Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

К.е.н., Колонтаєвський Олег Петрович

Харківська національна академія міського господарства, Україна

Механізм мотивації виробничого персоналу

У системі суспільних інтересів - економічних, політичних, сімейних, релігійних і т.д. провідну роль відіграють економічні, що утворюють базу суспільних відносин.

Об'єктивною основою економічних інтересів є матеріальні й соціальні потреби суб'єкта (людини, групи людей), які формуються під впливом цінностей робітника і його ціннісних орієнтацій. Зазначені потреби мають об'єктивний характер. У міру усвідомлення цих потреб і шляхів їхнього задоволення формуються економічні інтереси суб'єкта, які мають об'єктивно-суб'єктивний характер (формуються у свідомості).

Цінності робітника являють собою його уявлення про головні й важливі цілі життя й роботи, а також про основні засоби досягнення цих цілей, тобто всі предмети і явища, які мають позитивну значущість в його очах. Вплив цінностей на поведінку людини залежить від їхньої ясності й несуперечності. Цінності також підрозділяються на духовні, соціальні й матеріальні. Під ціннісною орієнтацією розуміють спрямованість особистості на ті чи інші цінності матеріальної або духовної культури суспільства. Останні визначаються трудовим менталітетом робітників у даному підприємстві або на певній території.

Трудовий менталітет являє собою сукупність політико-психологічних понять у сфері поводження або мислення соціальних груп і окремих індивідів, за допомогою яких можна оцінювати й прогнозувати соціально-політичні й психологічні реакції людей на певні події, а також відображає розуміння змісту трудової діяльності. На трудовий менталітет впливає зовнішнє оточення.

Підприємство, в якому трудиться робітник, має свої цілі, які утворюють інтереси підприємства й колективу. На підставі цих інтересів визначаються результати діяльності виробничого персоналу. Далі менеджерами виконується оцінка базових мотивів діяльності персоналу, після якої розробляються стимули для формування додаткових мотивів. Оцінка базових мотивів була запропонована нами для того, щоб не застосовувати стимули, спрямовані на формування мотивів, які вже існують.

Економічні інтереси зазнають впливу цілої сукупності стимулів (об'єктивних зовнішніх факторів). Стимули можуть бути позитивними - заходи заохочення і негативними - заходи покарання. Під впливом цього впливу формується матеріальна зацікавленість у досягненні високих результатів діяльності (праці) й матеріальної відповідальності за негативні результати. Як негативні стимули (санкції) зокрема виступають: сплата штрафу за порушення укладеного контракту або порушення правових норм, позбавлення премії і т.ін.

Сприймаючи стимули, робітник оцінює їх щодо відповідності своїм інтересам. При відповідності відбувається прийняття стимулів (при правильному їхньому усвідомленні) і формування у робітника додаткових мотивів.

При виявленні мотивів трудової діяльності виробничого персоналу необхідно пам'ятати про співвідношення «внутрішньої» і «зовнішньої» мотивації. У першому випадку мотиви породжує сама людина, зіштовхуючись із завданням. У другому випадку мотиви діяльності за вирішенням завдання викликаються впливом суб'єкта ззовні.

Матеріальна зацікавленість і матеріальна відповідальність у їхній діалектичній єдності утворюють механізм мотивації, що визначає конкретні господарські дії суб'єктів ринку.

Цілком очевидно, що підприємець зацікавлений у максимізації прибутку, який є результатом раціонального використання ресурсів, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції і відновлення її асортиментів, забезпечення відповідності виробленої продукції (товару, послуги, робіт) структурі ринкового попиту. Останнє привело до появи маркетингу й кардинальної зміни основного гасла фірми. Якщо раніше це гасло зводилося до того, щоб продавати те, що ми можемо зробити, то тепер воно зводиться до того, щоб провадити тільки те, що ми можемо продати. Саме реалізація виробленої продукції дозволяє фірмі покрити свої витрати, оплатити працю робітників, забезпечити прибуток власникові (власникам) підприємства (фірми). Звідси виходить, що виробнича діяльність підприємства включає не тільки виробничо-трудову діяльність, але й діяльність фінансово-комерційного характеру. І всі вказані сторони повинні бути об'єктом управління з боку керівництва компанії або більш складної корпоративної структури, наприклад, фінансово-промислової групи. Найважливішим стимулом виробничої діяльності в «широкому значенні» в умовах ринкової економіки є конкуренція. Якщо власний інтерес підприємця спонукає його знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції розширювати асортименти, що забезпечують одержання понадприбутку, то конкуренція змушує його вирішувати завдання в примусовому порядку, під загрозою розорення.

Слід зазначити, що поряд з матеріально-грошовими стимулами існують стимули другого порядку. До них належать зокрема можливість кар'єрного росту, що особливо істотно для менеджерів нижчої й середньої ланки. В умовах переростання індустріальної стадії в постіндустріальну виняткове значення здобуває задоволення робітників характером своєї праці. Сказане відноситься насамперед до висококваліфікованих робітників, праця яких має творчий характер. Якщо всередині підприємства (фірми) створені умови використання знань і здібностей співробітників, а отже самовираження їхньої особистості, то даний фактор перетворюється в потужний стимул ефективної діяльності. Цей фактор у сучасних умовах все в більшій мірі стає визначальним.