Назаренко І. М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Використання нейролінгвістичного програмування під час навчання іноземної мови

У сучасному світі, напевно, жодна інституція не встигає прослідковувати зміни способу мислення і почуття людей, а також характерні для них потреби чи прагнення. Всі вони відбиваються у навчальному процесі так само як і в житті окремої людини. В цьому зв’язку викладачі опиняються у ситуації, коли, задля забезпечення найкращого результату співпраці, вони мають проявляти свою ініціативну активність та педагогічний пошук.

Сьогодні як педагогіка так і психологія пропонують викладачам безліч іноваційних думок і концепцій, пов’язаних з педагогічним новаторством. Однією з них є використання нейролінгвістичного програмування (NLP) у навчанні. Спробуємо висвітлити роль та місце нейролінгвістичного програмування у навчанні та вивченні іноземної мови зокрема.

Нейролінгвістичне програмування є досить новою сферою науки. З розвитком психології нейролінгвістичне програмування стає дедалі актуальнішим. Останнім часом йому приділяють все більше уваги як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, зокрема такі вчені як Д. Гріндер, Ван Нагель, Й. Реесе, Д. О’Коннор, Д. Сеймур та інші.

NLP - нейролінгвістичне програмування (neuro-linguistic programming) є методом, який був створений в США вченими: інформатиком Річардом Бандлером та психологом Джоном Гріндером. Даючи визначення нейролінгвістичному програмування, В. Валкер зазначав, що нейролінгавстичне програмування - це сукупність знань, які стосуються способу діяльності, використання і розвитку нашого розуму у взаємодії з тілом, яке є рецептором (зір, слух, смак, нюх, відчуття) сприйняття дійсності», «NLP є одночасно системою теоретичних моделей, які допомагають зрозуміти структуру досвіду і діяльності людини, а також групу практичних методів, які призводять до конструктивних змін та розвитку».

На думку А. Сміта нейролінгвістичне програмування займається вдосконаленняи суспільної комунікації [2, c.16]. NLP може використовуватись для зміни негативних переконань і зразків поведінки. Цей процес називається моделюванням, а зразки, вміння та техніки все частіше використовуються в навчанні, зокрема у навчанні іноземної мови. Результати дослідження NLP, як моделі суспільної комунікації, використовуються в кожній людській взаємодії, також і у тій, яка має місце на заняттях з іноземної мови.

За NLP усі п’ять задумів мають свою внутрішню репрезентацію: візуальну репрезентацію, аудитивну, кінестетичну, смакову і нюхову, при чому два останні сенсорні канали відіграють в процесі вивчення підрядну роль.

В основі NLP лежить глибоке переконання, що сама людина, якщо б вона усвідомила свою залежність від сенсорних каналів, могла б розпочати селективну працю над можливосями впливу на них серед свого суб’єктивного, внутрішнього відображення зовнішніх обставин (оточуючого світу), які блокують її розвиток, чи наприклад, викликають страх, а також могла б спробувати позитивно їх реорганізувати. В кінцевому результаті, людина могла б віднайти контроль над своїм життям і свідомо ним керувати.

Мозок керує нашою поведінкою згідно вже закладаних умов, які залежно від того чи вони закладені вище чи нижче відповідного рівня, мають відповідно ширшу чи вужчу межу впливу. Наприклад, зоровий песиміст діє стосовно загального спрямування, що йому нічого не вдається, за що б він не взявся. Нагромаджені спогади про пережиті невдачі переважно закодовані в його пам’яті у формі великих, живих образів, які тільки він сам бачить. Позитивні ситуації у того самого зорового песиміста часто присутні в менших, віддалених формах, і помітні скоріше для третьої особи. Як правило наш мозок підсвідомо та інтуїтивно вводить зміни у своїх субмодальностях, часом в результаті неочікуваного інтенсивного досвіду, часто в результаті нормального процесу зрілості, або просто з впливом часу та в результаті загального розвитку людини.

