Гайдамак Н.В., кандидат економічних наук, доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування

Формування системи управління результативністю, спрямованої на забезпечення загальносистемних інтересів

Ринкова економіка має свою специфіку і потребує якісно нового підходу до оцінки процесів діяльності господарюючих структур. Характерною особливістю сучасного періоду є те, що серед цілей пріоритетними є цілі загальносистемного характеру, які спрямовані на задоволення потреб та інтересів споживачів. Це, в свою чергу, накладає свій відбиток на формування критеріїв оцінки результативності та механізмів їх забезпечення. Останні не завжди базуються лише на показниках економічної ефективності господарської діяльності і, особливо, на прибутковості.

На необхідність виділення критеріїв оцінки результативності як специфічної системи кількісних і якісних параметрів функціонування організаційних формувань у свій час вказали теоретики і практики Японії. Ще у 80-х роках 20 століття вони прийшли до висновку, що прибуток, незважаючи на його значимість, не може бути головним критерієм результативності. Так, Мацусіта, розвиваючи концепцію соціальної відповідальності, відмічає, що кожна компанія, незалежно від її розмірів, повинна мати певну мету, яка відрізняється від одержання прибутку, мету, яка виправдовує її існування. Вона повинна мати власне призначення у цьому світі [1].

Аналогічною є точка зору Генрі Форда. Він підкреслював, що будь-яка монополія і будь-яка погоня за наживою є зло. В результаті узагальнення практичного досвіду він сформулював правило, що роботу на загальну користь необхідно ставити вище за вигоду [2].

Теоретики сучасного менеджменту також підтримують цю позицію. Так, Пітер Ф. Драккер, виходячи з ролі бізнесу в системі діяльності, стверджує, що прибутку можна домогтися тільки шляхом надання того, що вважає цінним ринок і що він готовий оплатити [3]. При цьому, безумовно, не заперечується значення прибутку.

Така позиція підтримувалась і вченими колишнього Радянського Союзу. Так, В.П. Авєрчев та Ю.А. Уманов, вивчаючи проблеми нововведення в американських корпораціях у 1984 році, прийшли до висновку, що «рентабельность, например, служит контрольным критерием текущей деятельности... ведущей здесь становится стратегия корпорации в данном сегменте рынка – в данной отрасли или подотрасли». Розвиваючи цю думку, автори стверджують, що найбільш суттєвий момент у стратегічному плануванні – це «оценка целесообразности отдельных направлений хозяйственной деятельности, которая зависит не столько от текущей эффективности, сколько от результативности в перспективе», тобто «какое место данное производство занимает в долгосрочном развитии» [4].

Результативність – більш широке поняття, ніж ефективність. Це пов’язано із соціально-етичним розумінням бізнесу в цивілізованому світі. Так, А.П. Кісельов, посилаючись на західні підручники і, особливо, на підручник «Концепція бізнесу», який підготовлений С. Розенблаттом, Р. Боннінгтоном, Б. Нідлсом, розкриває поняття «бізнес» як систему ведення справи, створення продукції, потрібної людям для задоволення їхніх потреб [5].

Що стосується критеріїв оцінки результативності, то вони можуть бути різними. Все визначається метою, якої необхідно досягти (таблиця 1).

Таблиця 1.

Критерії оцінки результативності в залежності від цілей організації

Цілі	Критерії оцінки результативності
1	2
Виживання в перспективі	Конкурентоздатність обраних стратегій Інноваційна мобільнсть Рівень реалізації обраних стратегій
Збереження і підняття іміджу перед контактними аудиторіями	Повнота і своєчасність виконання зобов’язань: - перед бюджетом; - перед постачальниками; - перед споживачами; - перед акціонерами; - перед населенням певної території; - перед юридичними особами фінансових структур; - перед суспільством у плані розв’язання екологічних і соціальних проблем
Збереження позиції на продовольчому ринку	Рівень забезпечення частки товару на продовольчому ринку Рівень адекватності обраних стратегій, тактики і механізмів управління рівню досягнення поставленої мети
Збільшення частки товару на продовольчому ринку	Рівень обгрунтованості рішень щодо вибору механізмів управління по забезпеченню досягнення поставленої мети Рівень реалізації можливостей і сильних сторін організаційного формування по забезпеченню досягнення поставленої мети
Забезпечення зайнятості населення, яке проживає на території, де знаходиться підприємство	Рівень забезпеченості населення робочими місцями Кількість створених додаткових робочих місць
Створення потенціалу підприємства, адекват-ного вимогам зовніш-нього конкурентного середовища і обраним стратегіям	Рівень відповідності сформованого потенціалу (технічного, технологічного, трудового, організаційного,біологічного, економічного) за кількісними і якісними параметрами вимогам зовнішнього конкурентного середовища
Забезпечення макси-мального використан-ня факторів зовніш-нього середовища для підвищення ефекту господарювання	Рівень обгрунтованості рішень щодо обраних сегментів ринку Рівень обгрунтованості рішень щодо обраних постачальників Рівень ефективності обраних і реалізованих стратегій: цінової політики, розвитку, комунікаційних зв’язків, сегментів ринку тощо
Забезпечення максимального використання факторів внутрішнього середовища	Рівень економічної ефективності використання ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових Рівень економічної ефективності: сівозмін, сортів, порід тварин, системи машин, організаційних форм господарювання, процесів, фактично реалізованих управлінських рішень, структур та систем управління
Забезпечення результативності усіх підсистем менеджменту	Рівень ефективності підсистем: мотивації; інформаційної; якості праці та продукції; маркетингової; технічного, технологічного та організаційного забезпечення; обліково-аналітичного та економічного забезпечення; контролю та відповідальності тощо

Таким чином, перед підприємствами стоїть завдання формування системи управлінняя результативністю, зорієнтованої на забезпечення єдності інтересів зовнішньо- та внутрішньосистемного характеру.

Література:

1. Как работают японские предприятия /Сокр. пер. с англ./ Под ред. Я. Мондена и др. – М.: Экономика, 1989. – 262 с.

2. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения /Пер. с англ. – Минск: Попурри, 2004.- 352 с.

3. Драккер Питер Ф. Управление, нацеленное на результаты. – М.: 1994. – 200 с.

4. Аверчев В.П., Уманов Ю.А. Управление: новшества в американских корпорациях //ЭКО, Экономика и организация промышленного производства. – Новосибирск. – 1984. - №4. – с. 187 – 188.

5. Киселев А.П. Теория и практика современного бизнеса. – К.: Либра, 1995. – 248 с.