Экономические науки/2. Финансовые отношения

Ст.викл. Павленко О.П.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Фінансове забезпечення сільськогосподарських виробників

Відомі фінансові установи, такі як банки, страхові та лізингові компанії, в сучасних умовах не в змозі задовольнити потреби сільськогосподарських підприємств в матеріально-технічних ресурсах, без яких неможливий їх повноцінний розвиток. Перспективним для сільськогосподарських товаровиробників є створення кредитних спілок, агропромислово-фінансових груп, інноваційних фондів, факторингових компаній тощо. Практика зарубіжних розвинутих країн свідчить, що одним із найкращих шляхів кредитування малого бізнесу є створення системи кредитних кооперативів, до яких відносяться кредитні спілки та кооперативні банки.

Прийнята нова редакція Закону України «Про кредитні спілки» N 3108-IV від 17.11.2005р., який визначає порядок кредитування учасників кредитної спілки, створеного на засадах кооперативу. Згідно цього Закону кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки; всі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків; забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом; кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом. Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами. Така організація несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності. Кожен з учасників кооперації має право отримати короткостроковий кредит. На сучасному етапі в країні зареєстровано понад 400 кредитних спілок, більше 100 з яких створено в сфері АПК.

Розвиток фінансових інституцій передбачає також створення в Україні мережі кооперативних банків. Ці фінансово-кредитні установи надають такі ж послуги, що і комерційні банки, але мають принципово іншу неприбуткову економічну сутність і мету діяльності. Кооперативний банк є організаційною формою взаємодопомоги у фінансовій сфері. Власниками таких установ мають бути ті, хто користується їх послугами. Вони, як і кредитні спілки та сільськогосподарські кооперативи, теж мають засновуватись на кооперативній ідеї, вести діяльність на фундаментальних принципах кооперації, мати відповідну організаційну структуру, тощо. Враховуючи складний фінансовий стан агропідприємств і проблемність повернення ними короткострокових кредитів сільськогосподарським підприємствам необхідно максимально використати можливості пролонгації кредитних угод і реалізації продукції через біржу за форвардними контрактами. У даній ситуації мають значно активізувати діяльність агропромислова товарна біржа й агроторгові доми. Особливість фінансового забезпечення агропромислово-фінансової групи (АПФГ) полягає в тому, що тут поєднуються всі його форми: самофінансування, кредитування, бюджетне фінансування, а також акціонерний капітал як найбільш мобільна і раціональна форма концентрації та перерозподілу фінансових ресурсів. Крім того тимчасово вільні фінансові ресурси учасників можуть вільно переміщуватися в межах АПФГ. Однак, враховуючи, що нині господарства залучають кредити лише для забезпечення безперервності виробничого процесу, таку оцінку поки що дати неможливо. Для поліпшення ситуації необхідно залучати середньо- та довгострокові кредити терміном дії 2-5 років під закупівлю техніки, високопродуктивної худоби, ремонт приміщень, оновлення активної матеріально-технічної бази.

Таким чином, можна стверджувати, що функціонування фінансових інституцій та інститутів здійснює значний вплив на розвиток і функціонування сільськогосподарських підприємств, що зумовлено узгодженням інтересів держави та господарюючих суб‘єктів. Інституційні зміни – це складний процес, який неминучий при становленні ринкових відносин, зокрема в сільському господарстві. Незважаючи на очевидний прогрес, що відбувся у сфері організації фінансового забезпечення за останній час, завдяки запровадженню спеціального механізму державної підтримки кредитування, обсяги й механізми фінансування ще не повністю відповідають інтересам і потребам сільськогосподарських підприємств, банки та небанківські кредитні установи відіграють недостатню роль у фінансуванні, а недосконалість законодавчої й інституційної бази ускладнює відносини між кредиторами та позичальниками і створює умови для неповернення кредиту. Фінансування державних програм здійснювалося не в повному обсязі через недовиконання дохідної частини бюджету. Але залучення підприємствами позичкового капіталу несе і певні загрози. Головна з них – це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені проценти за кредит є елементом витрат, отже вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу. Розвиток прибуткового сільськогосподарського виробництва, підвищення ефективності роботи комерційних банків і небанківських кредитних установ, а також удосконалення відповідної законодавчої бази є базовими передумовами подальшого розвитку інституцій системи фінансування сільського господарства України.