Посохова М. М.

Деякі питання правового регулювання фермерської діяльності в Україні.

Україна вважається традиційно аграрною країною, що зумовлено в першу чергу належним їй потужним потенціалом земельних ресурсів.

Розвиток селянського господарства в Україні як самостійної підприємницької діяльності по виробництву та реалізації продукції сільського господарства з використанням власних або найманих земель здавна був характерним для вільного українського селянина-одноосібника.

В період примусової колективізації та діяльності колективних господарств аграрні відносини регулювалися адміністративно-командними методами, що виключало як адміністративно-правову, так і економічну можливість для здійснення будь-якої приватної підприємницької ініціативи в цій сфері.

Початок аграрної реформи та прийняття Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року вперше за багато років законодавчо закріпило право на створення фермерських господарств та їх самостійність і рівність з іншими суб’єктами аграрних правовідносин. Даний закон визначив фермерське господарство як форму підприємницької діяльності громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Цей закон прямо не визначає фермерське господарство як юридичну особу, хоча зі змісту його статей, що стосуються порядку створення фермерського господарства, місця фермерського господарства в народногосподарському комплексі (ст. 3 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»), наявності відокремленого майна, самостійній відповідальності за своїми зобов’язаннями та можливості самостійно від свого імені набувати прав та обов’язків, зрештою, наявності власного найменування, печатки та штампу ( п. 8 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» ) та порядку реєстрації фермерського господарства ( ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство») випливає фактична наявність такого статусу.

Натомість, прийнятий 19 червня 2003 року Закон України «Про фермерське господарство», що діє і наданий момент, зі вступом якого в законну силу втратив чинність попередній закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року в ст.1 чітко визначає фермерське господарство саме як форму підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, що діє на основі статуту. Згідно ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» 1991 року наявність статуту не була обов’язковою і при реєстрації фермерського господарства статут подавався тільки якщо це було необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва.

Спільним для обох нормативних актів є те, що в обох випадках фермерське господарство розглядається насамперед як форма підприємницької діяльності, що суттєво відрізняє його від господарської діяльності громадян в сфері сільськогосподарського виробництва, що здійснюється без створення юридичної особи та не має на меті отримання прибутку, а спрямована насамперед на задоволення власних потреб і не може бути основним, а лише додатковим джерелом прибутків, хоча при цьому і допускається вільний продаж надлишків виготовленої продукції. В цілому така діяльність носить підсобний характер. При цьому фермерське господарство та особисте селянське (підсобне) господарство мають ряд спільних рис, що полягають в тому, що в обох випадках йдеться по діяльність з виготовлення, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції членами однієї сім’ї або родичами, спільний характер діяльності, спільна сумісна власність на майно та ін.

Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» 1991 року в ч.2 ст.1 вказує, що норми цього закону не поширюються на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займаються індивідуальним і колективним садівництвом та городництвом.

Після прийняття 19 червня 2003 року Закону України «Про фермерське господарство» та 15 травня 2003 року Закону України «Про особисте селянське господарство» поняття фермерського та селянського господарства на законодавчому рівні перестали вважатися тотожними, а правове становище особистого селянського (підсобного) господарства стало врегульовано окремим нормативним актом.

В Законі України «Про фермерське господарство» також більш чітко врегульовані питання професійного відбору на право створення фермерського господарства. Професійна комісія з питань створення фермерських господарств, до складу якої входять представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій на підставі даного Закону та Положення про проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств робить висновок про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації, що є умовою для державної реєстрації і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Громадянин, що бажає стати фермером, повинен подати заяву встановленого зразка до районної (міської) професійної комісії з питань створення фермерських господарств. В заяві вказується стаж роботи в сільському господарстві, що підтверджується випискою з трудової книжки та/або наявність сільськогосподарської освіти, що підтверджується копією документа про освіту.

В діючому Законі також більш чітко визначений статус майна фермерського господарства та правового статусу земель фермерського господарства, але ці питання значною мірою регулюються Цивільним та Замельним Кодексами України, а також Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року ( в редакції Закону від 30 червня 1999 року).

Література:

1. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №45. – ст.363.

2. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №14. – ст.186.

3. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №29. – ст.232.

4. Титова Н.І. Фермерство в Україні: основні правові засади. – Львів, 1998. – с. 65.

5. Наказ Міністерства аграрної політики та Міністерства праці № 452/335 «Про затвердження положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств» від 17.12.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - №4. – ст..206.