної майстерності були обрані вчителі І та вищої категорій кваліфікації, рівень професіоналізму яких визначався ступенем категорії кваліфікації. В дослідженні взяли участь вчителі іноземної мови (І категорії – 23 особи, вищої кваліфікації – 29 осіб). Напрямок навчання студентів та професія вчителя відносяться до професій типу «людина-людина» за систематикою Е.О. Клімова [5].

За результатами опитувальника Я. Стреляу з’ясовано, що більшість учнів (від 89,4% до 91,5%) характеризувалась високою концентрацією властивостей сили НС за збудженням та гальмуванням, високою концентрацією показника рухливості нервових процесів (91,4%). Врівноваженими виявилися 55,3% учнів, неврівноваженими у бік збудження – 14,9%, у бік гальмування – 29,8% .

Серед досліджених студентів 80% притаманна висока концентрація властивості сили НС за збудженням та гальмуванням; 92,0% студенів характеризувались високою рухливістю нервових процесів. За показником врівноваженості нервових процесів у 42,0% студентів спостерігалась врівноваженість, у 20,0% досліджених виявлена неврівноваженість у бік збудження, у 38,0% - неврівноваженість у бік гальмування.

У більшості вчителів І категорії (95,7%) за показником сили НС за збудженням виявлена висока концентрація властивості; у вчителів вищої категорії – у 86,2%. Аналогічні результати були отримані і для показників сили НС за гальмуванням та показником рухливості нервових процесів. Також більшість вчителів виявили ознаки врівноваженості за силою НС (60,9% вчителів І категорії та 62,5% - вищої), «неврівноваженими» в бік збудження виявилися 26,1% вчителів І категорії та 27,6% вчителів вищої категорії.

Таким чином, всі представники наведених груп певних етапів професійного становлення характеризувалися ознаками сильної нервової системи за результатами (методика Я. Стреляу). Сила НС за збудженням характеризує можливості людини витримувати великі навантаження, виконувати складну роботу, зберігати самовладання в екстремальних ситуаціях. Показник сили за гальмуванням означає властивість людини швидко перемикатися на іншу діяльність, що разом з високими показниками рухливості нервових процесів та врівноваженістю вказує на міцну нейродинамічну основу для будь-якого виду діяльності.

Показник реактивності (методика «Шкала оцінок для виміру реактивності» Я. Стреляу) впливає на регуляцію поведінки, визначає поріг чутливості та працездатність або витривалість. Реактивність та активність знаходяться в зворотно пропорційних відношеннях, і чим вища реактивність, тим нижча активність (працездатність). Тестування учнів довело, що більшість (73,9%) характеризувалась середнім рівнем реактивності, що свідчить про середню ступінь працездатності цієї вибірки учнів. Низька реактивність, що відповідає високій активності та високій працездатності - лише у 21,7% учнів. Схожі результати були отримані і в студентів - більшість студентів (82,0%) належала до групи з середнім показником реактивності, тобто наявна середня ступінь працездатності. Вчителі також виявили середню ступінь працездатності – 95,7% у І категорії та 89,3% - у вчителів вищої категорії кваліфікації.

Такий середній рівень працездатності представлених груп досліджених наводить на думку про недостатній рівень наполегливості та певну байдужість до навчання як школярів, так і студентів. Стосовно вчителів, то це може свідчити про високу адаптованість досліджених до робочих навантажень.

Теппінг-тест є безпосереднім випробуванням нейродинамічних властивостей людини, дозволяє оцінити загальний темп реакції, а завдяки математичним обчисленням дає уяву про витривалість, рухливість та врівноваженість НС. Виявилось, що низькі значення витривалості (відповідає ознакам сильної НС) притаманні лише 23,4% учнів з вибірки; а більшість - 76,7% учнів - потрапила до групи з середнім рівнем витривалості. За показником рухливості низька спостерігалась у 27,7% учнів, у більшості - 61,6% - середня, і висока рухливість спостерігалась лише у 10,6%. Більшість учнів - 59,6% – характеризувалась низькою врівноваженістю за силою НС, висока врівноваженість була зафіксована у 31,9% учнів.

