Секція: Економіка

Підсекція: Економічна теорія

Афанасьєва Л.В.

Кіровоградська Державна льотна академія України

Шляхи впровадження педагогічної діагностики в навчально-виховний процес

Глобальний характер перетворень, що відбуваються в Україні, торкається різноманітних сфер діяльності людини, у тому числі й освіти. У зв’язку з цим у вищих навчальних закладах має створюватися якісно нова освітня система, здатна моделювати і відтворювати в дійсності всю багатогранність явищ і зв’язків матеріального і духовного життя суспільства, спрямована на інтелектуальний і духовний розвиток особистості студента.

Становлення такої освітньої системи значною мірою залежить від змісту культурного досвіду вищого навчального закладу, який збагачується і передається студентам, а також від ступеня активності та діяльності самої особистості. Провідну роль у цьому процесі займає система педагогічної освіти.

Педагогічна діагностика є одним із компонентів педагогічного процесу.

Проблема діагностування в навчально - виховному процесі покликана: по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання; по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання; по-третє, керуючись виробленими критеріями, звести до мінімуму помилки під час переведення студентів із одного курсу на наступний.

Використання педагогічної діагностики в процесі вдосконалення особистості та діяльності педагога сприяє виявленню недоліків і допомагає планувати шляхи усунення цих недоліків. Діагностика надає конкретності діяльності кожного викладача, спрямовує його на вирішення практичних завдань, орієнтованих на оптимізацію навчально - виховного процесу.

На основі аналізу функцій педагогічної діагностики можна конкретизувати її головні завдання:

· виявлення особистісних рис викладача, які впливають на навчально - виховний процес;

· виявлення позитивних і негативних аспектів діяльності педагогічних працівників;

· розробка критеріїв оцінювання ефективності роботи викладачів;

· фіксація необхідного професійного рівня знань та вмінь педагога.

Можна стверджувати, що педагогічна діагностика покликана вирішувати низку важливих завдань щодо вдосконалення навчально - виховного процесу.

Вищим навчальним закладам необхідно запровадити таку систему психолого-педагогічного проектування розвитку особистості педагога: первісна, попередня, періодична, повторна, підсумкова.

Первісну діагностику необхідно здійснювати під час вступу педагога до вищого навчального закладу. На стадії проведення попередньої діагностики збирати докладну інформацію про рівень розвитку професійно важливих рис особистості викладача та результати його педагогічної діяльності.

Періодичну діагностику проводити через певний проміжок часу (найдоцільніше через рік) за певною програмою для всього педагогічного колективу і, якщо виникає потреба, індивідуально. Мета – отримання інформації про професійне зростання викладача, педагогічного колективу.

Пролонговане діагностування динаміки розвитку особистості викладача дає змогу стежити за процесом розвитку, мати завжди нову, актуальну інформацію.

Під час підсумкової діагностики порівнювати рівень реального стану розвитку викладача чи педагогічного колективу з прогнозованим.

Діагностична діяльність полягає у здійсненні наступних операцій: порівняння, аналіз, прогнозування, інтерпретацію, інформування, контроль.

Порівняння – перший етап процесу діагностики. Спостерігаючи за діяльністю викладача, ми порівнюємо його теперішню поведінку (діяльність) або з поведінкою інших викладачів у даний момент чи в минулому, або з описом поведінки вигаданого викладача (модель ідеального педагога).

Аналіз допомагає визначити, чому поведінка (діяльність) того чи іншого педагога або колективу відрізняється від його поведінки, від поведінки інших педагогів чи відхиляється від норми.

Прогнозування допомагає здійснити екстраполяцію даних, отриманих у результаті порівнянь та аналізу, на поведінку в інших ситуаціях чи в майбутньому.

Інтерпретація дозволяє керівнику давати оцінку, в якій поряд з його особистою точкою зору та очікуваннями присутня інформація, зібрана ним за певний проміжок часу. Цю інформацію необхідно систематизувати, піддати процесу індексації та узагальнити у вигляді концепції, яка містить оцінку.

Інформування як повідомлення викладачам результатів діагностичної діяльності допомагає досягнути виховного (розвивального) впливу, а контроль - визначити, як впливають на викладачів різні методи і процедури діагностики.

Технологія вивчення особистості викладача і педагогічного колективу має ґрунтуватися на таких засадах:

· вивчення особистості педагога має бути спрямована на вирішення головного завдання - підвищення рівня його професійної компетентності та педагогічної майстерності;

· вивчення має бути комплексним, тобто охоплювати всі основні професійно важливі сфери особистості педагога;

· діагностичні методики слід пропонувати в доступній для сприймання формі;

· дослідження слід здійснювати у звичайних умовах діяльності вищого навчального закладу.

Науковий підхід до підготовки і реалізації педагогічних заходів, спрямований на вирішення головних завдань педагогічної діагностики, потребує дотримання наступних принципів: цілеспрямованості та адресності; обов'язкового обліку результатів педагогічної діагностики; відповідність діагностичних процедур сучасним досягненням педагогічної науки і практики; системності та неперервності вивчення особистості й діяльності викладача.