Ст. викладач Боднар Л. Р.,
Львівська комерційна академія,
Україна
СТАН РИНКУ
ПРАЦІ В УКРАЇНІ
Ринкові
умови господарювання безперечно вносять суттєві зміни в трудові відносини,
економіку та організацію праці, формування нових методів їх регулювання. Ринок
праці, як і будь-який інший ринок, виконує низку загальних та специфічних
функцій, які сприяють функціонуванню ринкової економіки. Це обумовлено тим, що
ринок:
-
є інструментом
включення економічно активного населення в суспільне виробництво;
-
забезпечує його
перерозподіл між сферами економіки, регіонами, підприємствами відповідно до
попиту та пропозиції робочої сили;
-
сприяє зростанню
конкурентоспроможності робочої сили та її якості;
-
відіграє важливу
роль у відтворенні робочої сили відповідно до вимог виробництва;
-
підвищує роль
мотивації та ринкової вартості робочої сили або ціни послуг робочої сили;
-
прискорює
адаптацію населення до ринкових відносин;
-
активізує
мобільність робочої сили;
-
сприяє
становленню ефективної зайнятості населення [1, с.167].
Багато
характерних рис ринку праці мають наскрізний характер, проте кожна країна,
переживаючи ринкові перетворення, має свої специфічні умови, механізми та
інституційні рамки розвитку.
Науковці
та практики-економісти все населення країни поділяють (за методикою Міжнародної
організації праці (МОП)) на:
-
економічно
активне (всі, хто працює або активно шукає роботу) населення – зайняті та
безробітні;
-
економічно
неактивне населення;
-
населення
молодше 15-ти і старше 70-ти років.
Економічно
неактивне населення (поза робочою силою) – особи, які не можуть бути
класифіковані як “зайняті” або “безробітні”. До складу цієї категорії населення
належать: учні та студенти, пенсіонери за віком, за інвалідністю та на
пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням
дітей і доглядом за хворими; особи, які зневірились знайти роботу; особи, які
вважають, що немає підходящої роботи, та не знають, де і як її знайти; інші
особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, діяльність яких
не відноситься до економічної (виконання громадських обов’язків, благодійна
діяльність тощо) [2, с.356].
Економічно
активними вважаються особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить
дохід, зайняті та безробітні.
Зайняті
економічною діяльністю – це особи у віці 15-70 років, які працювали впродовж
тижня хоча б одну годину за винагороді в грошовому чи натуральному вигляді,
індивідуально (самостійно) або в окремих громадян (роботодавців) та на власному
(сімейному) підприємстві, працювали безкоштовно на підприємстві, в бізнесі,
який належить будь-якому з членів домогосподарства, або в особистому
селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок
цієї діяльності, особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально
мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж
обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин. Отже, зайнятими
за цією методикою вважаються особи, які працювали впродовж тижня не менше
однієї години, незалежно від того, постійна, сезонна, випадкова чи інша ще
робота [2, с.355].
До
працездатного населення відносяться:
-
працюючі
(зайняті) – L;
-
безробітні
(F) –
ті, що не працюють, але активно шукають роботу;
-
добровільно
непрацюючі (H) – ті, що
не працюють і не шукають роботу за даного рівня заробітної плати (до категорії
безробітних не належать).
Отже,
загальна кількість трудових ресурсів (R)
складається з двох груп населення: працюючих (L) і безробітних (F) і розраховується за формулою:
R = L + F.
Безробітні (за визначенням МОП) – це особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній
службі зайнятості), які не мають роботи (прибуткового заняття); активно шукали
роботу впродовж останніх чотирьох тижнів або намагалися організувати власну
справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто
почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання
оплати або доходу.
До
категорії безробітних також відносяться особи, які приступають до роботи
протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді,
зареєстровані в ДСЗ як такі, що шукають роботу, навчаються за скеруванням
служби зайнятості.
За
даними Статистичного
щорічника України за 2010 рік та
Аналітично-статистичним збірником “Ринок праці в Україні за 2010 рік” можна проаналізувати
ринок праці та зайнятість населення в Україні.
Чисельність
зайнятого населення віком 15-70 років в середньому за 2009 рік, порівняно з
2008 роком, зменшилась 780,8 тис. осіб та становила 20,2 млн. осіб. Скорочення
чисельності зайнятого населення відбулося за рахунок осіб працездатного віку,
серед яких зазначений показник зменшився на 886, 7 тис. осіб. Серед осіб, що
старші працездатного віку чисельність зайнятого населення зросла майже на 100
тис. осіб і сягнула 1,8 млн. громадян.
