Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

К.е.н. Іляшенко А.Х.

Класичний приватний університет, Україна

Аналіз витрат і результатів як метод оцінювання бюджетних програм

Для оцінювання здійснення бюджетних програм важливим є аналіз витрат і результатів (АВР). В економічній літературі є різні трактування цього методу. Так, наприклад, у праці “Способи і методи політичного аналізу” зазначається, що аналіз витрат і результатів – це метод, за якого застосовується монетарна міра сукупних змін в індивідуальному добробуті внаслідок прийняття певного політичного рішення. Тобто цей метод орієнтований на витрати, при цьому результат порівнюється з вкладеннями і виражається у монетарних величинах. Аналіз витрат і результатів використовується для визначення економічної ефективності господарювання, тобто визначення найефективнішого використання ресурсів. Мета цього методу – визначити, чи треба здійснювати певну дію і якщо так, то в яких масштабах.

При проведенні аналізу витрат і результатів важливими є три елементи:

– прогноз: для кожної альтернативи необхідно визначити всі можливі чинники впливу (сприятливі й несприятливі, реальні й можливі);

– оцінка кожного чинника. Сприятливі чинники розглядаються як доходи, несприятливі – як витрати/збитки;

– обчислення чистого прибутку: загальний дохід мінус витрати.

Перевагами аналізу витрат і результатів є: прозорість і доступність обліку; загальна одиниця обліку витрат і доходів; порівнюваність (існує можливість порівняння альтернатив і програм у різних сферах).

По-іншому трактує аналіз витрат і результативності Ю. Немец. Він зазначає, що під час проведення аналізу витрат і результативності не слід намагатися оцінювати результативність програми в грошових показниках. За цією формою оцінювання результати програми вимірюються в найхарактерніших природних або матеріальних одиницях (роки життя, правильно поставлені діагнози тощо).

Методика АВР спрямована на демонстрування того, як певного рівня вигоди можна досягти на основі мінімальних витрат (або максимальної вигоди на основі цих витрат). Цей принцип здається простим. Насправді у визначенні результативності існують певні труднощі. Проблеми виникають тоді, коли можна одержати не одну вигоду, коли вигоди взаємно заперечують одна одну або ж не можуть систематично чи послідовно пов’язуватися. Тому можуть бути обставини, коли коефіцієнт результативності витрат (Крв = В/Р) не має змісту. Саме тому при проведенні АВР необхідно дотримуватися однієї з умов, запропонованих Драмондом, Стодертом і Торенсом: існує одна однозначна мета втручання, а отже, існує чіткий критерій, за яким можна оцінити результативність; існує багато цілей, однак таких, за яких альтернативне втручання, за припущенням, призведе до такого самого результату.

Метод аналізу витрат і вигід застосовується для визначення економічних підстав при виробленні бюджетних рішень (прийняття програм, внесення до них змін). Формалізоване обов’язкове використання аналізу витрат і вигід у процесі вироблення рішень було запроваджено в американському уряді. Спеціальним президентським розпорядженням у 1981 р. президент США Р. Рейган поставив вимогу, щоб аналіз витрат і вигід проводився як обов’язкове дослідження стосовно всіх регуляторних акцій, пропонованих державними агентствами. Крім того, палата представників США прийняла в 1995 р. закон, який вимагає, щоб запровадженню будь-яких регуляторних норм передував аналіз витрат і вигід та щоб цей аналіз проходив юридичну перевірку.

Застосування аналізу витрат і вигід у Німеччині дещо відрізняється за характером від американського досвіду. Вигоди і витрати, як їх трактує німецьке бюджетне законодавство, є категоріями соціальними (макроекономічними та суспільними). Аналіз витрат і вигід, хоч і обов’язковий, але застосовується не завжди.

У законі про принципи бюджетного устрою та в положенні про федеративний бюджет Німеччини чітко закріплені положення про необхідність проведення “для певних проектів, пов’язаних зі значними бюджетними асигнуваннями, аналізу витрат і вигід”. Це означає, що перед прийняттям інвестиційних рішень необхідно зіставити розрахунковий прибуток і витрати, пов’язані з реалізацією того чи іншого проекту. Під “певними проектами” насамперед маються на увазі асигнування на проведення державних інвестицій.

