К.е.н., Полятикіна Л.І., Пирожникова О.В.

Сумський національний аграрний університет

ПЕРСПЕКТИВИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ

Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства. Але як вона надходить у власність будь-якого власника? В основному шляхом купівлі-продажу. Розглядаючи питання про купівлю-продаж землі, не можна обминути питання про перехід прав на земельну ділянку в разі придбання об’єкта нерухомості, розташованого на такій земельній ділянці.

Земельні ділянки, передані суб’єктам господарської діяльності у власність, включаються в бухгалтерському обліку підприємств до складу основних засобів. Такий висновок випливає з П(С)БО 7, яким земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель виділено в окремі класифікаційні групи основних засобів.

Згідно з П(С)БО 7 усі придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Це стосується і земельних ділянок. При цьому необхідно враховувати вимоги Закону про бухгалтерський облік, згідно з яким активи відображаються в балансі в тому разі, якщо вони контролюються підприємством у результаті минулих подій, та їх використання, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. Щодо земельної ділянки ця умова повною мірою справджуватиметься лише тоді, коли така ділянка належить підприємству на підставі відповідного документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, і її вартість може бути достовірно визначено. На цьому спеціально загострюється увага в листі Міністерства фінансів України від 01.12.2005р. Оскільки земельні ділянки не є об’єктом для нарахування амортизації, їх вартість з часом не змінюється (крім випадків переоцінки). Про можливість проведення переоцінки об’єкта основних засобів у випадку, якщо залишкова вартість такого об’єкта значно відрізняється від його справедливої вартості, згадується в П(С)БО 7. Однією з умов її проведення є те, що при переоцінці об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Крім того, переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої переоцінювалися, у подальшому повинна проводитися з тією самою періодичністю, щоб залишкова вартість таких об’єктів істотно не відрізнялася від їх справедливої вартості. Інакше кажучи, переоцінивши один раз одну із земельних ділянок, підприємство має одночасно переоцінити і решту ділянок, не забуваючи періодично поновлювати результати такої переоцінки.

Під справедливою вартістю розуміється сума, за якою може бути здійснено обмін активу на грошові кошти або погашено зобов’язання, за умови, що операція проводиться між обізнаними, незалежними та зацікавленими сторонами. Для землі та будівель установлено, що їх справедливою вартістю буде ринкова вартість. У свою чергу, передбачено, що саме ця оцінка має використовуватися при переоцінці основних засобів для бухгалтерського обліку відповідно до законодавства. Отже, до справедливої вартості земельної ділянки може бути прирівняно його експертну грошову оцінку.

Під правом постійного користування земельною ділянкою розуміють право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Проте при цьому право розпорядження такою ділянкою до землекористувача не переходить, що не дозволяє говорити про контроль над цим активом, П(С)БО 7. Тому за загальним правилом земельна ділянка, отримана на праві постійного користування (як, утім, і земельна ділянка, що орендується), в обліку такого землекористувача (як і орендаря) не відображається. Зауважимо, що викладене вище стосується підприємств приватної форми власності, точніше, тих з них, які до 1 січня 2002р., тобто до набрання чинності ЗКУ оформили землю в постійне користування. Водночас підприємствам державного та комунального секторів економіки слід знати про існування Положення № 1213, яким вимагається відображати земельні ділянки, отримані на праві постійного користування, у складі основних засобів у порядку, визначеному П(С)БО 7. Проте, як зазначалося вище, положення не містить норм про визнання основними засобами таких земельних ділянок, тому Положення № 1213 у цій частині суперечить ідеологічній спрямованості зазначеного бухгалтерського стандарту.

Придбані земельні ділянки зараховуються на баланс за загальними правилами, установленими П(С)БО 7 для визначення первісної вартості основних засобів. Витрати, понесені підприємством у зв’язку з придбанням земельної ділянки (оплата послуг нотаріуса, сплата держмита, плата за видачу державного акта про право власності на землю), включаються до її первісної вартості.

Як відомо, для обліку витрат на придбання матеріальних необоротних активів Планом рахунків передбачено рахунок 15 «Капітальні інвестиції». Сума всіх понесених підприємством витрат на придбання основних засобів первісно відображається за дебетом субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» рахунка 15. При зарахуванні земельної ділянки на баланс підприємства зазначена сума витрат списується з кредиту субрахунку 152 до дебету субрахунку 101 «Земельні ділянки» рахунка 10 «Основні засоби».

Облік землі в разі її придбання разом з нерухомістю. Один з варіантів — обліковувати об’єкт нерухомості разом із землею на субрахунку 103 «Будівлі та споруди» і амортизувати загальну вартість такої нерухомості одним з методів, передбачених П(С)БО 7. Разом з тим не виключено можливість окремого обліку землі та об’єкта нерухомості відповідно до П(С)БО 7, а саме: якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.