Рівень
зайнятості населення знизився за 2009 рік в середньому по Україні з 59,3% до
57,7%, зокрема, серед осіб працездатного віку рівень зайнятості скоротився з
67,3% до 64,7%. Серед осіб, що старші працездатного віку рівень зайнятості зріс
з 25,4% у 2008 році до 27,7% у 2009 році [3, с.38].
Аналіз
динаміки зайнятого населення за видами економічної діяльності свідчить, що
значно зменшилась кількість зайнятого населення у 2009 році порівняно з 2005
роком у таких галузях економіки як сільське господарство. мисливство, лісове
господарство ( на 843,6 тис. осіб) та промисловість (530,2 тис. осіб).
Одночасно відбулося вагоме збільшення зайнятого населення за той же період у
торгівлі та сфері послуг з 3971,2 тис. осіб до 4729,1 тис. осіб [2, с. 355].
Зменшення
чисельності зайнятого населення спостерігалося в усіх регіонах країни, найбільш
суттєво в Київській, Луганській, Дніпропетровській, Сумській, Полтавській,
Харківській областях (на 41,1 -47,3 тис. осіб) та Донецькій області (на 157,5
тис. осіб) [2, с. 355].
Структура
зайнятого населення за регіонами України у 2009 році представлена нами на рис.
1 [3, с.38].
Рис.1. Структура зайнятого населення України за регіонами у 2009 році
Найвищий
рівень зайнятості у 2010 році був у містах Києві (63,1%) та Севастополі
(61,1%), найнижчий – в Тернопільській (52,9%) та Івано-Франківській (51,9)
областях [3, с.38].
Звичайно
сучасний цивілізований ринок праці в Україні лише формується. Перехід до
системи господарювання, що ґрунтується на багатоманітності форм власності і
передбачає її функціонування на загальноприйнятих ринкових засадах, які
домінують у світі, неминуче призводить до загострення проблеми зайнятості та
безробіття. В Україні, досягши пікового значення в 2000 році (2655 тис. осіб),
цей показник поступово зменшується. І якщо у 2000 році кількість безробітних
становила 11,6% до кількості економічно активного населення, то вже в 2008 році
– 6,4%, тобто спостерігається зменшення майже в 2 рази, що наближає нас до
рівня розвинених країн світу [2, с. 355].
Хоча
у 2009 році рівень безробіття економічно активного населення, визначений за
методологією Міжнародної організації праці, зріс до 8,8%. Чисельність
безробітних в Україні в середньому за 2009 рік, порівняно з 2008 роком, зросла
на 533,7 тис. осіб і склала майже 2.0 млн. осіб. Серед безробітних 1,5 млн.
осіб це мешканці міст, а решту – сільські жителі (0,5 млн. осіб). Найвищий
рівень безробіття спостерігався у Рівненській (12,7%), Тернопільській (11,3%)
областях, Чернігівській та Сумській областях (11,1%), а найнижчий - в Одеській
області та АР Крим (6,8%) та у містах Севастополі (6,7%) та Києві (6,5%) [3,
с.38].
Варто
відзначити, що рівень безробіття в Україні у 2009 році був нижчим, ніж у
середньому по країнах Євросоюзу, де він становив 8,9% , зокрема в Іспанії –
18%, в Латвії – 17,6%, в Литві – 14%, в Естонії – 13,8%, Словаччині – 11,9%, в
Ірландії – 11,8% , що подано нами на рис.3 [2, с.355]. Дані рис.3 підтверджують,
що Україна за безробіттям знаходиться десь на рівні середнього європейського
рівня.
Важливими
показниками, що характеризують економічну ситуацію в державі, є причини
незайнятості безробітних: вивільнення з економічних причин; звільнення за
власним бажанням; демобілізація з військової строкової служби; не
працевлаштування після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів
І–ІV рівнів акредитації; звільнення за станом здоров’я,
через оформлення
пенсії за віком, інвалідністю; звільнення у зв’язку з закінченням строку
контракту та інші причини безробіття
(таблиця 1). У 2004 році найбільшу питому вагу серед причин незайнятості
займали вивільнення з економічних причин (32,9%) та звільнення за власним
бажанням (37,8%). Натомість у 2009 році основною причиною незайнятості було
вивільнення з економічних причин (45,5%) як результат фінансово-економічної
кризи останніх років.
