Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

К.е.н. Кваснікова Г.С.

Херсонський економічно-правовий інститут

Легалізація заробітної плати – основна проблема української економіки

Проблема тінізації та легалізації заробітної плати є для нашої країни достатньо серйозною і рішення її є першочерговим питанням для уряду. Однак вирішити є її за один рік тільки бажанням та прагненням неможливе – це багаторічне та трудомістке завдання, що потребує формування загального суспільного переосмислення.

Саме поняття «тонізація» заробітної плати є багатоаспектним і розуміти його потрібно як приховування від держави сплаченого (отриманого) трудового доходу найманого працівника з метою уникнення сплати податків (обов`язкових платежів) і отримання від цього - чистого прибутку, як з боку працедавця –підприємця, так і самого найманого працівника.

Це є серйозним порушенням трудового законодавства, яке загострюється світовою фінансово - економічною кризою, діючою корупцією, менталітетом та недосконалою податковою культурою учасників ринку праці. Причини такої поведінки обох сторін трудових відносин різні, яким є об`єктивне і суб`єктивне пояснення.

За різними джерелами інформації «тіньові» доходи в Україні становлять до 50-60 млрд. грн.. щороку. А за оцінками Інституту демографії НАН України близько 145 млрд. грн.. фонду заробітної плати є «тіньовим», тобто щорічно Пенсійний фонд недоотримає 50 млрд. грн.., що приблизно становить 300 грн. недоплаченої пенсії кожному пенсіонеру. Тобто, вирішення проблеми легалізації сплати заробітної плати є одним з шляхів виходу з пенсійної кризи, що склалася в нашій країні.

Серед галузей з тіньовим обігом найбільшою питомою вагою вважається сфера торгівлі - 80%, будівництво – 66%, послуги з нерухомістю - 60%, гральний бізнес, громадське харчування, засоби масової інформації – по 53%, транспорт і перевезення – 46%. Високий рівень корумпованості присутній у сферах народного господарства, що здійснюють поставки енергоносіїв, землеволодіння під будівництво, операції з комерційною нерухомістю та приватизацією державного майна. Тут створюються умови отримання надприбутків. За даними результатів досліджень Transparency International за рівнем корумпованості Україна займає 134 місце серед 178 досліджуваних країн.

Шляхи ухилення від сплати податків різноманітні, наведемо деякі. Поширеним видом витрат українських підприємців є «корупційні платежі», коли підприємці змушені платити хабарі державним службовцям за доступ до ресурсів, за право проводити той або інший вид підприємницької діяльності, різноманітні «дозволи». Розмір таких витрат становить від 5% до 50% усіх реальних витрат підприємців, залежно від виду діяльності. Особливо складне питання склалося у малому бізнесі, тут майже усі 100 % платників -«спрощенців» знаходяться під корупційним «ковпаком» – у них корупційні витрати у 2-3.5 рази перевищують суму податків, яку вони офіційно сплачують.

Наступним способом ухилення від оподаткування – це практика подвійної бухгалтерії в оплаті праці, коли найманим працівникам сплачується частина заробітку в розмірі МЗП і з нього проводиться офіційне оподаткування, а інша частина сплачується в «конвертах». З підвищенням рівня МЗП різко зростає чисельність працівників, яким сплачується заробітна плата в розмірі гарантованого мінімуму. Причому, сюди потрапляють і самі керівники підприємств, що викликає здивування – за рахунок чого ж вони виживають? І хіба це не є поводом перевірок податкових органів?

Як спосіб сплати заробітної плати не у повному обсязі (поза заробітної відомості) є виплата у вигляді безпроцентних позичок, видача готівкових під звіт тощо.

За оцінкою експертів Світового банку розмір прихованої заробітної плати в Україні становить близько 50% легальної, від чого страждає державний бюджет та фонди соціального страхування, особливо - Пенсійний.

Серед порушників чинного законодавства в сфері легального оподаткування мало знаходиться великих компаній, які, в основному, прагнуть не порушувати порядок. А ось серед малих та середніх підприємств переважають «тіньові виплати» заробітної плати - до 70 -80%, тобто значна частка малого і середнього бізнесу знаходиться у «тіні». На державних і приватизованих підприємствах така практика поширюється набагато менше.

В період кризи «тіньова» заробітна плата суттєво зменшилася, підприємства перейшли на режим жорсткої економії, що вплинуло на скорочення розміру неофіційних виплат, тобто послабило «тіньову» економіку.

За висновками експертів, економія витрат підприємств за нелегальні розрахунки з працівниками становить не менше 20% фонду оплати праці. Тобто, для стимулювання зацікавленості підприємців в легальному бізнесі в сфері оплати праці своїх працівників необхідно зменшити навантаження на фонд оплати праці не менше як на 20%.

