О.В. Тимошенко,

кафедра фінансів Полтавського університету економіки і торгівлі

Результати реалізації бюджетно-податкової політики з питань фінансового забезпечення місцевого самоврядування

Місцеві бюджети використовуються державними органами влади як засіб забезпечення делегованих представницьким органам місцевого самоврядування функцій регулювання суспільно-господарської діяльності та соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Для вивчення результатів реалізації основних напрямів бюджетно-податкової політики України щодо фінансового забезпечення місцевого самоврядування нами розроблена матриця оцінювання бюджетно-фінансової децентралізації (табл. 1).

Таблиця 1

Матриця оцінки рівня бюджетно-фінансової децентралізації

*ЧДМБ / ВРП **ЧДМБ / БРР	Приріст	Зниження
Приріст	Курс бюджетно-податкової політики уряду країни на бюджетно-фінансову децентралізацію за рахунок перерозподілу бюджетних ресурсів регіону на користь місцевих бюджетів	Забезпечення пасивного збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок підвищення частки останніх у консолідованих бюджетних ресурсах регіону
Зниження	Зниження рівня бюджетно-фінансової децентралізації за рахунок перерозподілу бюджетних ресурсів регіону на користь Державного бюджету	Курс бюджетно-податкової політики уряду країни на бюджетно-фінансову централізацію за рахунок перерозподілу бюджетних ресурсів регіону на користь Державного бюджету

* Частка доходів місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у валовому регіональному продукті.

** Частка доходів місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у бюджетних ресурсах регіону

Ця матриця дозволяє одночасно провести оцінку рівня бюджетно-фінансової децентралізації під впливом зміни частки доходів місцевих бюджетів у валовому регіональному продукті та структурних змін у бюджетних ресурсах регіону. Слід звернути увагу, що використання матриці дозволяє виділити періоди та оцінити результат впровадження заходів бюджетно-податкової політики уряду України щодо фінансового забезпечення регіонального розвитку.

Враховуючи результати аналізу формування та перерозподілу бюджетних ресурсів Полтавської області за 2001-2011рр. стає можливим виділення наступних періодів для оцінки рівня бюджетно-фінансової децентралізації регіону [1]:

— 2001-2005 рр. - період, для якого характерним є високий (до 56%) рівень централізації регіональних бюджетних ресурсів та незначні позитивні структурні зміни на користь місцевих бюджетів;

— 2006-2008 рр. - період, для якого характерним є орієнтація на бюджетну децентралізацію шляхом підвищення до 50-51% частки бюджетних ресурсів регіону, які залишаються у розпорядженні органів місцевого самоврядування для виконання власних і делегованих повноважень та збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів;

— 2009-2011 рр. - період, для якого характерним є повернення до високого рівня централізації бюджетних ресурсів за рахунок перерозподілу бюджетних надходжень на користь Державного бюджету, зниження частки доходів місцевого самоврядування та офіційних трансфертів від органів державного управління. Консолідовані бюджетні ресурси регіону у 2011 році розподілилися наступним чином: 1/3 – це кошти, використані для розвитку регіону, а 2/3 – склали надходження до Державного бюджету.

Заслуговує на увагу точка зору науковців, які вважають головним критерієм державної бюджетної політики на місцевому рівні саме стимулювання розвитку територій через місцеві бюджети. Проте практичні результати дослідження доводять зворотне. Вважаємо, що існуючий підхід до формування доходної бази місцевих бюджетів України суперечить принципам ст. 9 Європейської Хартії місцевого самоврядування і не має нічого спільного з процесом бюджетно-фінансової децентралізації. Низький рівень забезпечення місцевих бюджетів власними доходами призвів до того, що органи місцевого самоврядування займаються не соціально-економічним розвитком адміністративно-територіальних одиниць, інтереси яких вони покликані представляти, а реалізацією державної політики уряду.

Оцінка результатів реалізації бюджетно-податкової політики з питань фінансового забезпечення місцевого самоврядування свідчить про необхідність її подальшого реформування з метою підвищення рівня бюджетно-фінансової децентралізації та, як результат, фіскальної самостійності адміністративно-територіальних одиниць. Серед основних напрямів вирішення проблемних питань збільшення доходів місцевих бюджетів можна визначити внесення змін до нормативно-правової бази стосовно запровадження таких інструментів та важелів, які б стимулювали представницькі органи до нарощення додаткових ресурсів як для формування власних, так і закріплених коштів.

До вищезазначених важелів слід, на наш погляд, віднести: розщеплення і пропорційне використання надходжень від податку на прибуток підприємств усіх інших, крім комунальної, форм власності, податку на додану вартість [2; 3]; пільгове оподаткування прибутку на початкових етапах становлення комунальних підприємств [4]; передачу частки надходжень від податку на прибуток підприємств усіх інших, крім комунальної, форм власності та податку з доходів фізичних осіб до бюджету розвитку; надання з місцевих бюджетів-донорів безвідсоткових кредитів на реконструкцію і розвиток комунальних підприємств з правом зменшення обсягу вилучення коштів до Державного бюджету.

Література:

1. Звітні дані фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації за 2001-2011 роки.

2. Мельничук Н. Удосконалення управління формуванням і використанням фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування / Н. Мельничук // Світ фінансів. – 2009. - №1 (18). – С. 90-100.

3. Пелехатий А. Зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування як чинник самостійності територіальної громади / А. Пелехатий // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. - №2 (11). – С. 22-25.

4. Панасюк Л.В. Фінансові ресурси місцевих органів влади. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит – Державна податкова адміністрація України, Національний університет Державної податкової служби України, Ірпінь, 2009. – 203.