Таблиця 1
Динаміка та структура безробітних
в Україні за причинами незайнятості за 2004-2009 р.р.
(у віці
15–70 років)
|
Показники
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
|
Усього безробітних, тис.
|
1906,7
|
1600,8
|
1515,0
|
1417,6
|
1425,1
|
1958,8
|
|
За причинами незайнятості,
відсотків
|
|
|
вивільнені
з економічних причин
|
32,9
|
31,3
|
30,0
|
28,9
|
28,1
|
45,5
|
|
звільнені
за власним бажанням
|
37,8
|
35,1
|
37,4
|
38,2
|
38,6
|
27,0
|
|
демобілізовані
з військової строкової служби
|
1,7
|
1,5
|
1,1
|
1,2
|
1,2
|
0,8
|
|
не
працевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних
закладів І–ІV рівнів акредитації
|
18,0
|
16,3
|
17,0
|
17,4
|
18,3
|
14,1
|
|
звільнені
за станом здоров’я, через оформлення пенсії за віком, інвалідністю
|
1,3
|
1,7
|
1,2
|
0,8
|
0,7
|
0,7
|
|
звільнені
у зв’язку з закінченням строку контракту
|
3,6
|
7,7
|
10,3
|
10,3
|
10,9
|
9,0
|
|
інші
причини безробіття
|
4,7
|
6,4
|
3,0
|
3,2
|
2,2
|
2,9
|
Примітка.
Таблиця складена на основі Статистичного щорічника України за
2010 рік
Аналізуючи
динаміку та структуру безробітних за тривалістю незайнятості бачимо, що середня
тривалість незайнятості з 2004 року до 2009 року поступово зменшується (таблиця
2). Загалом це позитивна тенденція, але як видно з таблиці 2 це відбувається за
рахунок зменшення питомої ваги незайнятості терміном 12 місяців і більше, хоча
за іншими термінами незайнятості спостерігається тенденція до збільшення,
особливо у 2009 році. Найбільшу питому вагу має незайнятість безробітних
тривалістю від трьох до шести місяців.
Таблиця 2
Динаміка та структура безробітних
в Україні за тривалістю незайнятості за 2004-2009 р.р.
(у віці
15–70 років)
|
Показники
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
|
Усього безробітних, тис.
|
1906,7
|
1600,8
|
1515,0
|
1417,6
|
1425,1
|
1958,8
|
|
у
тому числі особи, які раніше мали роботу
|
1439,7
|
1234,6
|
1182,1
|
1089,8
|
1112,5
|
1615,2
|
|
з
них за тривалістю незайнятості, відсотків
|
|
|
до
1 міс.
|
5,4
|
6,4
|
6,8
|
7,9
|
12,7
|
8,5
|
|
від
1 до 3 міс.
|
12,1
|
15,3
|
17,6
|
20,5
|
23,2
|
23,4
|
|
від
3 до 6 міс.
|
13,4
|
17,5
|
19,7
|
20,2
|
18,9
|
25,9
|
|
від
6 до 9 міс.
|
10,5
|
10,0
|
11,4
|
10,1
|
9,5
|
14,3
|
|
від
9 до 12 міс.
|
8,9
|
8,3
|
6,9
|
6,4
|
7,0
|
9,5
|
|
12
міс. і більше
|
49,7
|
42,5
|
37,6
|
34,9
|
28,7
|
18,4
|
|
Середня
тривалість незайнятості, міс.
|
20
|
16
|
14
|
13
|
11
|
9-
|
Примітка.
Таблиця складена на основі Статистичного щорічника України за
2010 рік
Тривалість
незайнятості безробітних тісно пов’язана з тривалістю пошуку роботи. Динаміка
та структура безробітних за тривалістю пошуку роботи представлена нами у таблиці
3 і має ті ж тенденції, що й тривалість незайнятості безробітних.
Таблиця 3
Динаміка та структура безробітних
в Україні за тривалістю пошуку роботи за 2004-2009 р.р.
