Камінська М.О., Гроза М.Е.

Херсонський державний аграрний університет

Розвиток граматичних навичок як важливий елемент інтегрованого підходу до викладання фахової іноземної мови у немовному ВНЗ

Граматика – це система об'єктивно діючих правил щодо утворення словоформ і сполучення слів у реченні, які організовують мовлення. Оскільки мова є засобом відображення дійсності, то граматика відображає об'єктивні відношення і зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу.

Граматика як наука описує граматичну будову мови. Залежно від підходу до описуваних граматичних явищ розрізняють традиційну, структурну, трансформаційну, описову (дескриптивну)та інші граматики.

У навчанні граматики принципове значення має кінцева мета, яку ми ставимо перед учнями: знати граматику чи володіти нею, вивчити правила будови мови чи оволодіти ними?

Для того щоб знати граматику, досить звернутися до якогось авторитетного видання, прочитати його і по можливості запам’ятати, що там написано. Оволодіти ж граматикою означає навчитись застосувати відповідні правила на практиці. Одних знань тут не достатньо. Володіння правилами передбачає практичну діяльність, і лише через діяльність їх можна засвоїти.

У методиці навчання іноземної мови під граматикою розуміють предмет, за допомогою якого засвоюють правила будови мови. Проте, чисто методична форма її, так звана «педагогічна граматика», досі не створена, і викладачі іноземної мови користуються лінгвістичною граматикою. Звідси і певна неясність щодо способів опрацювання граматичного матеріалу, властива деяким науково-методичним працям на цю тему.

Основною метою навчання граматики іноземної мови є формування у студентів граматичних мовних навичок, як одного з важливих компонентів мовних умінь в галузі говоріння, читання, аудіювання і письма. У зв’язку з цим суттєве значення має питання відбору граматичного матеріалу, достатнього для реалізації комунікативних цілей навчання в межах, передбачених програмою.

У методичній літературі розрізняють активний і пасивний граматичний мінімум. Перший охоплює ті граматичні явища, які призначаються для вживання в усному мовленні і пропонуються для засвоєння на ранніх етапах вивчення іноземної мови. Він опрацьовується переважно усно. До другого (пасивного) граматичного мінімуму відносять граматичні явища, які треба пізнавати і розуміти під час читання. Пасивна граматика засвоюється в процесі читання і під час підготовки до нього.

Нарешті, третє питання стосується змісту навчання граматики. Стосовно англійської мови, наприклад, її каркас складають три елементи:

1. Порядок слів, від якого дуже часто залежить навіть значення слова (пор. animal fat – fat animal, oil lamp – lamp oil, etc.).

2. Використання службових і структурних слів (Have you read it? In the box; of the room; to my brother, etc.).

3. Застосування закінчень, суфіксів і префіксів (She goes, two boys; the strongest animal, etc.).

У плані синтаксису звертають на себе увагу твердо фіксований порядок слів і рамочна конструкція простого і підрядного речення.

У практиці навчання іноземних мов застосовують часто і так званий лексичний спосіб подачі граматики, згідно з яким елементи окремих граматичних тем подаються як окремі лексичні одиниці. При цьому граматичні протиставлення між ними іноді не акцентуються. Прикладом лексичного способу подачі граматичного матеріалу може бути вивчення числівників, займенників тощо. Його можна застосовувати також у процесі оволодіння так званими «нестандартними» дієсловами і у тих випадках, коли з якоїсь парадигми засвоюється лише один елемент. Так вивчається, наприклад, форма is, яка на початку навчання подається поза зв’язком з іншими формами тієї ж парадигми. Аналогічно засвоюються і усі службово-структурні елементи, які виконують у реченні граматичні функції, але вивчаються як лексичні одиниці.

У навчанні іноземних мов застосування правил є необхідністю,оскільки:

1. Правило дає можливість зосередити зусилля на засвоєнні певного елементу форми. Якщо студент знає, на що спрямовані його зусилля, засвоєння матеріалу відбувається швидше, оскільки діють мотиваційно–вольові фактори.

2. Шляхом застосування правил формується природне вміння контролювати правильність свого мовлення. Постійне застосування їх у процесі тренування веде до згортання усвідомлення, забезпечує перехід його в «настороженість» щодо нових форм, а згодом – у потенціальну здатність до усвідомлення. Останнє активізується лише в міру потреби (контроль периферією уваги).

3. Опора на правила забезпечує безпомилкове мовлення, що є дуже важливим у період формування навичок (становлення стереотипів), оскільки запобігає інтерференції рідної мови. Особливо це стосується початкових етапів навчання. Тут «профілактика помилок» з допомогою правил необхідна, адже помилкове застосування мовних форм руйнує створюваний стереотип.

В сучасній методиці навчання іноземних мов розрізняють два види правил: правила-інструкції і правила-узагальнення.

Правило-інструкція – це коротка формула, що стосується не всього комплексу граматичного явища, а лише якогось одного його елемента, однієї форми, включеної до мовного зразка. Такі правила застосовують при структурному способі подачі граматичного матеріалу і кількісно вони відповідають набору зразків. Так, під час опрацювання розповідних форм Present Perfect викладач спирається на два мовні зразки:

Pete has written this letter.

The boys have read this book.

