Коробов Є.Т.

Дніпропетровський національний університет

Лінгвістичні причини нерозуміння навчальної інформації

Лінгвістичний бар'єр нерозуміння може бути пов'язаний як зі стилем мовлення, використовуваною лексикою, так і зі структурою будови речення.

Що стосується стилю мовлення викладача, то причиною нерозуміння може бути дуже швидкий темп пояснення. Швидке мовлення - це велика швидкість видачі інформації. Розуміння й засвоєння такої інформації буде успішним лише в тому разі, якщо також велика буде й швидкість її обробки. Але такий вдалий збіг трапляється далеко не завжди. Швидкість обробки (сприйняття, розуміння, усвідомлення, запам'ятовування) інформації суто індивідуальна, і для учня , який осягає явища навколишнього світу, вона зі зрозумілих причин, просто не може бути великою. Якщо учень навіть і встиг "схопити" думку в умовах швидкого темпу пояснення, йому не залишається достатнього часу для глибокого осмислення сприйнятого. Таким чином, швидкий темп пояснення, крім того, що викликає нерозуміння, привчає до поверхового мислення, ще й створює психологічний дискомфорт, пов'язаний з великим інтелектуальним напруженням "гонитви за думкою" викладача.

Важкий для сприйняття й розуміння так званий "телеграфний стиль" мовлення: перевага в мовленні іменників і залежних слів, за надзвичайної бідності дієслівних форм.

У дослідженнях, присвячених проблемі розуміння, зауважується залежність рівня розуміння від багатства мовного опису пояснюваного явища. Якщо мова буде надміру детальною, то описувана ситуація настільки ускладниться, що її розуміння стане неможливим. Такий самий результат буде й у разі використання надто бідної мови. З бідністю мови опису начебто все зрозуміло: має місце мізерність інформаційної бази розуміння. Чому ж причиною нерозуміння може стати надміру детальне пояснення? Очевидно, перешкодою розумінню в цьому разі є надмірний надлишок інформації, який дуже розширює поле осмислення, кількість домислів, передбачень і гіпотез. Мислення учнів просто не справляється з осмисленням великої кількості варіантів відповідей на питання, які виникають у ході розуміння. Надлишок мовних засобів ніби витісняє зону інтелектуального пошуку за межі контексту. Змістова неточність може виникати в процесі перенесення значення одного виразу на інші, під час використання метафор, аналогій, порівнянь. Певна перешкода розумінню може бути викликана плутаниною зі смислом, у якому вживається слово або словосполучення (буквальне, пряме, непряме значення).

Нерозуміння можуть викликати й такі семантичні явища, як розширення й звуження значення слів. Розширення значення спостерігається в тому разі, коли нове значення виникає як знак того, що раніше даним словом не позначалося. Наприклад, слово "мішок" спочатку означало предмет, зшитий із хутра, а пізніше стало називати всі предмети певної форми, незалежно від матеріалу, із якого вони виготовлені (шкіряний, полотняний, рогожаний, паперовий та ін.). Звуження значення - процес, за умови якого слово, що означало раніше родове поняття чи назву цілого, стає назвою видового поняття або частини цілого. Так, слово "полк" раніше значило - війско, війна, битва, стан, табір, народ, а тепер це слово означає військову одиницю.

Очевидні лінгвістичні причини нерозуміння - найрізноманітніші дефекти мовлення, якщо можна так висловитися, його дидактична неповноцінність. До нерозуміння змісту може призвести нерозбірливість і монотонність мовлення, неправильна інтонація, непродумані фразові наголоси й паузи.

Важливу роль у процесах розуміння відіграє контекст. Іноді, не знаючи контексту, не знаючи, про що йде мова, неможливо зрозуміти навіть найпростіші фрази.

Речення зрозуміле, якщо зрозумілі всі слова, що його складають, і зв'язки між їх значеннями. Усі слова речення на час його розуміння мають зберігатися в короткочасній пам'яті, об'єм якої, як уже зазначалося вище, обмежений. Тому й довжина речення має бути обмежена. Чим довше речення, тим воно важче для розуміння. Дуже довге речення може бути зрозумілим лише після багаторазового сприйняття. Але ця умова може бути виконана лише щодо друкованих текстів. У разі сприйняття на слух таке неможливе. Тому викладачеві в процесі побудови усних розповідей і пояснень необхідно пам'ятати про дидактичні вимоги до довжини речення, щоб уберегти учнів від надмірного перевантаження під час прослухування й забезпечити розуміння матеріалу, що викладається. Як показали дослідження психологів, найбільш оптимальні для розуміння учнями старшого шкільного віку є речення, які вміщують не більше 14-17 слів (включаючи прийменники). Це стосовно рідної мови. Речення іноземною мовою мають бути ще коротші.

Труднощі в розумінні створюють складнопідрядні речення, особливо з підрядним підметом. Чим більше підрядних речень у складнопідрядному, тим важче його зрозуміти. Краще можна зрозуміти зміст, якщо головна думка виражена простим реченням. Якщо це неможливо зробити, то більш важливу думку треба висловити в головному реченні, а менш важливу - у підрядному або підвести до головної думки спрощеними реченнями.