Основна мета аналізу витрат і вигід полягає в оцінюванні доцільності державних інвестиційних проектів, витрати на які треба здійснити сьогодні, а доходи очікуються в майбутньому. Виникає необхідність у застосуванні інструментарію економічного розрахунку доцільності інвестицій і до інших державних проектів. Основна проблема при цьому полягає в тому, що досить часто доходів у грошовому еквіваленті немає, оскільки державні послуги надаються, як правило, у вигляді суспільних благ. У цьому разі можна вдатися до інструментарію оцінювання граничної згоди громадян на оплату додаткового суспільного блага. Водночас визначення цієї оцінки є досить складним процесом. Один зі шляхів розв’язання цієї проблеми пов’язаний з дослідженням сфер і форм прояву наслідків споживання суспільних благ. Таке дослідження може здійснюватися з допомогою спостереження за індивідуальною поведінкою на ринку приватних товарів і послуг, за поведінкою у політичній сфері або шляхом проведення прямих опитувань.

Як зазначав Дж. Стігліц, щоб дати оцінку тому, чи необхідно починати виконання проекту, слід розглянути споживання усіма індивідуумами усіх споживчих товарів за всі періоди у двох різних ситуаціях. Якщо із запровадженням проекту люди стають багатшими, ніж без нього, проект має бути затверджений; якщо із запровадженням проекту люди стають біднішими, він має бути відкинутий.

Аналіз витрат і вигід нерідко використовується багатьма політиками як інструмент досягнення їхніх вузькокорпоративних, вибірково політичних цілей, а не для об’єктивного оцінювання доцільності здійснення бюджетних витрат.

За умови, коли шляхом аналізу витрат і цілей або витрат і вигід неможливо визначити коефіцієнт економічної ефективності державних вкладень, здійснюють аналіз корисності витрат. Аналіз корисності витрат передбачає оцінювання альтернативних варіантів на основі їхньої вартості й обчисленої корисності (цінності або вигідності) їхніх результатів. Іншими словами, у разі, коли відомий обсяг витрат, але відсутні кількісні параметри або показники бажаних результатів, можна здійснювати аналіз корисності витрат і в такий спосіб удосконалити процес розгляду альтернатив. Оскільки оцінка корисності альтернативного варіанта має суб’єктивний характер, відтворення результатів аналізу корисності витрат щоразу стає практично неможливим. Враховуючи суб’єктивну природу оцінки вартості, слід зважати, чи варто подавати результати аналізу корисності витрат на розгляд тим, хто до справи безпосередньо не причетний. Однак, незважаючи на ці чинники, аналіз корисності витрат може бути важливим інструментом попереднього управлінського аналізу, в основі якого лежать різні види інформації.

Треба зазначити, що вищенаведені методи оцінювання, на думку автора, стосуються передусім не виконання, а розроблення бюджетної програми, за допомогою них оцінюються підготовлені проекти бюджетних програм. Водночас, з огляду на важливість правильного планування результативних показників програми і заходів щодо їхнього досягнення, ці методи оцінювання є затребуваними при визначенні загальної ефективності виконання програми, встановленні її слабких місць і підготовці пропозицій щодо підвищення її результативності.

Література.

1. Павлюк К.В. Оцінка виконання бюджетних програм: результативні показники / К.В. Павлюк // Фінанси України. – 2005. - №2. – С. 70-77.

2. Піхоцький В.Ф. ефективність бюджетної політики як інструмент соціально-економічного розвитку України / В.Ф. Піхоцький // Фінанси України. - 2008. - № 3 – С. 30.

3. Стефанюк І.Б. Оцінка управління бюджетними коштами у світлі вимог нового Бюджетного кодексу / І.Б. Стефанюк // Фінанси України. - 2010. - № 11 – С. 31.