Основною причиною «тінізації» заробітної плати за думкою підприємців є дуже велике навантаження на фонд оплати праці – до 50 % і більше загального обсягу. Тут необхідно застосувати досвід розвинених країн, де це навантаження розподіляють між собою працедавці і наймані працівники.

У більшості європейських країн 66 - 75% загальної суми внесків до соціальних фондів сплачують працедавці, а залишок – наймані працівники. В Греції та Швейцарії від 30 до 50% витрат покривають самі працівники, які особисто зацікавлені в легалізації своїх доходів, тому що від цього залежить їх майбутня пенсія. Приблизно порівну витрати на соціальні внески розподіляють обидві сторони трудових відносин у Словенії, Польщі та Великобританії. В Нідерландах 3/4 суми загальних соціальних внесків сплачують самі працівники. Викликає інтерес досвід Болгарії, де поступово відбувається перехід на паритетний розподіл соціальних внесків – зараз 80% внесків сплачують працедавці і 20% – працівники, пізніше планується розподіл: 50% на 50%.

В країнах з розвинутою економікою розроблені і опрацьовані різноманітні методи легалізації заробітної плати, в тому числі від ухилення від сплати податків, в основному, через систему штрафів. Приховування розміру заробітної плати працівників з боку підприємців становиться економічно невигідним: витрати на штрафи за порушення фінансової та податкової дисципліни перевищують можливий прибуток від таких дій.

У деяких країнах постійно підвищують розміри штрафних податкових санкцій. Так, у Німеччині для тих, хто працює нелегально, штрафні санкції за останні роки зросли з 100 тис. марок до 200 тис. У США широко застосовується так зване «ефективне моделювання» штрафних санкцій, що значно обмежує доходи правопорушників. Особливо активно застосовують економічні важелі обмеження «тіньової економіки» в країнах колишнього соціалістичного табору: Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині. Так, у Словаччині для порушників трудового законодавства штраф може сягати 2 млн. грн., у Чехії – до 450 тис. грн.., у Польщі – тільки за не підписання трудового договору штраф становить від 2,7 до 80 тис. грн.. Росія також розробляє проект змін до трудового Кодексу, де максимальний штраф за не оформлення трудового договору буде становити 136 тис. грн..

Для порівняння – в Україні С. Тигіпко презентував законопроект щодо легалізації заробітної плати, де він пропонує збільшення штрафів за нелегальне працевлаштування - до 34 тис. грн.. за кожного неофіційного працівника (зараз максимальна сума штрафів – 1700 грн.). Така заява міністра соціальної політики вже викликала занепокоєння деяких підприємців, які вважають, що через такі штрафи доведеться закривати підприємства, тобто вони мовчки зізнаються у нелегальному працевлаштуванні своїх працівників. Такі заяви не без підставні, якщо нагадати, що майже весь малий та середній бізнес знаходиться у «тіні».

Однак, законослухняні підприємці вимушені йти на це, для того щоб власна продукція могла конкурувати на ринку після сплати обов`язкових платежів, на противагу несумлінних конкурентів, які за рахунок економії на прихованій заробітній платі, несплаті податків, можуть знизити ціну продукції.

Викликає занепокоєння анонсовані С. Тігіпко шляхи подолання «тіньової» заробітної плати через накладання штрафів на самих найманих працівників, які офіційно незареєстровані, або які отримують заробітну плату у «конвертах». На перший погляд – це виховання податкової культури у платників податків, а з іншої – це несправедливо. Тому що не працівники винні у такій ситуації, і не з доброї волі вони погоджуються на такі умови - деякі з них згодні на будь-які кабальні умови праці, аби взагалі отримати хоч яку роботу. Через такий спосіб накладання штрафів уряд намагається перекласти податковий (штрафний) прес на найменш захищену трудовим законодавством сторону ринку праці – багаточисельний клас працівників, і таким чином поповнювати бюджет.

Рішення проблеми виходу «з тіні» заробітної плати потребує комплексного підходу, як з боку держави, роботодавців, так і працівників.

Як один з шляхів подолання нелегальної економіки можна запропонувати прискорення запровадження багаторівневої пенсійної реформи, а саме – накопичувальної пенсійної системи, паралельно з існуючою солідарною. Накопичувальна пенсійна система передбачає відповідальність самої застрахованої особи дбати про свій страховий внесок (він залежить від розміру оподаткованого доходу) – чим він більше, тим більша і майбутня пенсія. Тут найманий працівник зацікавлений в одержані офіційного легального доходу. Така система персоніфікованих соціальних відрахувань вже давно себе зарекомендувала в розвинених країнах Заходу, вона різко знизила рівень «тіньової» заробітної плати.

