Дослідження бюрократії тоталітарних суспільств в працях Мілована Джиласа і Михайла Восленського

Радей А.С.

З 20-х років XX ст. сучасні дослідження проблеми бюрократичного управління проводяться в руслі декількох теоретичних напрямків: умовно їх можна назвати постмарксистський та поствеберівський.

Марксистська концепція має важливе значення для розуміння суті проблеми, незважаючи на прогнози, що не виправдалися, про встановлення майбутнього безкласового суспільства й відмирання через це бюрократії. Дана парадигма одержала розвиток у роботах не тільки численних авторів марксистського й неомарксистського напрямку, але й здійснила свій вплив на формування ряду нових відомих теорій. Серед подібних можна відзначити концепції «менеджеральної революції», «нового класу», меритократії.

Теорії, в основі яких лежить уявлення про бюрократію як про новий суспільний клас, одержали розвиток у роботах функціонера югославської комуністичної партії. М. Джиласа.

Ідея «нового класу» була висунута М. Джиласом в 1957 р., коли у світ вийшла його книга «Новий клас». На відміну від менеджериальної теорії, що визнавала панівним класом радянського суспільства технократичну інтелігенцію, що здійснює реальний контроль над засобами виробництва. М. Джилас вважав панівним класом у соціалістичних суспільствах бюрократію.

Слідом за Л. Троцьким М. Джилас стверджує, що диктатура в СРСР і інших країнах соціалізму здійснюється не пролетаріатом, а політичною бюрократією. Але, на відміну від Л. Троцького, він називає її не «кастою», прошарком або групою, а соціальним класом. М. Джилас визнає необхідність існування прошарку адміністративної бюрократії, що здійснює функції механізму реалізації управлінських рішень, як неодмінного елемента політичної системи будь-якої держави, але не ототожнює її з бюрократією політичною, самостійною силою в політичному процесі. Разом з тим він вказує на складність розмежування цих двох підгруп. Для обґрунтування свого твердження М. Джилас використовує марксистські категорії: визначаючи клас через його відношення до засобів виробництва, він показує, що комуністична бюрократія володіє правом безконтрольного розпорядження колективною власністю і, отже, є фактичним власником націоналізованих засобів виробництва.

Джерела зародження «нового класу» він виводить із процесу створення В.Леніним РСДРП - «партії нового типу» і формування групи, що її очолює -професійних революціонерів. Революція 1917 р., яка привела більшовиків до влади, надає всі можливості для подальшого розвитку й структурування нового соціального утворення. Розгортається процес бюрократизації і олігархізації партії, апарат зосереджує політичну і економічну владу у своїх руках. Роль рядових членів партії поступово зводиться до необхідного мінімуму – несупротиву і наданню мовчазної підтримки починанням апарата. «Новий клас» укорінюється в системі в якості пануючого.

Політична бюрократія має власність на засоби виробництва, що проявляється в її виключному праві на розпорядження національним майном [Джилас М. Лицо тоталитаризма].

У результаті новий клас стає новоявленим господарем всіх знарядь і засобів виробництва - новий клас стає класом визискувачів, зневажає всі норми людської моралі, підтримує свою диктатуру методами терору і тотального ідеологічного контролю. Відбувається переродження: колишні самовіддані революціонери, що вимагали самих широких демократичних свобод, опинившись у влади, перетворюються в запеклих реакціонерів - душителів свободи. Позитивним моментом у діяльності нового класу в економічно розвинених країнах є проведена ним індустріалізація; однак його господарювання в економіці відрізняється крайньою марнотратністю, а продукована культура носить характер політичної пропаганди. «Коли новий клас зійде з історичної сцени - а це повинно трапитись, люди будуть шкодувати про нього менше, ніж про будь-який інший клас, що існував до нього» [Джилас М. Новий клас. Аналіз комуністичної системи].

Подібної точки зору дотримується інший дослідник реальності «розвиненого соціалізму» Михайло Восленський, людина подібної з М. Джиласом долі. Він також був номенклатурним чиновником на батьківщині (СРСР), емігрував і видав книгу своїх спогадів під назвою «Номенклатура».

Теорія М. Восленського заснована на ідеях К. Маркса, на його вченні про продуктивні сили й виробничі відносини як основу не тільки суспільної структури, але й самого існування людини. Вихідна теза М.С. Восленського - революція створила в рамках партії монополістичний привілейований прошарок радянського суспільства. У подальшому цей прошарок зміцнив і легалізував своє положення. Він не тільки відгородив себе від суспільства, від народу, усередині нього самого була споруджена ієрархія чинів і соціальних бар'єрів - це номенклатура. Радянська бюрократія не тільки не обмежує свої привілеї, навпроти, вона розширює їх і зміцнює своє панування. З самого початку свого виникнення радянська система проявляла глибоку ворожість до зовнішнього світу, до будь-якої іншої системи [Восленский М.С. Номенклатура. Панівний клас Радянського Союзу]. Радянська бюрократія зацікавлена не в прибутковості виробництва, а в збереженні монопольної влади.

І М. Джилас, і М. Восленський намагаються пояснити сутність комуністичних режимів, використовуючи теоретичну методологію марксизму. Але дійсність соціалістичних країн виявляється складнішою й менш доступною для розуміння, ніж теоретичні конструкції, винайдені великим вченим XIX століття.