Довгань О.В., аспірант кафедри економіки підприємства

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

Світовий досвід прогнозування валютного курсу

Теоретичні моделі прогнозування обмінного курсу в наш час є надто однобокими та не враховують специфіки зміни будь-якої валютної пари в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів, що відбуваються у світі.

Доцільно розглянути основні підходи у передбачені динаміки валютних пар та оцінити ефективність цих моделей.

Теорія паритету купівельної спроможності (purchasing power parity - РРР) була розроблена Д. Рікардо та дістала подальшого розвитку у роботах шведського економіста Г. Касселя. Для використання даної теорії застосовують закон однієї ціни: ціна товару в одній країні має бути подібною до ціни на цей самий товар в іншій країні. Таким чином, співвідношення цін на товар в двох державах буде дорівнювати валютному курсу: , де - внутрішня ціна певного набору товарів та послуг, - ціна на подібний споживчий кошик за кордоном. В даному випадку мова йде про абсолютний варіант теорії ПКС.

Центральні банки та валютні маркетмейкери мають змогу використовувати теорію Касселя у довгостроковому періоді. Для більш коротких проміжків часу даний метод прогнозування є малоефективним.

Монетаристські моделі валютного курсу багато в чому нагадують теорію валютного курсу запропоновану Касселем Г. Прийнявши монетаристську гіпотезу про те, що темпи інфляції визначаються темпом зростання грошової маси, рівняння РРР можна переписати в такому вигляді: , де та - темпи приросту національної та іноземної грошової маси.

На нашу думку, така модель має ряд обмежень. Це особливо чітко проявляється, коли одна з валют, що аналізується, є внутрішньо конвертованою. Типовими зразками подібної ситуації можуть слугувати українська гривня та російський рубль. У такому випадку краще застосувати іншу версію моделі: , де - темп зростання надходжень у країну конвертованої валюти. Тобто варто розглядати темп зростання не всієї іноземної грошової маси, а лише тієї частини, яка знаходиться у розпорядженні учасників внутрішнього ринку. Зокрема, нелогічно прив’язувати курс «гривня/долар» до зростання загальносвітової доларової маси. Більш справедливою було б логічна прив’язка до доларової маси, яка циркулює у економіці України.

В межах монетаристського напрямку виділяється гіпотеза непокритого паритету процентних ставок. Її головними авторами виступили Дж.Білсон, Дж.Лонгворт, Р.Міз та К.Рогофф. Відповідно до гіпотези, в умовах безризикової рівноваги на міжнародному ринку різниця в номінальних процентних ставках між двома країнами буде компенсуватися очікуваним темпом зміни номінального обмінного курсу двох валют для відповідного періоду часу. В цілому, розробка гіпотези непокритого паритету процентних ставок поклала початок монетаристському підходу до аналізу валютного курсу.

На нашу думку, виключно процентні ставки не здатні пояснити динаміку курсу обміну валют. Модель прогнозування валютного курсу має бути багатофакторною та включати основні макроекономічні показники, що безпосередньо корелюють зі зміною обмінного курсу.

Моделі загальної рівноваги, першими авторами яких були А. Стокмен (1980 р.) та Р. Лукас (1982 р.), розглядали загальну рівновагу на ринках двох країн. Вона визначалася балансом на ринку товарів, праці, грошовому, валютному, а також на ринках іноземних та внутрішніх облігацій. Модель містила в собі функцію максимізації корисності економічних агентів, що дозволяло зв’язувати мікро- і макрорівні аналізу. Модель загальної рівноваги може бути охарактеризована як розширена монетаристська модель з гнучкими цінами, що допускає реальні шоки та множинність товарів.

Перша модель з твердими цінами (модель гіперреакції валютного курсу) була створена професором економіки Массачусетського технологічного інституту Р. Дорнбушем у 1976 р. Якби товарні ціни були абсолютно гнучкими та змінювалися стрибкоподібно, як і грошова пропозиція, то процентна ставка не змінювалась б, оскільки реальна пропозиція грошей залишається колишньою, а валютний курс також стрибком переходить на рівень нової довгострокової рівноваги. Але на практиці товарні ціни виявляються більш твердими, особливо в короткостроковому періоді, незважаючи на те що в довгостроковій перспективі вплив грошової пропозиції на реальну економіку нейтральний.

На нашу думку, модель з твердими цінами має цінність для економічної теорії у частині пояснення взаємозв’язку між пропозицією грошей, цінами на товари та у виявленні еластичності між вказаними факторами та валютними курсами. З іншого боку, модель не дає ефективного результату для короткострокового та середньострокового періодів.