Ще одним способом легалізації заробітної плати можна рекомендувати запровадження диференційованих розмірів заробітної плати (або мінімальних доходів) для працюючих різних категорій, з яких повинні сплачуватись внески на соціальне страхування. Це не дозволить встановлювати єдину для усіх працівників підприємства межу офіційного оподаткування на рівні МЗП, в т.ч. і для керівництва.

Ще не можна погоджуватись з діючою українською системою оподаткування фізичних осіб за єдиною ставкою 15% (17%). Тут проявляється регресивність в оподаткуванні для осіб з низькими доходами. В усьому світі існує диференційоване прогресивне оподаткування доходів, залежно від їх розміру, і тільки в у нас та в Росії – зрівнялівка, однаково для усіх. Деяке поліпшення було запроваджено новим податковим Кодексом, для доходів вище десятикратного розміру МЗП, коли застосовується ставка 17%. Але воно не вирішить проблему «зрівнялівки» - необхідно знову повернутися на диференційоване оподаткування доходів за відповідною шкалою ставок, і високі доходи повинні оподатковуватися на рівні європейських країн – 35- 50% від суми доходів.

Можна порекомендувати корисний досвід Росії при зборі інформації про рівень заробітної плати на підприємствах -«аналогах» (що випускають аналогічну продукцію). Середня податкова база тут розраховується на базі даних про чисельність працівників, витрат на робочу силу, суму сплачених податків, виручки від реалізації продукції тощо.

Необхідно посилити адміністративну відповідальність за порушення трудового законодавства з боку підприємців – працедавців за нелегальні робочі місця, неповну зареєстровану заробітну плату («в конвертах), оплату праці на рівні МЗП, шляхом запровадження високих штрафів, і дуже високих - при повторних порушеннях. Тут достатньо показово покарати декількох злісних порушників, і це буде добрим уроком для усіх інших. Однак такі дії повинні бути не вибірковими - для «обраних», а для усіх неплатників і порушників трудового законодавства: закон повинен мати необоротну силу і він є один для усіх.

Однак треба не тільки карати, але і заохочувати сумлінних платників податків: запроваджувати деякі преференції, пільги, стимулювати матеріально і морально, інформувати громадськість.

Для зниження корумпованості серед державних службовців можна застосувати досвід Сінгапуру, де вони отримують високі оклади (на порядок вище від середнього рівня), а при випадках отримання хабарів, порушення законодавства – назавжди покидають місце держслужбовця будь-якого рівня, з повною конфіскацією майна.

Для виховання сумлінності у працівників необхідно більше інформувати їх про майбутню низьку пенсію, яку вони отримають пізніше, отримуючи сьогодні заробітну плату у «конвертах», формувати у них колективну свідомість відмови від праці у несумлінних працедавців. Безумовно, при значному підвищенні середньої заробітної плати до рівня європейських країн можна застосовувати і штрафні санкції за нелегальну зайнятість та інші порушення. Поки що це нереально і соціально несправедливо.

Для підприємців необхідно поліпшити умови ринкового середовища. Для чого необхідно послабити навантаження на фонд заробітної плати і частину його перекласти на працівників, бо саме вони безпосередньо зацікавлені в отриманні соціальних виплат, в тому числі і пенсій.

Ефективним способом зниження податкового тягаря для підприємців можна порекомендувати запровадження непрямих податків за типом ПДВ, коли кінцевий споживач – покупець сплачує податок. Ставка цього податку «на споживання» не повинна бути високою, для того, щоб не знижувати купівельну спроможність населення, але кожний споживач буде опосередковано поповнювати бюджет країни.

Таким чином вирішити проблему «тінізації» заробітної плати можна суспільними зусиллями усіх зацікавлених сторін, широко використовуючи досвід європейських країн, що вже отримали ефективні результати зниження нелегальності в оплаті праці.

Література:

1. В.Маляєв. Альтернативний метод детінізації економіки. // Праця і зарплата. № 40. жовтень 2010.

2. В.Звонар, Л.Ткаченко. Регулювання у сфері оплати праці. // Праця і зарплата № 7. лютий 2011.

3. О.Скрипник. Шляхи підвищення заробітної плати. // Праця і зарплата. № 18. травень 2011.

4. Г.Куліков. Покласти край «тіньовій» заробітній платі. // Праця і зарплата. № 14. квітень 2011.

5. О.Товстенко. «Тіньова» зарплата буде легалізовуватись. // Праця і зарплата. № 10. березень 2011.

6. А.Черкасов. Нелегальна праця та зарплата «в конверті» - прямий шлях до мізерної пенсії. // Праця і зарплата. № 15. квітень 2011.