(у віці
15–70 років)
|
Показники
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
|
Усього безробітних, тис.
|
1906,7
|
1600,8
|
1515,0
|
1417,6
|
1425,1
|
1958,8
|
|
у
тому числі особи, які шукали роботу, намагались організувати власну справу
|
1808,6
|
1523,5
|
1443,8
|
1362,6
|
1347,9
|
1896,6
|
|
з
них за тривалістю пошуку роботи, відсотків
|
|
|
до
1 міс.
|
8,0
|
9,7
|
10,9
|
11,9
|
14,6
|
11,0
|
|
від
1 до 3 міс.
|
17,8
|
23,4
|
25,4
|
27,2
|
30,8
|
28,4
|
|
від
3 до 6 міс.
|
15,2
|
20,4
|
21,7
|
22,0
|
19,9
|
26,9
|
|
від
6 до 9 міс.
|
10,9
|
10,7
|
10,7
|
10,6
|
9,0
|
13,4
|
|
від
9 до 12 міс.
|
5,6
|
6,0
|
5,5
|
5,3
|
5,1
|
6,3
|
|
12
міс. і більше
|
42,5
|
29,8
|
25,8
|
23,0
|
20,6
|
14,0
|
|
Середня
тривалість пошуку роботи, міс.
|
8
|
7
|
6
|
6
|
6
|
6-
|
Примітка.
Таблиця складена на основі Статистичного щорічника України за
2010 рік
В
Україні створено систему прав у сфері праці – врегульовано нормами права
відносини на ринку праці та захист громадян від безробіття, створено
законодавство, яким регулюються правовідносини у сфері загальнообов’язкового державного
соціального страхування. Більш як 45 законами внесено зміни до Кодексу законів
про працю в Україні; прийнято значну кількість нових законів (про оплату праці,
про зайнятість населення, про охорону праці, про колективні договори і угоди,
про відпустки, про порядок вирішення колективних трудових спорів, про
професійні спілки, про організації роботодавців [4, с.66].
Інструментом
забезпечення соціального страхування є державні цільові позабюджетні фонди. Серед
них провідне місце займає Фонд загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (Фонд). Діяльність державної служби
зайнятості – виконавчої дирекції Фонду скерована на мінімізацію наслідків фінансово-економічної
кризи на ринку праці, забезпечення ефективного соціального захисту населення
від безробіття в складних соціально-економічних умовах, оперативного
укомплектування вільних робочих місць тощо.
Державна політика зайнятості населення передбачає
систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці,
а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою
конкурентоспроможністю.
За
даними Державної служби зайнятості у 2010 році її послугами скористалися 1,85 млн.
незайнятих трудовою діяльністю громадян проти 2,14 млн. у 2009 році (рис. 3) [3,
с. 140].
Рис.
3. Динаміка чисельності незайнятих громадян, які перебували на обліку в центрах
зайнятості у 2004 -2009 р.р.
Серед
безробітних, які перебували на обліку в центрах зайнятості, чисельність
працевлаштованих у 2010 році становила 744,5 тис. осіб [2, с.373]
2010
рік ознаменувався поверненням до позитивної динаміки розвитку активних програм
сприяння зайнятості. Це був переломний період після важкої кризи або рік
нестійкої стабільності, який Державна служба зайнятості гідно завершила та закріпила
на ринку праці цілу низку позитивних тенденцій. У 2010 році мінімальний розмір
матеріальної допомоги по безробіттю суттєво зріс – на 40%. [5, с.11].
Також
на виконання ст.85 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” Виконавчою
Дирекцією Фонду внесено 357,8 млн. грн.
на рахунки вугледобувних регіонів (Волинської, Донецької, Житомирської,
Кіровоградської, Львівської, Луганської та Черкаської ОДА) для реалізації програм
створення нових вакансій і відповідно створено 978 робочих місць. Масштабну
роботу розгорнуто й за таким напрямом, як працевлаштування безробітних шляхом
надання дотацій роботодавцям. Нарощення обсягів дотацій перевищило до кризовий
період. Із застосуванням цього механізму зайнято 53,4 тис. осіб, із них – 6,1
тис. осіб зайнято на першому робочому місці (випускники вищих та
професійно-технічних закладів освіти). В цілому, майже 40% влаштованих на
дотаційні робочі місця – молодь та представники інших соціально-вразливих
категорій громадян. Дотаційна форма роботи має подвійний ефект, адже це не лише
працевлаштування безробітних, а реальна фінансова підтримка роботодавців і
забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів [5, с.11].
