Психология и социология / 8. Педагогическая психология

Чемерис І.А.,

Білик Л.І.,

Старовойтенко Н.В.,

Рига Т.М.,

Ключка С.І.

Аналіз рівня шкільної тривожності у учнів підліткового віку

Черкаський державний технологічний університет

Здоров’я населення складається з психічного, фізичного та соціального благополуччя. Здоров’я визначає якість життя людини. Психічне здоров’я є важливою складовою здоров’я нації і є категорією соціальною, тому проблеми, пов'язані з психічним здоров’ям, вимагають до себе підвищеної уваги.

Сьогодні на дітей та підлітків діють різні стрес-фактори (паління, алкоголь, недостатні фізичні навантаження та інше), але основним є система навчання, яка може призвести до незворотних наслідків і структурних змін психічного стану учнів. Одним з таких наслідків є дидактогенний невроз – неадекватний спосіб реагування на ті чи інші складнощі в шкільному житті, негативний психічний стан учня, який викликаний порушенням педагогічного такту з боку педагога, що негативно впливає на діяльність в міжособистісних відношеннях. Такий невроз виявляється в безпричинній агресії, боязкості ходити до школи, дезадаптивній поведінці. Найчастіше спостерігається стан шкільної тривожності, яка виражається в хвилюванні, підвищеному переживанні в навчальних ситуаціях, в очікуванні поганого відношення до себе, негативної оцінки зі сторони вчителів та учнів. Отже, причиною дидактогенного неврозу є в першу чергу система навчання, де вчитель залишається в позиції «над» учнем і, іноді не помічаючи, пригнічує ініціативу дітей, їх пізнавальну активність.

Дидактогенний невроз викликає порушення різних підструктур особистості і викликає негативний вплив на процес формування особистості дитини в цілому. В результаті, як правило, змінюються інтереси учнів, відбувається переоцінка цінностей, змінюється самооцінка.

Значимим чинником, що погіршує здоров'я дітей, є агресія з боку вчителів. Це ситуація не тільки знижує рівень успішності учнів, але й призводить до появи шкільної тривожності і захворювань невротичного характеру.

Тривожність – це індивідуальна психічна особливість, яка проявляється в підвищеній здатності відчувати неспокій у різних життєвих ситуаціях, у тому числі й таких суспільні характеристики, яких до цього не схиляють. Особистісна тривожність – стійкий стан. Вона характеризує схильність людини сприймати значну кількість ситуацій як загрозливі, реагувати на них станом тривоги.

Для аналізу шкільної тривожності був використаний опитувальник Тейлора та розрахований коефіцієнт тривожності К_тр. Якщо К_тр більший 0,225, то рівень тривожності респондента високий. Чим більший коефіцієнт, тим вищий рівень тривожності. За підрахунками американського психолога Дж. Тейлора, коефіцієнт тривожності особистості у психопатів перевищує 0,370.

Аналізуючи отримані результати, нами модифіковано шкалу тривожності і для кращої інтерпретації результатів високий рівень тривожності (К_тр більше 0,225) поділено ще на три рівні. Таким чином, було отримано наступну шкалу:

I К_тр < 0,2225 - низький рівень тривожності;

II К_тр = 0,23-0,39 - високий рівень тривожності;

III К_тр = 0,4-0,59 - дуже високий рівень тривожності;

IV К_тр = 0,6 і більше - надзвичайно високий рівень тривожності.

Метою нашого дослідження був аналіз рівня шкільної тривожності у підлітків залежно від місця проживання. Тому нами було проаналізовано результати анкетування учнів старших класів великого міста (м. Черкаси), середнього та малого міста (м. Сміла та м. Чигирин Черкаської області) та сільської місцевості (смт. Лисянка та с. Товстівка Городищенського району Черкаської області). Анкетуванням було охоплено 154 учня.

Аналіз рівня шкільної тривожності учнів старших класів великого міста (рис. 1) показав, що у колегіумі «Берегиня» немає учнів з низьким рівнем тривожності, на відміну від загальноосвітньої школи, де частка таких учнів складає 24 %.

Рисунок 1 - Рівень шкільної тривожності учнів старших класів великого міста

Найбільша кількість підлітків мають високий рівень тривожності як в колегіумі «Берегиня», так і у загальноосвітній школі (43 % та 42 % відповідно). Також помітно, що у колегіумі «Берегиня» 33 % та 34 % учнів мають дуже високий рівень та надзвичайно високий рівень тривожності відповідно, що свідчить, на нашу думку, про значну напруженість навчального процесу та високий рівень відповідальності підлітків. У загальноосвітній школі такі рівні тривожності мають 20 % та 14 % відповідно.

Результати дослідження шкільної тривожності учнів старших класів середнього та малого міст (рис. 2) показали, що у жодного учня немає низького рівня тривожності. В середньому місті високий рівень тривожності мають 50 % учнів, а дуже високий рівень тривожності – 40 %. У 10 % учнів тест виявив неправдиві відповіді. У малому місті більша частина учнів (72 %) мають дуже високий рівень тривожності, а 16 % та 12 % відповідно високий та надзвичайно високий рівень тривожності.

Рисунок 2 - Рівень шкільної тривожності учнів старших класів середнього та малого міст

Як видно з рис. 3, в сільській місцевості у 37 % учнів селища міського типу, а от у сільському навчально-виховному комплексі таких підлітків не виявлено. Високий рівень тривожності мають відповідно 40 % та 54 %, дуже високий рівень тривожності 17 % та 38 %, а надзвичайно високий рівень тривожності спостерігався лише у учнів селища міського типу - 4 %. Слід відмітити, що неправдиві відповіді дали 4% підлітків селища міського типу та 8 % сільської молоді.

Отже, більшість підлітків з усіх типів місць проживання мали високі рівні тривожності, і лише у незначної частини учнів спостерігався низький рівень тривожності. Занепокоєння викликає і надзвичайно високий рівень тривожності у учнів всіх шкіл, особливо у великому місті, що може бути наслідком більшої психологічної атаки дитини, та більшої самовіддачі.

Рисунок 3 - Рівень шкільної тривожності учнів старших класів сільської місцевості

Отримані результати свідчать про необхідність посилення гуманізації освіти, що передбачає застосування особистісно орієнтованих технологій навчання, ставлення до учнів як до рівноправних партнерів у спільній діяльності, виявлення поваги і любові до них, створення сприятливих умов для активності учнів. А це, у свою чергу, вимагає від вчителів