Тестування студентів довело, що лише 28,6% досліджуваних мали ознаки сильної НС; а 71,4% студентів характеризувалися середнім рівнем витривалості як властивості сили НС. Низька рухливість нервових процесів спостерігалась у 42,9% студентів, середня рухливість була притаманна 48,9%. Низька врівноваженість як баланс між силою за збудженням та силою за гальмуванням була притаманна 69,4% студентів, високі значення показника характеризували 20,4%, а середні значення - приблизно 10,0% студентів.

Більшість вчителів за теппінг-тестом виявила середній рівень витривалості НС як показника сили: І категорія - 56,5%, вища категорія кваліфікації - 65,5% досліджених. Але виділені досить значні групи з низькими значеннями витривалості НС, що відповідає ознакам сильної НС: серед вчителів І категорії - 43,5% та 34,5% - серед вчителів вищої категорії. Щодо показника рухливості, то він був визначений на рівні середнього у більшості досліджуваних: у 78,5% вчителів І категорії та у 79,4% вчителів вищої; висока рухливість була притаманна 17,2% вчителів І категорії, і лише 6,8% вчителів вищої категорії. Лабільність середнього рівня також була визначена у більшості: у 82,8% вчителів І категорії; у 72,6% вчителів вищої категорії. За показником врівноваженості для більшості вчителів визначений низький рівень: І категорія – 69,6%; вища - 72,4% досліджених. Середній рівень врівноваженості був найбільшим серед вчителів І категорії кваліфікації (21,7%), а найвищий рівень врівноваженості –13,8% – серед вчителів вищої категорії кваліфікації.

Отож, на підставі аналізу результатів дослідження за теппінг-тестом можна констатувати, що здебільшого представники всіх чотирьох етапів становлення професіонала мали середні показники витривалості як ознаки сили НС, рухливості та лабільності нервових процесів, а також низький рівень врівноваженості.

Визначення прояву основних складових темпераменту було проведено за опитувальником Б.М. Смірнова [4]. Результати наведені в таблиці, де відсоткове значення груп з середнім значенням показника не наведені. Тестування довело, що за показником «екстраверсія-інтроверсія» більшість учнів – 59,6% - має ознаки високої та дуже високої екстраверсії; 19,1% учнів були віднесені до групи інтровертів (21,3% досліджених мали середні значення показника). Показник «пластичність-ригідність» характеризує швидкість пристосування людини до змін ситуацій, і в цій групі школярів більшості притаманні ознаки ригідності – 51,1%; «пластичними» виявилися лише 12,8%; а 36,1% - мають середні значення (коли прояви ригідності врівноважуються пластичністю). Близько половини учнів – 51,1% - характеризувалась високою емоційною збудливістю; 27,7% виказали ознаки емоційної стійкості. Для більшості досліджених був визначений середній темп реакції –38,3% учнів. Неквапливі та з високою швидкістю реакції серед обстежених були приблизно в однаковій кількості – відповідно 31,9% та 29,8%. Більшість учнів пасивна – 40,4%; приблизно така ж сама кількість показала середні значення – 38,3%, коли пасивність рівняється активності; значно менше – 21,2% - активних. Опитувальник Б.М. Смірнова має шкалу відвертості, показники якої свідчать про надійність результатів тестування. З’ясовано, що для дослідженої групи учнів високий показник щирості був визначений для 72,3%, що свідчить про достатньо високу надійність отриманих результатів.

Таблиця. Відсотковий розподіл за проявом властивості по групах досліджених. Частина досліджених у % з середнім проявом властивостей не наведена.

Властивість темпераменту	Учні N = 47	студенти N = 47	Вчителі І категорії N = 23	Вчителі ви-щої категорії N = 29
Екстраверсія – інтроверсія	59,6% 19,1%	58,0% 18,0%	34,8% 26,1%	41,4% 27,6%
Ригідність – пластичність	51,1% 12,8%	22,0% 22,0%	52,2% 8,7%	31,0% 3,4%
Емоційна збудливість – емоційна стійкість	51,1% 27,7%	80,0%	34,8% 30,4%	44,8% 20,7%
Швидка реакція – неквапливість	29,8% 31,9%	34,0% 12,0%	30,4% 26,1%	13,8% 44,8%
Активність – пасивність	21,2% 40,4%;	14,0% 52,0%	13,0% 43,5%	24,1% 27,6%

