Копцюх Г.І.

аспірантка кафедри адміністративного та господарського права

ОНУ ім.І.І.Мечникова

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТТЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА ТА ПОНЯТТЯ ГРІНМЕЙЛ

Характерною особливістю сучасної української реальності є виникнення чисельних конфліктів в сфері реалізації корпоративних прав, рейдерство, грінмейл, а також зловживання корпоративними правами.

Чимало публікацій вітчизняних авторів було присвячено грінмейлу, рейдерству, корпоративним конфліктам. Зазначену проблематику досліджували Ю. Жорнокуй, Д. Нікульников, І. Спасібо–Фатєєва, Д. Черних, А. Смітюх та інші.

Однак слід зазначити, що майже відсутні наукові праці в яких досліджується співвідношення таких близьких за змістом понять як зловживання корпоративним правом, зокрема правом на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, та грінмейл. Отже метою даного дослідження є з’ясування співвідношення категорій зловживання правом на отримання інформації про діяльність товариства та грінмейл.

Перш за все слід визначитись з таким загальним поняттям як зловживання правом. Нормативне визначення поняття „зловживання правом” відсутнє. Ст. 13 Цивільного кодексу України лише встановлює межі здійснення цивільних прав, відповідно до положень ч. 3 якої: „не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі”. На думку Н. Кузнєцової у даному випадку під зловживанням правом слід розуміти не тільки дії, вчинені особою під час реалізації свого суб’єктивного права з винятковим наміром завдати шкоди іншій особі. Дії, вчинені особою під час реалізації свого суб’єктивного права з правомірними намірами, у тому числі з наміром завдати шкоди іншій особі також слід розглядати як заборонене законодавством зловживання правом. Адже будь – яке з суб’єктивних прав має свої межі [1, 32]. На думку Тихомирова зловживання правом (англ. Abuse of law) – в цивільному праві використання суб’єктивного права всупереч його соціальному призначенню, з перевищенням меж дозволеної поведінки, що тягне за собою порушення охоронюваних законом прав та інтересів особистості, суспільства та державних інтересів, заподіяння шкоди іншій особі [2, 344].

На думку В. Грибанова зловживання правом є особливим типом правопорушення, що здійснюється уповноваженою особою при здійсненні нею належного їй права, пов’язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного їй законом загального типу поведінки [3, 21].

На нашу думку, зловживання правом по своїй суті є поняттям негативним, оскільки наче б то здійснюється в рамках дозволених, передбачених законом, однак завжди на шкоду інтересу, праву іншої особи. Якщо можна так говорити, то виходить в більшій мірі за рамки норм моралі, аніж за рамки норм права, оскільки, як вже зазначалось вище, здійснюється в правовому полі, без порушення конкретних правових норм.

Якщо говорити про окремий вид зловживання правом, а саме – про зловживання правом на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, то за аналогією можна навести наступне визначення поняття зловживання акціонером належним йому правом на отримання інформації про діяльність товариства – це здійснення належного акціонеру суб’єктивного права на отримання інформації про діяльність товариства таким чином, що в процесі його реалізації завдається шкода інтересам, правам товариства в цілому, інтересам, правам інших акціонерів.

Можна виділити наступні ознаки, складові зловживання акціонером правом на отримання інформації. По – перше – це наявність у такої особи суб’єктивного права на отримання такої інформації, по – друге діяльність з його реалізації (запитування інформації, ознайомлення з такою інформацією, збір інформації), по – третє – це використання зазначеного права всупереч інтересам, на шкоду товариству або іншим акціонерам (подання до товариства чисельних позовів з використанням отриманої інформації, позовів щодо порушення права акціонера на інформацію (наприклад, не надання такої інформації в належні строки, надання не повної інформації, тощо), і насамкінець – відсутність порушення конкретних норм права.

Що стосується такого поняття як грінмейл, то слід відзначити, що відсутнє не лише нормативне визначення зазначеного терміну, але й взагалі згадування про грінмейл (на відміну від зловживання) в будь – якому нормативно – правовому акті. Ю. Жорнокуй відносить грінмейл (корпоративний шантаж) до однієї із груп корпоративних конфліктів, що виникають між мажоритарними та мінорітарними акціонерами. Основою конфлікту, на думку автора, є спонукання мажоритарних акціонерів до викупу акцій з метою одержання для себе матеріальної вигоди з можливим використанням, у разі відмови, загрози подання судового позову до товариства [4, 45]. А.Смітюх визначає поняття грінмейлу через категорію „зловживання правом” [5, 21].

Аналіз праць науковців, що досліджували проблематику грінмейлу дозволяє зробити висновок, що найбільш поширеним, загальним є визначення грінмейлу як діяльність міноритарного акціонера, направлена на спонукання менеджменту або мажоритарних акціонерів до викупу у нього акцій за ціною, що значно перевищує ринкову або отримання іншої матеріальної винагороди. В рамках даного дослідження при визначенні співвідношення зловживання правом на отримання інформації про діяльність товариства та грінмейлом візьмемо за основу вищевказане визначення грінмейлу.

Оскільки будь – який акціонер має право на отримання інформації про діяльність товариства незалежно від кількості належних йому акцій, то отримавши доступ до інформації про діяльність товариства „недобросовісний” акціонер має можливість використовувати таку інформацію з метою корпоративного шантажу. Однак збір, реалізація права на отримання такої інформації буде одним із перших етапів у здійсненні грінмейлу. Використання ж такої інформації з метою досягнення власних корисливих цілей вже буде здійснюватись в комплексі зі зловживанням іншими правами, наприклад, правом на судовий захист (у випадку подання позовів до товариства з використанням отриманої інформації тощо), правом на звернення (у випадку ініціювання перевірок товариства контролюючими органами) тощо. Враховуючи вищевикладене помилковим буде ототожнення грінмейлу зі зловживанням правом акціонером на отримання інформації про діяльність товариства. Останні, на нашу думку, співвідносяться як загальне (грінмейл) та окреме (зловживання правом на отримання інформації по діяльність товариства), оскільки початковим етапом, „відправною точкою”, ядром грінмейлівської кампанії буде саме зловживання правом на отримання інформації, яку в подальшому акціонер використовуватиме на шкоду товариству з метою досягнення власної корисливої цілі.

Література:

1. Науково – практичний коментар до Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В, Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. І. – 832 c.

2. Тихомиров Л.В., Тихомиров М. Ю.Юридическая энциклопедия. Издание 5-е, дополненное и переработанное/ Под ред М.Ю. Тихомирова. – М.: 2002. – 1088 c.

3. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. - М.: "Статут", 2001. – 411 с.

4. Жорнокуй Ю. „Конфлікт інтересів” та „корпоративний конфлікт”: спільні та відмінні ознаки // Господарське право. – 2007. – №11. – С. 45 – 46.

5. Смітюх А. В. Грінмейл: поняття та правова сутність // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №7. – С. 20-22.