Економічні науки/ 7. Облік і аудит

Глівінська Д.А.

Науковий керівник: Юшко Т.І.

Буковинська державна фінансова академія

Проблеми регулювання оплати праці на підприємствах України та шляхи їх вирішення

Сучасний етап розвитку економіки характеризується тим, що політика оплати праці має визначний вплив на здійснення соціальної політики, стимулювання і мотивацію трудової діяльності, ефективність кадрової політики, регулювання грошових потоків і забезпечення збалансованої роботи підприємств.

Питання регулювання оплати праці цікавить багатьох вчених сьогодення, зокрема А.С. Богачьова, Г.Я. Левчунь, Л.В. Синяєва та багато інших.

Результати реформування української економіки свідчать про негативні наслідки фактичного виходу держави зі сфери регулювання відносин у сфері оплати праці, що поряд із лібералізацією цінової політики призводить до унеможливлення застосування ефективних механізмів зростання як доходів населення, так і заробітної плати працівників.

Проблематика оплати праці в Україні характеризується також такими негативними тенденціями:

- внаслідок ринкових економічних реформ відбулися суттєві зміни в розмірах диференціації заробітної плати за галузями, видами економічної діяльності та всередині них;

- темпи зростання заробітної плати у сфері послуг (зокрема, фінансів, кредитування та страхування) більш ніж удвічі перевищили темпи зростання в цілому по Україні та у 1,5 рази в реальному секторі економіки [3].

Отож, основними проблемами оплати праці є:

1) необґрунтована диференціація заробітної плати за галузями та видами економічної діяльності. За останні вісім років (2000-2008) номінальна заробітна плата працюючих у цілому по економіці збільшилася у 5,87 рази з 230 грн. у 2000 р. до 1351 грн. у 2008 р. Але спостерігається суттєва міжгалузева диференціація у розмірі номінальної заробітної плати за галузями та видами економічної діяльності.

2) необґрунтовано низький рівень мінімальної заробітної плати. В Україні основою регулювання розмірів номінальної заробітної плати є мінімальна заробітна плата (МЗП). Основою оцінки дієздатності МЗП як регулятора номінальної заробітної плати є показник її співвідношення з прожитковим мінімумом та фактично досягнутим рівнем номінальної заробітної плати [3].

3) обмеження сфери державного втручання у систему регулювання механізму оплати праці (за винятком мінімальних державних гарантій та регулювання оплати праці в бюджетній сфері та в державних підприємствах (організаціях, установах) та в систему ціноутворення, оскільки самостійне формування системи оплати праці відбувається на фоні недостатнього рівня базових теоретичних знань у керівників та службовців;

4) встановлення фіксованих тарифних ставок і окладів на відносно тривалий період часу.

Незважаючи на існуючу позитивну динаміку в 2000-2008 роках, зростання номінальної заробітної плати в Україні, купівельна спроможність працюючих громадян щорічно знижується, про що свідчить порівняння з індексом споживчих цін з 2007 р. [3].

Шляхами вирішення проблем оплати праці можуть бути:

– регулювання державою не тільки мінімальної зарплати, а рівня оплати праці в усіх галузях економіки;

– узгодження мінімальної заробітної плати з прожитковим мінімумом та приведення їх до рівня, гідного для життя людини;

– розробка гнучкої тарифної системи;

– відпрацювання механізму залежності оплати праці від результатів праці і внеску кожного працівника в кінцеві результати праці;

– врахування обставин, що склалися на підприємстві, зокрема організаційно-технічних та соціальних;

– орієнтація на зменшення витрат не за рахунок вивільнення працівників, а за допомогою економії матеріальних та інших ресурсів, що наявні в підприємства;

– зменшення витрат на оплату праці можна здійснювати за рахунок удосконалення нормування праці, введення організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці, застосування принципів раціональної організації праці;

– здійснення оцінки ефективності управління відносно зниження рівня плинності кадрів для кожного структурного підрозділу [2].

Таким чином, зазначені проблеми державного регулювання оплати праці в Україні потребують вирішення у найближчій перспективі. Необхідно переглянути політику регулювання оплати праці в частині посилення контролюючих функцій держави за процесом формування та розподілу витрат від національного до локального рівнів економіки, що зумовлює вкрай необхідну розробку методології та концептуальних основ обґрунтованого збільшення витрат на оплату праці в Україні.

Список використаної літератури:

1. Богачьов А.С. Організаційно-економічні фактори забезпечення ефективного використання фонду оплати праці на підприємствах// Вісник економічної науки України. – 2008. - №2. С 170-173.

2. Левчунь Т.Я. Вдосконалення тарифного регулювання оплати праці// Економіка та держава. – 2008. - №11. С.32-34.

3. Синяєва Л.В. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи її вирішення в Україні// Регіональна економіка. – 2009. - №1. – С. 171-174.