Технічні науки / 4. Транспорт.

Лапутин Р.О., Котляр О.Р.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ "ДонНТУ", м. Горлівка, Україна.

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ НА НЕРЕГУЛЬОВАНИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ НА ОДНОМУ РІВНІ

Для оцінки безпеки дорожнього руху на нерегульованих перехрестях на одному рівні застосовуються відповідні методи, а саме: метод коефіцієнтів аварійності, метод оцінки безпеки нерегульованого перехрестя на одному рівні за допомогою умовних балів, метод оцінки ступеня небезпеки нерегульованого перехрестя на одному рівні за допомогою визначення відносної аварійності конфліктних точок на ньому, метод аналізу конфліктних ситуацій. Кожна дорожньо-транспортна пригода, яка виникає на перехресті, трапляється у певний момент часу між певними транспортними засобами, в який формуються поточні умови руху, що призвели до його виникнення. Тому врахування режиму реального часу при дослідженні безпеки дорожнього руху є неминучою необхідністю. Надалі проаналізуємо зазначені методи на предмет застосування їх методик для оперативної оцінки безпеки дорожнього руху на нерегульованих перехрестях на одному рівні.

Метод коефіцієнтів аварійності, засновником якого є професор В.Ф. Бабков, призначений для прогнозування аварійності на ділянках вулиць і доріг. Як частковий випадок його можна застосовувати для перехрестя на одному рівні, якщо його розглядати як характерну ділянку вулиці або дороги. Метод передбачає розрахунок для відповідного перехрестя на одному рівні підсумкового коефіцієнта аварійності, що є добутком часткових коефіцієнтів, які в свою чергу визначаються за спеціальними таблицями й означають ступінь впливу відповідних факторів на формування аварійності. Для перехрестя враховуються наступні фактори: відстань видимості; поздовжній похил; тип перехрестя; кут між дорогами, що пересікаються; інтенсивність транспортних потоків на другорядній дорозі; сумарна інтенсивність транспортних потоків на перехресті [1].

Метод оцінки безпеки нерегульованого перехрестя на одному рівні за допомогою умовних балів засновано Г.А. Раппопортом (Німеччина), А.Є. Страментовим та М.С. Фішельсоном (Росія), в основу якого покладене поняття конфліктної точки - місця пересічення, злиття та розділення траєкторій транспортних потоків [2]. На підставі топографічного аналізу дорожньо-транспортних пригод на перехрестях на одному рівні кожній конфліктній точці було присвоєно умовний бал небезпеки, що дозволяє оцінити відносну ступінь небезпеки кожної конфліктної точки та перехрестя доріг в цілому.

Удосконалив вище зазначений метод професор Є.М. Лобанов (Росія). Безпека руху на підставі удосконаленого методу також оцінюється по небезпеці конфліктних точок, але ця небезпека виражається не в умовних балах, а розраховується з використанням величин відносної аварійності. Небезпека кожної конфліктної точки визначається за формулою [3]:

, (1)

де - величина відносної аварійності конфліктної точки; , - інтенсивності транспортних потоків у конфліктній точці, авт/добу; - коефіцієнт річної нерівномірності руху.

Сума визначає загальну небезпеку руху перехрестя.

У 60-ті роки в ряді держав (Німеччина, Швейцарія) виникла ідея оцінювати небезпеку перехресть, їх планувальних і організаційних рішень шляхом оцінки транспортних конфліктів [4]. Підставами виникнення цієї ідеї є те, що кожному ДТП передує конфліктна ситуація, тому вивчення саме конфліктних ситуацій на ділянках вулично-дорожній мережі міст дає змогу вживати заходів щодо попередження ДТП. Отже, метод аналізу конфліктних ситуацій ґрунтується на поглибленому вивченні статистичних даних про конфліктні ситуації і перерахуванні їх на імовірну кількість ДТП.

Розглянуті методи дозволяють на практиці проводити реконструкцію (перепланування) перехрестя з метою підвищення безпеки руху або прогнозувати середньорічну аварійність на перехресті.

Кожне ДТП, яке виникає на перехресті, трапляється у певний момент часу між певними транспортними засобами, отже оцінювати умови руху, які формуються в кожний момент часу, потрібно в режимі реального часу, що в свою чергу надасть можливість підвищувати безпеку руху у режимі реального часу. Кожний з методів оцінки безпеки руху, які були проаналізовані, оперують сталими та усередненими характеристиками транспортних потоків, тому їх методики не можна застосовувати для оперативної оцінки безпеки дорожнього руху на нерегульованих перехрестях на одному рівні. Зазначене визначає наукову задачу щодо створення нового методу підвищення безпеки руху на нерегульованих перехрестях на одному рівні в режимі реального часу, який надасть можливість оперативного впливу на безпеку руху з метою ліквідації конфліктів між парами транспортних засобів на перехресті на одному рівні.

Література:

1. Бабков В.Ф. Дорожные условия и безопасность движения / В.Ф. Бабков. – М.: Транспорт, 1993. – 271 с.

2. Карась Ю.В. Транспортные потоки и безопасность движения на автомобильных дорогах / Ю.В. Карась. – Казань: КХТИ, 1987. – 80 с.

3. Лобанов Е.М. Проектирование и изыскания пересечений автомобильных дорог / Е.М. Лобанов, В.М. Визгалов, А.П. Шевяков и др. – М.: Транспорт, 1972. – 232 с.

4. Шештокас В.В. Конфликтные ситуации и безопасность движения в городах / В.В. Шештокас, Д.С. Самойлов. – М.: Транспорт, 1987. – 207 с.