До першого з них правило - інструкція звучатиме так: «У третій особі однини Present Perfect утворюється з допоміжного дієслова has + третя форма відмінюваного дієслова». Таке правило не пропонується для заучування і відтворення, його повідомляють студентам перед початком виконання вправи і фактично «приписують» до неї. Студенти зберігають його в оперативній пам'яті, бо воно служить їм інструкцією до дії, полегшує виконання завдання.

У сучасній методиці намітились спроби формулювати правила-інструкції відповідно до потреб мовлення. Так, наведене вище правило-інструкцію до першого мовного зразка можна сформулювати і так: « Коли потрібно сказати, що одна людина тільки що виконала якусь дію, вживають форму типу has done, has taken, has broken, etc.» Такі формулювання правил , не зважаючи на їх певну мовну «нечіткість», з комунікативної точки зору дуже корисні.

У всіх випадках правило-інструкція формулюється стисло і коротко. Та частина його, яка стосується форми може підкріплюватися або замінятись схемами і формулами.

У процесі тренування правило повинно спрямовувати мовні вчинки студента. Поступово воно застосовується в єдності з мовною дією і стає елементом мовної поведінки людини.

Процес практичного засвоєння граматичного явища завершується так званим «зштовхуванням» мовних зразків, тобто протиставленням їх по лініям парадигми, а від так усього граматичного явища іншим явищам на основі функції (англ. Past Indefinite – Present Perfect). Граматичні форми тепер постають у комплексі і підлягають усвідомленню з допомогою правил-узагальнень. Останні трактують граматичне явище у комплексі. Наприклад: «Present Continuous утворюється від особової форми теперішнього часу дієслова to be та четвертої форми відмінюваного дієслова. Він вживається для вираження дії… і т. д.» Правило-узагальнення систематизує набуті раніше знання і описує граматичне явище оглядово. При цьому воно відбиває взаємодію форм у середині парадигми і зв’язок цього явища з дотичними граматичними явищами. За своєю методичною функцією правила-узагальнення нагадують теоретичний опис закономірностей будови рідної мови.

Психофізіологічну основу граматичних навичок складають так звані граматичні динамічні стереотипи, які формуються в результаті багаторазового повторення мовних зразків з різним лексичним наповненням і в різних комунікативних умовах. Той, хто навчається, багаторазово сприймає речення однакової будови, сам застосовує їх, і, хоча зміст кожного з них не закріплюється в його пам’яті, їх спільні властивості, зокрема аналогічна будова, запам’ятовуються.

Сформований таким чином мовний стереотип набуває властивості автоматизму: запуск одного його елементу спричиняє збудження інших. У навчанні іноземного мовлення на основі цієї закономірності здійснюється цілеспрямоване інтенсивне тренування.

Приступаючи до опрацювання будь-якого граматичного явища, викладач насамперед визначає, якими мовними зразками і ії варіантами воно може бути представлене (розповідна, питальна, заперечна форми і т. п.).Маючи такий список, він визначає послідовність їх засвоєння і планує роботу у відповідності з відведеним для цього часом.

Отже, робота над граматичним явищем повинна включати такі етапи.

1. Презентація мовного зразка з поясненням нової форми (правило-інструкція) на початковому етапі навчання переважає усне введення. Складніші граматичні явища можна проілюструвати на дошці, нову форму виділити.

2. Вправи на формування слухового образу: «Слухати речення, піднесіть руку, якщо в них зустрінеться форма …» (Дається набір речень, частина з яких містить нову форму). Для засвоєння зорового образу (пасивна граматика)таку вправу можна пропонувати як письмову: «Прочитайте і знайдіть…» або «Перепишіть і підкресліть…»

3. Кількаразове повторення речень з новим граматичним елементом. При цьому можлива хорова форма роботи, робота групами та індивідуальна, за диктором.

4. Виконання серій вправ на формування навичок – підстановчих, вправ на перетворення, на закінчення речень, питально-відповідних тощо. Ці вправи супроводяться правилами-інструкціями і по можливості мають бути комунікативно спрямованими.

5. Опрацювання інших елементів граматичного явища у мовних зразках.

6. Пояснення спорідненості нових елементів у різних мовних зразках, або різниці між ними, тобто подача правила-узагальнення. При цьому можна зіставити відповідні мовні зразки, наприклад:

Pete has written this letter.

The boys have seen that film.

Правило-узагальнення необхідно закріпити на серії підстановочних або інших вправ на формування навичок. Так, для даного конкретного випадку шляхом підстановки можна міняти підмет залежно від особової форми допоміжного дієслова have або has.

7. Включення опрацьованих мовних зразків з новим граматичним явищем у загальномовну практику.

Вправи на розвиток мовлення повинні мати комунікативний характер, тобто вживання нового граматичного явища має зумовлюватись потребою спілкування.

Якщо граматичне явище засвоюється рецептивно, то його іноді доцільно подати парадигматичним способом, тобто оглядово і комплексно. Проте, до цього способу засвоєння матеріалу можна вдатися лише тоді, коли нові форми часто і неодноразово зустрічаються у легких текстах. Елементи аналізу і деяке зосередження уваги студентів на формах цього явища в тексті також сприятимуть засвоєнню його.