Для більшості студентів за значеннями показника «екстраверсія – інтроверсія» характерним виявився прояв екстраверсії – 58,0%, «інтроверти» склали групу з 18,0%, інші виявили середні значення показника. Студенти розподілилися однаково на групи з високою пластичністю та високою ригідністю ( по 22,0%), а більшість (40,0%) виказала ознаки середнього прояву цієї властивості темпераменту. Для більшості студентів визначена емоційна збудливість – у 80,0% досліджуваних. У 50,0% студентів визначено середній показник темпу реакції (швидкість реакції врівноважується неквапливістю); 34,0% характеризувалися високою швидкістю реакції, а 12,0% - високою неквапливістю. В парі показників «активність-пасивність» у студентів визначено дуже висока та висока пасивність (52,0% досліджених), висока активність була притаманна лише 14,0%. За шкалою відвертості у 70,0% студентів виявлена висока надійність отриманих результатів.

Дослідження вчителів показало, що дуже висока та висока екстраверсія притаманна лише 34,8% вчителів І категорії та 41,4% вчителів вищої категорії. Визначені великі групи з ознаками інтроверсії: 26,1% і 27,6% - відповідно І і вища категорії вчителів. Інші виявили середні значення показника. Отже, «найвідкритіші» вчителі вищої категорії професіоналізму. Більшості вчителів І категорії професіоналізму притаманна ригідність (52,2%), «пластичними» виявилися лише 8,7% вчителів. І приблизно 40,0% вчителів цієї групи характеризувалися середнім рівнем зазначеної властивості темпераменту. Що стосується вчителів вищої категорії, то більшість потрапила до групи з середнім рівнем – 65,6%, тільки 3,4% мали прояви високої пластичності, а 31,0% проявили ригідність. Такій прояв властивості був досить несподіваним результатом.

Найбільш емоційно стійкими за показником «емоційна стійкість – емоційна збудливість» були визначені 30,4% вчителів І категорії та 20,7% - вищої. Найбільш емоційно збудливими - 34,8% вчителів І категорії та 44,8% вчителів вищої категорії. Інші вчителі характеризувалися середнім рівнем прояву властивості. Високу швидкість реакції мали 30,4% вчителів І категорії та 13,8% вчителів вищої категорії. Альтернативна протилежність швидкості реакції – неквапливість – характеризувала 26,1% вчителів І категорії та 44,8% – вищої. Отже, серед вчителів І категорії більше представників з швидкою реакцією, а «неквапливих» - серед вчителів вищої категорії.

Низька активність (показник «активність-пасивність») характеризувала лише 13,0% вчителів І категорії та 24,1% вчителів вищої категорії. Виражену пасивність мали 43,5% вчителів І категорії та 27,6% вчителів вищої категорії. Середню групу склали приблизно однакові групи – від 43,0% до 48,0% всіх обстежених вчителів, коли прояви активності нівелюються такими ж проявами пасивності.

За шкалою відвертості для вчителів І категорії висока достовірність була притаманна 65,2%; серед вчителів вищої категорії лише 48,3% досліджених виказали високу надійність результатів, інші вчителі не були щирими та відвертими. Можливо, життєвий досвід вчителів вищої категорії, які, на нашу думку, є високо досвідченими у професії, не дав можливості людини розкритися та бути відвертими під час тестування.

