Политология/5. Политическая социология

Софія Кіршенблат

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Вплив цифрових мереж на розвиток демократії

Вже багато було написано про стрімкий розвиток демократії по всьому світі, починаючи з 1974 р., у свій час названий С. Хантінгтоном як “третя хвиля” демократизації [3; c. 31]. І навіть не зважаючи на певний відхід від традиційної демократії у пострадянських країнах, більшість світу все ж обирають демократію на противагу диктаторським режимам. Переваги демократії для громадян у таких країнах та для всієї світової політичної системи досить суттєві. Починаючи від І.Канта до Б. Рассета, теорія демократичного миру довела емпіричним шляхом, що демократична форма правління краще, ніж будь-яка інша захищає громадянські права та права людини, бореться з корупцією та стримує посадовців від зловживання владними повноваженнями [6; с. 12]. Корупція на високому рівні заважає урядам забезпечувати реалізацію прав громадян на освіту, охорону здоров’я тощо, а на мікрорівні корупція зменшує можливості громадян оплачувати необхідні їм послуги. Існує міцний зв’язок між розвинутою ринковою економікою та демократією. С. Ліпсет стверджував, що багатство є передумовою демократії, а С. Хантінгтон писав, що бідність є швидше за все найголовнішою перепоною для розвитку демократії під час третьої хвилі демократизації, тому що ті країни, які характеризуються “політичною транзитною зоною” середнього прибутку, мають найкращі шанси для успішного переходу до демократичного режиму [4; с. 27]. Ефект міцного середнього класу є вирішальним для демократії. М. Халперін, Дж.Сігл показали, як у країнах, що розвиваються, демократичний режим виграє у автократій з різних соціальних та економічних питань, нехтуючи традиційним переконанням, що економічний розвиток повинен передувати демократичним реформам [2; с. 210]. У праці “Розвиток як свобода” Е. Сен стверджує, що демократія є одночасно поштовхом для економічного розвитку та його остаточною фазою. Як аргумент він використовує той факт, що у незалежних країнах з демократичною формою правління та відносно вільними засобами масової інформації ніколи не було голоду [7; с. 152].

Вплив цифрових мереж на політичні трансформації безперечно залежить від контексту, у якому вони відбуваються. Багато дослідників переконані, що Інтернет впливає на авторитарні режими та політичні революції, наприклад зростання кількості блоггерів у Ірані, які є джерелом ідей, дебатів та коментаріїв, які не можна знайти у звичайних ЗМІ. Подібна роль Інтернету дуже відрізняється від його ролі у державах з розвинутою демократією або у тих країнах, де демократія ще розвивається.

Демократичні режими у різних країнах суттєво відрізняються між собою. Ліберальні демократії, також відомі як “консолідовані”, характеризуються міцними представницькими інститутами, верховенством закону, виборів, загальним виборчим правом та захистом індивідуальних та групових прав. Нерозвинуті демократії у свою чергу мають незмінний атрибут демократичного режиму – вибори, але інші характерні ознаки демократії у них майже відсутні, зокрема такі фундаментальні політичні та громадянські права, як свобода слова або свобода зібрань [1; с. 22].

Свобода самовираження та незалежні засоби масової інформації є вирішальними компонентами демократії. Не зважаючи на спроби багатьох країн по всьому світу контролювати інформацію в Інтернеті та мобільні телефони, їхній вплив на свободу слова є безперечно позитивним. У більшості, якщо не в усіх, державах розмаїття інформації в Інтернеті значно перевищує її обсяг у традиційних ресурсах та засобах теле- і радіомовлення. Анонімність, яка існує онлайн, сприяє розвитку свободи слова у країнах, де незгода із діями уряду може призвести до утисків або арешту.

Діяльність громадських організацій також є суттєвим внеском до розвитку та стабілізації демократичних суспільств. Інтернет також може впливати на громадянське суспільство або здатність груп об’єднуватися за інтересами незалежно від держави. Подібна здатність Інтернету об’єднувати індивідів, які розкидані територіально, на основі спільності інтересів, є вирішальною. Онлайн групи часто формуються органічно та характеризуються відсутністю державного втручання, формальної ієрархії або формальних групових правил, властивих традиційним групам у громадянському суспільстві. Згідно Р. Путнема, довіра або соціальний капітал, створений між індивідами завдяки участі у групах, існуючих у громадянському суспільстві, призводить до підвищення рівня громадянської участі, що є важливим для здорового демократичного режиму. Втім, як це часто зазначається і про телебачення, Інтернет може завдати шкоди громадянського суспільству та громадянській участі більше, ніж користі, тому що індивіди вважають простішим формувати поверхневі онлайн стосунки, ніж налагоджувати міцні стосунки із взаємною відповідальністю. Багато американців сьогодні готові швидше подарувати гроші улюбленому благодійному фонду або зареєструватися в Інтернет спільнотах, ніж вдатися до якихось дій у реальному світі. Онлайн групи зараз мають багато рис масових організацій, за висловом Р. Путнема вони є “третинними об’єднаннями”, які мають значний політичний потенціал, але не створюють соціальний капітал, тому що їхні члени швидше за все не знають про існування один одного, не кажучи вже про їхню неготовність до взаємодії та взаємодопомоги [5; с. 70-71].

Таким чином, використання цифрових мереж для організації та поширення інформації створює різноманітні додаткові шляхи для проведення демократичних реформ, таких як розвиток ЗМІ за участю громадян, збільшення свободи слова, збільшення участі громадян у виборах та політичних процесах.

Література

1. Diamond L. The Spirit of Democracy: The Struggle to Build Free Societies Throughout the World. – New York: Times Books. – 2008. – 464 p.

2. Halperin M. H., Siegle J.T. Weinstein M. The Democracy Advantage: How Democracies Promote Prosperity and Peace. – New York: Routledge. – 2005. – 312 p.

3. Huntington S. P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. – Norman, OK: University of Oklahoma Press. – 1991. – 384 p.

4. Lipset S.M. Political Man: The Political Bases of Politics. – Baltimore: Johns Hopkins University Press. – 1981. – 434 p.

5. Putnam R. Bowling Alone: America’s Declining Social Capital // Journal of Democracy. – # 6 (1). –1995. – Pp. 65-78.

6. Russet B. Grasping the Democratic Peace. – Princeton, NJ: Princeton University Press. –1993. – 173 p.

7. Sen A. Development as Freedom. – New York: Anchor Books. – 2000. – 384 p.