Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

К.э.н. Лавриненко Л.М.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Україна

Освіта як елемент розвитку соціально-трудової сфери

Реформування української економіки виявило гостру проблему невідповідності структури та рівня підготовки кадрів новим вимогам сучасного виробництва, яке намагається рухатися за траєкторією новоствореної вартості, технологічної модернізації замість тиражування старих процесів і продукції. Освітня система, зберігаючи інституційну інерційність, реагує на сигнали та виклики зовнішнього середовища з явним запізненням. Взаємодія професійної підготовки кадрів та ринку праці, що посилюється в умовах глобальної фінансово-економічної кризи дисбалансом ринку праці пов’язано насамперед із зниженням соціально-економічної ефективності професійної підготовки кадрів, а також скороченням частки випускників, які працюють за отриманою спеціальністю та збільшенням частки молодих фахівців, що займають не відповідні їх професійно-кваліфікаційному рівню посади. В умовах орієнтації економіки на інноваційний розвиток фахівці, які мають освіту у галузі математичних та технічних наук мають бути «на вагу золота», але лише 70% тих, хто отримав освіту у цьому напрямку працюють за фахом, 46% – біологічних, агрономічних та медичних наук, 76% – прикладних наук і техніки. Сьогодні у вітчизняній економіці склалася неадекватна комбінація зайнятості, обсягів виробництва та якості людського капіталу, тому питання оцінки ефективності функціонування систем професійної підготовки кадрів і ринку праці залишаються дискусійними. Недостатнє дослідження форми і змісту інтеграції вказаних систем не дозволяє прослідкувати динаміку їх розвитку, що заважає виробленню заходів оптимізації взаємодії ринку праці і системи професійної підготовки кадрів.

Вивченню питань, пов’язаних з проблемами розвитку системи професійної підготовки кадрів та її взаємодії з ринком праці, присвячено багато досліджень. У такому ракурсі дослідження професійної освіти ведуть В. Антонюк, О. Грішнова, Т. Кір’ян, Е. Лібанова, О. Новікова, І. Петрова, В. Савченко, Л. Шаульська, Г. Ярошенко та інші вчені. Головна увага концентрується навколо питань організації професійної освіти, напрямів удосконалення підготовки кваліфікованих кадрів. При безперечній цінності виконаних досліджень для концептуальної розробки проблем взаємодії ринку праці і системи професійної підготовки кадрів в них міститься немало суперечливих результатів, що ускладнює розкриття економічного змісту категорій та понять соціально-трудової сфери і спричиняє за собою нечіткі уявлення про реальні зв'язки у вказаних системах. Тим часом такі чинники, як соціально-професійна орієнтація, посилення диспропорцій в тандемі «попит – пропозиція» на ринку праці, актуалізація проблем дефіциту кваліфікованої робочої сили і зниження її якості, надають негативну дію на конкурентоспроможність вітчизняного ринку праці.

Загальновідомо, що визначальним чинником темпів соціально-економічного розвитку України, як і будь-якої іншої держави, є якість послуг із загальноосвітньої та професійної освіти. В системі освіти формується трудовий потенціал особистості, реалізація якого є рушійною силою розвитку суспільства, зростання рівня життя населення. Сьогодні Україна, нажаль, за цими показниками посідає у світі досить низькі місця. Так, за питомою вагою високотехнологічної продукції у загальному обсязі експорту Україна посідає 22-е місце серед 29 можливих місць; малих і середніх інноваційних підприємств – відповідно 26 із наявних 27; робочої сили з вищою освітою – п’яте із 37; видатків на дослідження та розвиток, що фінансуються бізнесом, від загального обсягу фінансування – 27 із 33; видатків на дослідження та розвиток ВВП – 20 із 42; заявок на видачу патентів до Європейського патентного відомства на 1 млн. населення – 35 із 35 можливих тощо [1].

Відмітимо, що ринок праці і ринок освітніх послуг в Україні останнім часом мають яскраво виражений регіональний характер, на розвиток яких впливає багато чинників. Щоправда, у кожному регіоні вони різні, а тому і механізм взаємодії цих двох ринків буде різний. Скажімо, ринок праці вказує на недостатні рівень підготовки кадрів робітничих спеціальностей. З відродженням регіональної економіки ця потреба зростатиме. У той самий час система професійно-технічної освіти за останні роки зазнала суттєвих негативних змін, що вплинуло не лише на ринок праці, а й на ринок освітніх послуг (див. табл.).

Таблиця

Обсяг реалізованих послуг у ринкових цінах, млн. грн.

Показник	Усього	Середніми та великими підприємствами	Малими підприємствами
Освіта в цілому, з неї:	2840,8	1865,6	975,2
початкова загальна освіта	33,3	4,7	30,6
середня освіта	370,2	98,2	271,9
вища освіта	1773,9	1566,4	207,5
інші види діяльності у сфері освіти	661,4	196,3	465,2

Джерело: Діяльність підприємств сфери послуг. Стат. бюл. – К.: Держкомстат, 2009. – С. 28.

Як бачимо з даних таблиці найбільший обсяг послуг на відповідному ринку представлений вищою школою. На його частку припадає майже 70% обсягу реалізованих освітніх послуг. Це означає, що ринок праці все більше поповнюють фахівці з вищою освітою, хоча попит на них не зажди адекватний. Подолання диспропорцій, виявлених на ринку праці, можливе наразі лише на інноваційних принципах. Інноваційна складова в трудовій поведінці працюючих передбачає необхідність поліпшення професійно-кваліфікаційної структури персоналу, розширення номенклатури спеціальностей працюючих, зростання серед останніх фахівців з вищою освітою, а також з високим кваліфікаційним розрядом.

Зв’язок між ринком праці та ринком освітніх послуг є складовою частиною системи взаємодії зайнятості й підготовки кадрів. Адже процес переходу до стійкого інноваційного розвитку поки що незабезпечений достатньою мірою кваліфікованими спеціальностями. За сучасних умов ринок праці залежить не лише від стану сфери освіти, а й від пріоритетного її розвитку.

Взаємодія ринку праці і професійної підготовки кадрів виступає одним з ключових чинників антикризової модернізації. Разом з тим вища освіта в сучасній Україні росте дуже швидкими (порівнянні з можливостями кризової економіки) темпами. Чинниками ефективної взаємодії ринку праці і системи професійної підготовки кадрів мають бути: дієва систему прогнозування потреб ринку у випускниках системи професійної освіти; соціальне партнерство між учасниками ринку освітніх послуг, бізнес-структурами та установами освіти; коректність стратегій промислової реструктуризації та інноваційно-інвестиційної політики.

Отже, для оптимізації взаємодії ринку праці і системи професійної підготовки кадрів необхідна активізація кожного її суб'єкта: безробітних громадян, державних органів зайнятості, підприємців і вузів.

Література:

1. Аналітична записка. Конкурентоспроможність України: оцінки Всесвітнього економічного форуму (За Звітом про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011 рр.: Електронний режим доступу: www.bank.gov.ua].

2. Український ринок праці: особливості розвитку та ефективність функціонування / [І.Л. Петрова, В.В. Близнюк, Г.Т. Куліков та ін.] під ред. І.Л. Петрової НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2009. – 368 с.