У
2010 році відновлено й одноразову виплату допомоги по безробіттю для
організації підприємницької діяльності, завдяки чому 13 тис. безробітних
відкрили власну справу і створили додатково більше тисячі робочих місць В
цілому, майже 40% влаштованих на дотаційні робочі місця – молодь та
представники інших соціально-вразливих категорій громадян [5, с.11].
Служба
зайнятості навчила додатковим навичкам за 300-ми професіями та спеціальностями
203,3 тис. осіб – майже 15% від загалу безробітних (на 30% більше, ніж у 2009
році). Близько 17 тис. незайнятих громадян з усіх регіонів розширили кваліфікацію
у центрах професійно-технічної освіти самої служби [5, с.12 ].
Центрам
зайнятості у 2010 році вдалося забезпечити тимчасовою зайнятістю на громадських
роботах 318,2 тис. безробітних (на третину більше, ніж у 2009 році).
У
рамках програми профорієнтації послуги отримали 1,7 млн. незайнятих осіб (жінки
– 50,4%, молодь до 35 років – 47,1%), а також 2,1 млн. зайнятих (переважно учні
загальноосвітніх шкіл). У 2010 році робочими органами Виконавчої Дирекції Фонду
надано майже 10,2 млн. інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних
послуг понад 3,8 млн. громадян. Проведено майже
110 тис. семінарів і тренінгів із техніки пошуку роботи й професійної
діагностики для 1,1 млн. безробітних і кожного третього з них було
працевлаштовано. Інтернет-ресурсами скористалися більше 3 млн. користувачів, яким було надано 25 млн. послуг. За допомогою
мобільного сервісу “Пошук роботи” отримано 850 тис. запитів, на які надіслано близько 3,2 млн.
СМС-повідомлень із пропозицією вільних вакансій. [5, с.12 ].
Протягом
останніх років кількість шукачів роботи-інвалідів, які звернулися за послугами
до державної служби зайнятості збільшилась майже у 4 рази. Так, у 2004 році
послугами державної служби зайнятості скористалося близько 8266 осіб з
інвалідністю, а у 2009 році - 34066 осіб [3, с.200].
Чисельність інвалідів,
які скористалися послугами служби зайнятості у 2009 році, збільшилась у
порівнянні з попереднім роком на 10,0% та становила 34,1 тис. осіб. Статус
безробітного мали 29,8 тис. осіб, у т.ч. 24,5 тис. осіб отримували допомогу по
безробіттю. Чисельність інвалідів, працевлаштованих за направленням служби
зайнятості у 2009 році, становила 7,6 тис. осіб. На кінець 2009 року
продовжували пошук роботи 11,4 тис. інвалідів.
Протягом
2009 року послугами служби зайнятості скористалося 333,5 тис. осіб, які
потребують додаткових гарантій соціального захисту. Для працевлаштування таких
громадян на підприємствах, в установах і організаціях було заброньовано 26,9
тис. робочих місць. За скеруванням служби зайнятості було працевлаштовано 66,4
тис. осіб [3, с.206].
У
2009 році у громадських роботах взяли участь 32,7 тис. громадян, які потребують
додаткових гарантій соціального захисту, професійним навчанням, перенавчанням,
підвищенням кваліфікації було охоплено 21,9 тис. осіб [3, с.207].
Таким чином, діяльність Державного центру
зайнятості та центрів зайнятості у регіонах спрямована на подолання негативних
наслідків фінансово-економічної кризи на ринку праці. Це посилює регуляторну
роль держави, спрямовану на підтримку трудових ресурсів суспільства з метою
збереження трудового потенціалу країни.
Література:
1. Майсюра О. М. Зайнятість населення і вирішення кадрової проблеми в
Україні / О. М. Майсюра // Актуальні проблеми економіки – 2010. – № 12 (114). –
С. 166-174.
2. Статистичний щорічник України
за 2010 рік / Держкомстат України : [за ред. О. Г. Осауленка]. – К. : Консультант, 2011. – 564 с.
3. Ринок праці України у 2010 році: аналітично-статистичний збірник. /
Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. –
К. : ТОВ “Креативна група “Медіа маркет”, 2011. – 271 с.
4. Гнибіденко І. Вплив світової фінансово-економічної кризи на
соціальну сферу України / І. Гнибіденко // Економіка України – 2009. – № 7. – С. 64-74.
5. Галицький В. М. Страхові кошти використовуються ефективно. / В. М.
Галицький // Людина і праця. – 2011. – № 6.
