Політологія/ 3. Теорія політичних систем

Магістр політології Олійник Є.Ю.

Чернівецький національний університет, Україна

Розвиток теорії громадянського суспільства в

працях зарубіжних та вітчизняних науковців

Громадянське суспільство досліджується в різних аспектах: в контексті розвитку демократії, через розширення прав та свобод людини, як спосіб міжнаціональної співпраці, як партійна система суспільства, як система громадських організацій, профспілок, в контексті взаємодії з державою. Зародження і розвиток теорій громадянського суспільства має тривалу історію. Цей процес на етапі свого формування й сьогодні. Окремі елементи громадянського суспільства існували ще в Стародавній Греції та Римі. У працях авторів доби Просвітництва й Нового часу термін набрав іншого значення: мережа громадських об’єднань за інтересами, паралельно до державних структур. Нове мислення відбивало нову економічну реальність – розквіт приватної власності, ринку й буржуазії [4]. Теоретичним підґрунтям всіх тогочасних концепцій громадянського суспільства були певні філософсько-історичні і соціально-філософські принципи. Такими найперше визнають концепцію природного права і, похідну від неї, доктрину суспільного договору. Стає типовою точка зору, що громадянське суспільство – це певний тип держави, який виникає внаслідок суспільного договору для захисту природних прав і свобод особистості. Розбіжності в поглядах мислителів починаються найчастіше на рівні оцінок тієї чи іншої конкретної держави [5]. Переломним рубежем становлення у країнах Західної Європи правової держави і громадянського суспільства була Велика Французька революція XVIII ст., а в політико-правовому відношенні – прийнята під час її здійснення „Декларація прав людини і громадянина” (1789 р.), яка проголошувала недоторканість природних прав людини і громадянина та була своєрідним маніфестом правової держави, громадянського суспільства.

Ідеологи європейських буржуазних революцій, виходячи з гуманістичних традицій епохи Відродження, намагалися знайти дієві засоби забезпечення „природних прав” людини, соціальні й політичні інституції, спроможні захистити людську особистість, забезпечити їй можливість задовольняти щоденні життєві потреби та вільну самореалізацію [7]. Розвиток теорії громадянського суспільства у тісному взаємозв’язку з концепціями свободи і прав людини відбувався у XVIII ст. переважно в Англії. Іншою країною, в якій свобода усвідомлювалася як первинна потреба людини і суспільства, була Франція, де концепція свободи була під впливом раціоналістичної парадигми. Практична боротьба за свободи в Англії призвела не лише до створення трактатів і політичних заяв, але й до усталених соціальних традицій, що носили морально-етичні виміри. Тому велика кількість англійських і шотландських теоретиків, певною мірою, визнавали роль і значення громадських традицій і звичаєвості в усьому, що стосувалося поширення свободи і досягнення соціальної стійкості.

Значний внесок у розвиток теорії громадянського суспільства зробили такі мислителі, як Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо та Дж. Локк. Проблема соціального буття людини, людського суспільства й держави – одна з центральних у філософії Т. Гоббса. Значний вплив на формування його політичних поглядів справили досвід громадянської війни в Англії, пошуки виходу з тієї кризи, яку переживало англійське суспільство. Дж. Локк cвоєю метою поставив проведення критичної перевірки пізнання. Мислитель починає з критики пізнання й аналізу мови. Проте інтерес до „засобів” не заважає йому займатися і конкретними проблемами. Його працю „Два трактати про правління” називають Біблією лібералізму. Для Гегеля громадянське суспільство постає не як суспільство винятково приватного інтересу, що протистоїть, протидіє загальному, а як стан суспільних зв’язків, підґрунтям якого є взаємодія і взаєморозвиток індивідуального, приватного й загального, спільного. Гегель визнає, що „у громадянському суспільстві кожен для себе – ціль, усі інші для нього – ніщо” [2, с. 63].

На думку Дж. Коена і Е.Арато, громадянське суспільство – це „сфера соціальної взаємодії між економікою та державою, що складається передусім з інтимної сфери (особливо сім’ї), сфери об’єднань (особливо добровільних об’єднань), суспільних рухів і форм публічної комунікації”[1].

Г.Щедрова вважає, що громадянське суспільство – це таке суспільство, в якому головною діючою особою є людина зі своєю системою потреб та інтересів, з відповідною системою цінностей [8, с. 15]. Відома українська дослідниця А. Колодій виділяє три „класичні” трактування громадянського суспільства, які створюються в рамках: локкіанського підходу, згідно з яким основою громадянського суспільства є протиставлення природного і громадянського; гегелівського підходу, відповідно до якого це правова держава та принцип індивідуалізму; токвілівського підходу, який на перше місце висуває асоціативну діяльність [3, с. 30]. Інший дослідник – С. Рябов пропонує виділяти етапи у вивченні громадянського суспільства. Перший етап, коли в основу вивчення було покладено опозиційну пару „природне – громадянське” (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж-Ж. Руссо). Другий етап, коли її змінила пара „громадянське – державне” (Г. Гегель, Ш. Токвіль) [6, с. 76].

Таким чином, громадянське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших інтересів громадян, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави.

Література:

1. Арато Э., Коэн Дж. Гражданское общество и политическая теория. – М.: Весь мир, 2003. – 784 с.

2. Гегель Г. Философия права. – М.:Мысль, 1990. – 370 с.

3. Колодій А. Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. – Львів: Червона Калина, 2002. – 272 с.

4. Литвин В. Громадянське суспільство: міфи і реальність // http://www.zn.kiev.ua/nn/show/378/33631/

5. Пасько І. Світоглядні версії громадянського суспільства в філософії Нового часу // http://www.vesna.org.ua/txt/donvisn/t4/02.html

6. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. 2-е вид. – К.: Тандем, 1996. –

7. Скитник П.К.: Громадянське суспільство і держава: особливості їх взаємодії // http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=s-pp1&issue=2002_4

8. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова, державна і політична свідомість громадян. – К. – 1994. – 112 с.