Проста та ефективна, застосовна до курсу «гривня/долар» та «рубль/долар», модель біржових торгів була запропонована у 1994 р. Ю. Лукашиним та А. Лушиним. Теоретичною й методологічною основою побудови моделі біржових торгів для валютного курсу «гривня/долар» є два моменти. По-перше, в Україні фактичний поточний валютний курс формується на основі курсу, встановленого на чергових торгах міжбанківської валютної біржі (МВБ). По-друге, сам процес котирування іноземної валюти організований таким чином, що до початку торгів від комерційних банків збираються заявки на купівлю та продаж валюти, які складаються на основі валютного курсу попередніх торгів. Все це припускає використання даної інформації як агрегатів попиту та пропозиції валюти. По-третє, результатом проведення торгів є формування такого валютного курсу, при якому попит на валюту та її пропозиція врівноважуються. Таким чином, дана модель описує реакцію валютного курсу на незбалансованість біржового валютного ринку.

Модель, запропонована Ю. Лукашиним та А. Лушиним, має важливі особливості. Модель є класичною моделлю ринку та у явному виді включає такі величини, як попит, пропозиція й ціна. З іншого боку, вона зовсім не пояснює походження біржових валютних потоків, а приймає їх як екзогенні характеристики.

Розробку теорії оптимальних валютних зон, яку розпочав Р. Манделл, продовжили американські професори Р. Маккіннон зі Стенфордського університету та П. Кенен з Прінстонського університету. Вони визначили економічні властивості системи, які дозволили б ідентифікувати оптимальну валютну зону. Наступні роботи Дж.Інграма, Г.Грубела, У.Кордена, І.Ішіями та К.Хамади були присвячені вивченню переваг та недоліків входження у валютну зону, а також розрахунку вартості участі в ній.

Теорії оптимальних валютних зон властиві два фундаментальних недоліки. Насамперед вона є нормативною економічною теорією та розглядає яка повинна бути валютна зона в ідеалі. Однак вона не пропонує інструментів оцінки, за допомогою яких можна визначити, має чи ні дана валютна зона оптимальність. Крім того, вона дає суперечливі висновки. З одного боку, учасники валютної зони повинні представляти з себе невеликі відкриті економіки, яким вигідно зафіксувати курси своїх валют. З іншого боку - щоб вижити в умовах зовнішніх шоків, їм необхідно диверсифікувати виробництво та споживання, а зробити це можуть тільки великі закриті економіки.

Таким чином, незважаючи на існування великої кількості моделей прогнозування валютного курсу, неефективність та їх низька прогностична сила вимагають створення та обґрунтування нових теоретичних та практичних підходів у визначенні динаміки обмінного курсу.

На нашу думку, важливо сформулювати основні недоліки існуючих моделей прогнозування для створення більш досконалого підходу прогнозування валютного курсу.

По-перше, переважна більшість моделей враховує один або декілька факторів, що мають прямий вплив на валютний курс. Очевидно, що цього не достатньо. Модель має бути динамічною та багатофакторною.

По-друге, абсолютна більшість моделей формалізована – представлена у вигляді системи рівнянь та формул. На нашу думку, це суттєво обмежує прогностичну здатність моделі. Доцільно візуалізувати модель – подати її основну частину у графічному вигляді.

По-третє, теоретична парадигма, що розробляється відомими економістами, діє лише у визначеному проміжку часу. Більшість моделей працюють лише у довгостроковому періоді та не ефективні у короткостроковому.

Для створення ефективного методу прогнозування, що може бути використаний у короткостроковій та довгостроковій перспективі, варто застосувати інструменти фундаментального та технічного аналізу. Створена в результаті гібридна модель забезпечить можливість прогнозувати коливання валютного курсу у майбутньому.

Література:

1. Балацкий Е. Факторы формирования валютных курсов: плюрализм моделей, теорий и концепций // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 3. – С.46-58.

2. Бурлачков В. Современные проблемы теории валютного курса // Вопросы экономики – 2002. – № 3. – С.17-30.

3. Королев И. К вопросу о либерализации валютного рынка // Деньги и кредит. – 2001. - № 3. – С. 13-17.

4. Моисеев С. Макроанализ валютного курса: от Касселя до Обстфельда и Рогоффа // Вопросы экономики. – 2004. – №1. – С. 49-65.

5. Meese R., Rogoff K. Empirical Exchange Rate Models of the Seventies: Do They Fit out of Sample? // Journal of International Economics. – 1983. – № 14. – Р. 3-24.

6. Rogoff K., Husian A., Mody A., Brooks R., Omes N. Evolution and Performance of Exchange Rate Regimes // IMF Working Paper. – 2003. – № 12. – Р.59-60.