Таким чином, дослідження змін показників нейродинаміки в учнів старших класів, студентів та вчителів двох категорій кваліфікації як представників певних стадій становлення професіонала виявило, що більшість серед них характеризувалася ознаками сильного типу НС, про що свідчить висока концентрація основних властивостей НС – сили за збудженням та гальмуванням, рухливості нервових процесів та врівноваженості; здебільшого в досліджуваних групах виявили середню працездатність та приблизно однаковий прояв властивостей НС за теппінг-тестом. Наведені результати є підтвердженням думки, що властивості нервової системи є вродженими і дуже повільно змінюються. І тільки за показниками темпераментальних особливостей визначені відмінності між представниками груп «учень-студент» та «вчителі» (див. таблицю). З’ясовано, що серед учнів та студентів більшість – «екстраверти», а серед вчителів група «екстравертів» відповідала кількісно групі «інтровертів». За Г.Юнгом екстраверти відкриті, комунікабельні, діють під впливом моменту, схильні до ризику. Екстравертам притаманне постійне витрачання себе – що є позитивними рисами в професії «людина-людина», буде сприяти майбутнім фахівцям гуманного напрямку професії через співчуття проникнути до психології та почуттів іншої людини та допомогти. А, можливо, і навпаки - заважати чіткому та тверезому оцінюванню екстремальної ситуації. На етапі підготовки до професії це є позитивним моментом, що спрямовує людину до невідомого, цікавого в професії. Але значна кількість «інтровертів» серед вчителів може свідчити про певну закритість, відстороненість, а, можливо, і певну професійну деформацію.

Значна кількість вчителів І категорії кваліфікації проявили ознаки ригідності, що практично відповідало аналогічному показнику школярів. І якщо такий результат у школярів можна пов’язувати з особливостями юнацького віку, нігілізмом, негативним ставленням до будь-чого, високою емоційною збудливістю, то стосовно вчителів – результат був незрозумілим, бо професійність передбачає постійне самовдосконалення, професійне зростання, що потребує саме пластичності. Відмічений великий відсоток вчителів з середніми значеннями різних показників, коли прояв однієї властивості врівноважується проявом протилежної. Це може свідчити і про невизначеність людиною своїх можливостей, і про певну байдужість як рису характеру. Однак, можливо, що рутинна праця вчителя змінює пластичність на ригідність, активність на пасивність, екстраверсію на інтроверсію. Відомо, що з віком зменшується рухливість та лабільність нервових процесів, підвищується неврівноваженість нервової системи.

Отже, отримані нами результати дослідження проявів властивостей НС як основи нейродинаміки людини у ланцюгу «школяр-студент-вчитель» на певних етапах становлення професіонала не виявив значних змін показників у процесі професіоналізації. Усі групи досліджених мали достатні нейродинамічні властивості щодо подальшого успішного руху у цьому напрямку. Втім відмічені відмінності в проявах властивостей темпераменту, що є зрозумілим, тому що процес професіоналізації супроводжується побудовою певного стилю діяльності, поведінки та рис характеру. Можливо, при рівних проявах нейродинамічних властивостей суто психологічні чинники (воля, мотивація) є ефективним двигуном досягнення професійної майстерності.

Література.

1. Волков Б.С. Основы профессиональной ориентации: учеб. пособие для вузов /Б.С.Волков. – М.: Академический Проект, 2007. – 333 с. – (Gaudeamus).

2. Гуревич К.М.. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы.- М.: Наука. - 1970. – 372 с.

3. Зеер Э.Ф. Психология профессий. Учебное пособие для ВУЗов – М.: Академический проект, 2003 - с.122.

4. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004 – 701 с. (Серия «Мастера психологии») – c. 464-466.

5. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс».- 1996. – 512 с.

6. Малхазов А.Р. Динаміка індивідуально-типологічних та психофізіологічних характеристик студентської молоді (1976-2000 р.р. ) //Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження акад. С.Д. Максименка: Наук. записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /за ред. чл.- кор. АПН України Н.В.Чепелевої – К., Нора-прінт, 2002. - Вип. 22,-С.173-181.

7. Маркова А. К. Психология профессионализма.- М.: РАГС, 1996 – 263 с.

8. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства: Уч. пос. - М.: Академия, 2001.- 480 с.

9. Родионов А.В. Психодиагностика спортивных способностей. - М.: Физкультура и спорт - 1973, - 215 с.

10.Семиченко В.А. Психологія: Темперамент. – Київ-Полтава: „Форміка”, 2001. – 168 с.

11. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии – М.: Прогресс, 1982 -232 с.

12. Толочек В.А. Современная психология труда: Учебное пособие. – СПб: Питер.- 2005.- 479 с.

13. Шадрин В.М. Психологические основы формирования двигательного навыка. - Казань: Из-во КГУ, 1978.- 176 с.