Харіна Н.В.

Старший викладач кафедри фінансів

Чернівецького торговельно-економічного

інституту КНТЕУ

ОЦІНКА РОЛІ ДЕРЖАВИ В СФЕРІ ЖИТЛОВОГО

ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ

Іпотечне кредитування житла в Україні знаходиться в кризовій ситуації. Наприкінці 2008 року комерційні банки фактично згорнули свої програми житлового іпотечного кредитування. Така ситуація вказувала на те, що ринкові механізми в сфері житлового іпотечного кредитування в Україні спрацювали неефективно, а окремі заходи з боку держави по регулюванню зазначеної сфери виявилися неефективними. На сьогоднішньому етапі стає зрозуміло, що державі необхідно посилити свою роль в сфері житлового іпотечного кредитування.

Практично в кожному дослідженні, яке присвячується житловій іпотеці, наголошується на значній [1,5,2], іноді визначальній [7], ролі держави в розбудові національних іпотек в державах з розвинутими іпотечними ринками.

Крім того, що житлова іпотека є інструментом вирішення житлової проблеми, вона виконує ще ряд функцій, котрі розглянуті Євтухом А. [1,2], Меркуловим В. [3], Циліною Г. [7], Копишинською Н. [8], Сергеєвим Д. [6] та іншими фахівціями і, котрі, безперечно, є важливими для всієї держави.

Дії держави відносно підтримки житлової іпотеки, є важливим, насамперед, для України, де на сучасному етапі на перший план необхідно висувати те, що іпотека – це інструмент вирішення житлової проблеми всередині країни. Тому й подальші дії держави по підтримці іпотеки мають виходити з того, що за допомогою житлової іпотеки, в першу чергу, повинні вирішити свої житлові проблеми більшість громадян.

Потрібно також врахувати, що держава має обмежені ресурси для регулювання житлового іпотечного кредитування. Але і самі іпотечні кредити неоднорідні: вони надаються на придбання як дорого житла, так і житла економ-класу, як на придбання житла на первинному так і на вторинному ринку. Тому ступінь державного регулювання житлового іпотечного кредитування повинен бути диференційованим. Слід за доцільне виокремити три сегменти житлового іпотечного кредитування по ступеню участі держави в регулюванні даного процесу (табл..1).

Таблиця 1

Сегменти житлового іпотечного кредитування для цілей державного регулювання

Назва сегменту	Ступінь пріоритетності	Основні заходи державного регулювання
Первинний ринок – житло-економ класу	Найвищий пріоритет	Загальне нормативне регулювання житлового іпотечного регулювання Пряма підтримка первинних кредиторів; Субсидії позичальникам в рамках окремих програм; Рефінансування через Державну іпотечну установу
Вторинний ринок – житло економ класу	Помірний пріоритет	Загальне нормативне регулювання житлового іпотечного регулювання Субсидії позичальникам в рамках окремих програм за умови відсутності місцевого первинного ринку нерухомості
Первинний та вторинний ринки – дороге та елітне житло	Низький пріоритет (регулювання через ринкові механізми)	Загальне нормативне регулювання житлового іпотечного регулювання

Джерело: розроблено автором

Найвищим пріоритетом в державному регулюванні має стати сегмент житлового іпотечного кредитування, який складається з кредитів на придбання житла економ-класу на перинному ринку. Адже з одного боку, підтримка з боку держави даного сегменту є найменш витратною (суми кредитів є меншими в порівнянні з іншими сегментами), а з іншого, така спрямованість державного регулювання сприятиме пожвавленню будівництва недорого житла, що збільшить його пропозицію в Україні, та зменшить дефіцит житла, який за оцінками фахівців, дуже значний [9]. Другий з наведених в табл.1 сегментів є менш пріоритетним в рамках державного регулювання житлового іпотечного кредитування, але роль держави на ньому має бути суттєвою в тих регіонах, де відсутні ринки первинного житла. Щодо кредитів на придбання дорогого житла, то роль держави на даному сегменті має бути обмежена встановленням загальних правил та нормативів житлового іпотечного кредитування. Процеси в даному сегменті мають регулюватися в основаному за рахунок ринкових механізмів.

Без суттєвого посилення ролі держави житлове іпотечне кредитування не

зможе набути необхідної динаміки ні в короткостроковій, ні в довгостроковій

перспективі. Проте, потрібно враховувати, що основною метою державного регулювання є не просто нарощування динаміки виданих кредитів на придбання житла, а збільшення числа тих, хто за допомогою житлової іпотеки може вирішити житлову проблему. Так нема сенсу підтримувати сегмент житлової іпотеки, який становлять кредити на придбання елітного та престижного житла. Враховуючи обмеженість державних ресурсів та наявні проблеми в житловому будівництві найбільш пріоритетним сегментом для державної підтримки має стати той, який становлять кредити, що надаються на придбання житла економ-класу на первинному ринку.

Список використаних джерел

1. Евтух А.Т. Ипотечный механизм инвестирования / А.Т. Евтух. –Луцк: Волинська обл. друкарня, 2001. - 180 с.

2. Евтух А.Т. Жилищная ипотека / А.Т. Евтух - Луцк: : Волинська обл. друкарня, 2000. - 180 с.

3. Меркулов В. В. Мировой опыт ипотечного жилищного кредитования и перспективы его использования в России / В. В. Меркулов / Ассоциация Юридический центр. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. - 358с.

4. Омельчук В.О. Дефіцит житла та особливості житлового будівництва в Україні / В.О. Омельчук // Економіка та держава. – 2010. – №9. – С.45–48.

5. Сас Б. Ринок іпотечного кредитування в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Б. Сас , В. Вітюк // Світ фінансів. – 2008. - №2(15). – С. 143-150.

6. Сергеев Д. Система массового ипотечного кредитования в РФ: адаптация мирового опыта / Д. Сергеев. – Рынок ценных бумаг. – 2003. -№4. – С. 28 – 31.

7. Цылина Г.А. Ипотека: жилье в кредит / Г.А.. Цылина – М.: Экономика, 2001. – 358 с.

8. Копишинська Н.В. Становлення іпотеки в Україні / Н.В. Копишинська // Фінанси України. – 2004. - №5. – С. 54-60.