Знання про те, які з репрезентативних систем та субмодальностей є особливо важливими для певної людини дає можливість презентувати новий навчальний матеріал відповідно до його смилових модальностей та субмодальностей і тим самим поліпшити процес засвоєння, запам’ятовування та репродукції інформації. Багатоканальне впроваждення інформації дає можливість того, що студенти сприймуть її згідно з їх примарною репрезентативною системою. Тільки вербальна, абстрактна презентація впливає, насамперед, на тих студентів, які або мають добре розвинутий аудитивний перцепційний канал, або самі вміють розвинути окреслені підсвідомі стратегії вивчення, завдяки яким можуть дуже швидко перенести вербальну інформацію на власні примальні або секундарні репрезентаційні системи. Такі студенти на занятті з іноземної мови вважаються наділеними здібностіми до мов. Проте, здатність швидко переносити інформацію з однієї модальності на іншу може не мати нічого спільного саме з мовою, як такою. На нашу думку кожна людини має мовні здібності, як скоро вона опанувала рідну мову.

З огляду на це, основними завданнями викладача є багатоканальна, автентично-комунікативна презентація навчального матеріалу для того, щоб студент міг отримати подібне вираження мови в усіх репрезентаційних та комунікативних системах.

Наступним завданням викладача є спонукання студентів до внутрішнього розвитку, а також навчання, а також стимулювання та вдосконалення здібностей переносити абстрактну інформацію в інші репрезентативні системи. Внутрішні репрезентативні системи сенсорного спостереження відображаються як вербально так і в мові тіла кожного індивіда. Нейролінгвістичне програмування опрацювало певні мовні та фізичні індикатори, які допомагають визначити певний тип вивчення за характерними рисами. На вербальному рівні до них належать присудки, прислівники та дієслова, які присутні в мовленні та відображають певний перцептивний канал:

- студент аудитивний: «Це звучить непогано» (Найактивнішим є слуховий канал сприйняття інформації).

- студент візуальний: «Це виглядає добре» (Найактивнішим є зоровий канал сприйняття інформації).

- студент кінестетичний: «Відчуваю, що все в порядку» (Найактивнішим є відчуття дійсності або отримання інформації через дотик). Враховуючи це при подачі нового матеріалу та опрацюванні вже відомого може значно збільшити ефективність його засвоєння під час вивчення іноземної мови.

NLP досліджує також структури комунікації, тобто людську взаємодію. В основі лежить переконання, що ефективна комунікація відповідає за ефективне вивчення, тобто є основною умовою для продуктивного навчання. На основі успішних спостережень щодо комунікації, дослідники NLP стверджують, що невербальні елементи (мова тіла, фізіологічні знаки: дихання, темп мовлення, звукове забарвлення, тощо) займають близько 82% комунікації, вербальна частина обмежується 18%. Вдала комунікація визначається в NLP визначенням рапорту, для якого характерні наступні риси: гармонія, узгодження, співзвуччя та взаємодовіра. Створення такої атмосфери між вчителем та учнем є основною умовою успішного проведення заняття.

До найважливіших досягнень нейролінгвістичного програмування можна віднести також розширення знань щодо людської пам’яті (репрезентативні системи та системи субмодальності), свідома спрямованість уваги на різні комунікативні рівні (вербальний, психічний, рівень мови тіла та фізіологічний рівень), як також висвітлення, що усі ці равні нерозривно пов’язані між собою.

Якщо хтось, свідомо вербально говорить неправду, чи стверджує щось, у що сам не вірить, його тіло відповідає його реальним думкам та відчуттям, а не тому, що говорить ця людина в даний момент. Навіть тоді, коли певна особа намагається старанно приховати свої правдиві наміри і накидає на своє тіло певні визначені реакції, то тіло все одно посилає знаки, які ця людина не усвідомлює, і які виявляють існуюче співвідношення.

Шляхом визначення структур людської комунікації, NLP надає можливість людині усвідомити свою власну щоденну та нещоденну поведінку, а також розширити існуюций репертуар новими структурами, чи на їх основі поліпшити існуючий. Це може значно покращити готовність студента до вивчення нового матеріалу, до моделювання нової мовної поведінки та готовніть до комунікації загалом.

Підсумковуючи вищезазначене, варто сказати, що використання методик нейролінгвістичного програмування вимагає від викладача не лище комунікативної та лінгвістичної компетентності з іноземної мови, а й багатосторонню психологічно-психотерапевтичну та акторську підготовку, а також гарний приклад цілісної особистості, у якій поєднуються всі згадані елементи.

Література:

1. Pullen G. Accreditation and the training of the suggestopedia teacher, w: DGSL I in., 1993. –P.44-49.

2. Smith A. Przyspieszone uczenie sie w klasie. WOM, Katowice, 1990.