Економічні науки/10.Економіка підприємства

Сергій Кульчиковський

Науковий керівник Гарбар В.А

Віницький торговельно-економіний інститут,Україна

 

Управління дебіторською заборгованістю підприємств.

 

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб’єктів господарювання. На сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань є управління дебіторською заборгованістю, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів.

Дослiдженню цих проблем присвячено працi вiтчизняних та зарубiжних науковцiв i практикiв, зокрема: Ф.Ф. Бутинця, I.О. Власова, С.Ф. Голова, Т.П. Головченка, Л. Городянської, В.С. Леня, С.I. Маслова, Н. Мати-циної, А.М. Рєхачевої та iнших. У цих пра­цях розкриваються бiльшою мiрою загальнi аспекти формування дебiторської заборго­ваностi та її оцiнки. Проте проблемам управлiння дебiторською заборгованi­стю в умовах фiнансової кризи майже не придiляється увага.

В ринковій економіці набувають все більшої ваги умови продажу товарів. Так, для утримання каналів товароброту підприємства вимушені реалізувати продукцію із відстрочкою платежів, що вимагає розроблення спеціальної фінансової політики, яка б забезпечила ефективність таких дій підприємств без втрати ними фінансової стійкості.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалі заторів продукції, але прорахунки в роботі із дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, а відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської заборгованості або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію. В той же час загострення конкуренції за канали розповсюдження продукції між виробниками, які працюють в одному ринковому сегменті, диктує свої вимоги. Відвантаження продукції з відстрочкою платежу стає однією із основних умов при підписанні договорів на продаж продукції. Дебіторська заборгованість (сума, очікувана до надходження від клієнтів, за вже продані товари) здійснює прямий вплив на величину оборотного капіталу. Чим більша величина дебіторської заборгованості, тим більшу суму додаткового фінансування необхідно знайти для покриття поточних витрат.

Дослідження свідчать, що на величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні чинники: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон’юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод про продаж продукції (використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Політика управління дебіторською заборгованістю складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату.

Є. Брігхем наголошує на тому, що оптимальна кредитна політика і, відповідно, оптимальний рівень рахунків до отримання (рахунків дебіторів) залежить від конкретних операційних умов відповідних фірм.. Так, для підприємств із надлишковими виробничими потужностями та низькою змінюваністю собівартості продукції повинна ширше використовуватись кредитна політика. Рахунки до отримання такого підприємства повинні бути більше, ніж рахунки до отримання підприємства із невеликою рентабельністю продаж та повним завантаженням потужностей.

 Крім того, управління дебіторською заборгованістю може різнитись в межах одного підприємства протягом певного періоду часу із врахуванням сезонних коливань попиту на продукцію та надлишок сировини. На думку Р. Брейлі та С. Майєрса, управління продажу в кредит можна розбити на п’ять основних кроків: 1. Визначення умов продажу готової продукції. 2. Визначення інструментів комерційного кредиту. 3. Здійснення кредитного аналізу покупців. 4. Прийняття рішення про надання кредиту. 5. процедура повернення грошей. Кожний із етапів дозволяє впорядкувати відносини з дебіторами та досягнути необхідних показників управління дебіторською заборгованістю. Але при управління дебіторською заборгованістю найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами. Управління дебіторською заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.

Важливу роль в системі управління дебіторською заборгованістю відіграють відділи збуту продукції. Саме  пов’язаність системи мотивації персоналу відділу збуту із розміром дебіторської заборгованості може стати чинником своєчасного погашення дебіторської заборгованості, але винагороди персоналу відділу збуту не повинні перевищувати витрати підприємства на дебіторів.

Для зменшення ризику неплатежів при використанні комерційного (товарного кредиту) підприємство повинно прискіпливо проводити аналіз учасників каналів товароруу з точки зору кредитоспроможності, використовувати інструменти фондового ринку для погашення дебіторської заборгованості, орієнтуючись на використання факторингу, здійснення страхування окремих угод купівлі-продажу.

Література:

1.     Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. Пер.з англ..-К.: КП «ВАЗАКО», видавництво «»Молодь», 1997.- 1000с.

2.     Савчук В.П. Практическая энциклопедия.  Финансовый менеджмент – К.: Издательский дом «Максимум», 2005.- 884с.

3.     Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом/ Под ред . Е.Стояновой.-(Серия «Финансовый менеджмент для практиков»)-М.: Изд-во «Перспектива», 1998.-128с.

4.     Афанасьєв М. В., Плоха О. Б. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД «Інжек», 2007

5.     www.epravda.com.ua