История / 1. Отечественная История
cтарший викладач Покатаєва Т. О.
Класичний приватний університет
Роль просопографії та біографістики у вивченні історії
розвитку недержавної вищої освіти України
Історична
наука покликана виявляти рушійні сили і фактори історичних змін. Відомо, що
такими факторам можуть бути як об'єктивні так і суб'єктивні за своєю природою
явища. В останні роки зріс інтерес до вивчення
ролі конкретних людей в історії. Підтвердження цьому є бурхливий розвиток біографістики,
просопографії й інших спеціальних історичних дисциплін, присвячених вивченню
історії в контексті окремих історичних персоналій, як рядових, так і
представників еліти. Згадані історичні дисципліни цікавляться біографіями
історичних осіб, що належать до визначеного історичного періоду. Це можуть бути
індивідуальні і колективні біографії, що розкривають особливості історії
окремих територій, важливих історичних періодів і розвиток окремих соціальних
інститутів.
Вивчення
біографій наших сучасників може допомогти розкрити важливі особливості
новітньої історії. Особливий інтерес викликають біографії представників еліти,
що ініціюють соціальні зміни у визначеній сфері громадського життя. Для
вивчення історії освіти цікаві біографії освітян, які багато зробили для
реформування освіти, уособлюють собою
нові для України форми організації
вищої освіти, особливо недержавних форм власності. Так, завдяки особистій
активності та ініціативі лідерів руху недержавних ВНЗ зараз в Україні
існує близько 200 приватних ВНЗ та їх
філій, в яких здобувають освіту декілька сот тисяч студентів .
В
недержавному ВНЗ особа ректора та засновника має велике значення. Особливості
ВНЗ, його власне обличчя залежать від власника. Тому біографічні дослідження керівників ВНЗ якнайкраще ілюструють,
яким чином відбувалися зміни, як діяли особи, які рішення ними приймалися, як
переборювалися труднощі і знаходилися нові можливості для реалізації інновацій
у вищій школі. Їхні нововведення з боку організації навчального закладу, його
оригінальної спеціалізації є прикладом ситуаційної поведінки осіб в досягненні
поставленої мети.
Біографічні
проекти з'являються як приклади, зразки того, яким чином відбувалися зміни, як
діяли люди, які рішення ними приймалися, як долалися труднощі і знаходилися
нові можливості для реалізації інновацій у вищій школі. Коли такі біографії
стають надбанням громадськості, тоді інші люди можуть зробити для себе
висновки, що можна зробити в тих ситуаціях, які однакові для всіх, але в яких
інноватори можуть зробити більше і досягти високих рубежів.
У
біографіях на конкретних фактах демонструється переплетення особистого та
суспільного, історичного й побутового. Вирішуючи завдання своєї особистої долі,
представники керівництва приватного ВНЗ та професорсько-викладацького
складу, які ініціюють нові
форми організації освіти, включаються
в процес ринкових перетворень в суспільстві, та подолання кризи в освіті.
Біографії
засновників недержавних ВНЗ показують,
як вони захоплюють у свій життєвий потік багато інших людей, як стимулюють в
інші життєві зміни, дають іншим змогу
досягати нових висот і вирішувати складні завдання їхньої особистої долі. Так,
недержавний ВНЗ МАУП створив по всій Україні 50 інститутів, філій, відділень
впливаючи на освітній простір великих та малих міст України, акумулював 2
тисячі фахівців викладацького складу.
Якщо
звернути увагу на обставини виникнення на початку 90-х років відомих зараз
недержавних ВНЗ, то помітно, що загальними рисами їх засновників було певна
доля месіанства та авантюризму, прагнення до свободи, релігійності,
захопленість певною ідеєю. Так, Г.Щекін, засновник МАУП, будує на своїй
батьківщині церкву, закладає церков засновник Класичного приватного
університету В. Огаренко із Запоріжжя, Х.Раковський, засновник Слов’янського університету в Харкові, переймається
ідеєю слов’янської єдності. Характерна риса багатьох засновників
недержавних ВНЗ - це ставлення до свого життя як засобу служіння певній ідеї:
національній, культурній, науковій, релігійній.
Біографії
ініціаторів нововведень у вищій школі можуть сполучатися з біографіями їхніх
послідовників, тих, хто йде вже
прокладеним шляхом, хто скористався можливостями, що відкрилися. За біографіями
професорсько-викладацького складу та керівництва недержавних ВНЗ можна відзначити, як соціальні інновації впливають
на соціум, як вони поширюються по соціальних мережах і поступово формують нову
соціальну реальність. Так, керівник створеного недержавного вузу рекрутує
кваліфікований викладацький склад, формує колектив нового навчального закладу. Біографія самого
керівника і його найближчих сподвижників по створенню вузу – біографії
інноваторів. А біографії осіб другого порядку, що прийшли вже у створення ВНЗ,
– це оповідання про пізніх послідовників. У колективній біографії вузу повинні
сполучатися просопографії обох типів.
Аналіз фактів біографії та діяльності
осіб, пов’язаних з організацією закладів освіти та їх взаємозв’язків у цієї
справі з діячами місцевих органів влади, дає підстави говорити про наявність
комплексу дослідних питань різних напрямів історичних досліджень, зокрема
історії соціальних інститутів, краєзнавства, біографіки. Цей синтез дає змогу
виявити тенденції розвитку науки та освіти в регіоні, та дослідити конкретний
внесок певних осіб та колективів у
культурний розвиток місцевої громади.
За допомогою методу колективної біографії
можна створити персонологічний портрет недержавних вузів регіону в контексті
загального розвитку цього регіону, з яким пов’язані життя та діяльність суб’єктів біографії;
осмислення їхньої ролі і міста в складних соціокультурних процесах, а також
дослідження соціального переміщення найбільш активних діячів освіти з
регіонального рівня на загальнонаціональний. Так, ректор Європейського
університету, що розташований у Києві та має філії у багатьох містах України,
спочатку працював у Запоріжжі. Мають запорізьке походження ще декілька
провідних осіб у сфері освіти України.
Просопографіка освіти сполучає історичний контекст розвитку цього соціального інституту з
розглядом біографій освітян, що дає можливість охарактеризувати цей метод
дослідження як соціально-історичний.
Соціальна поведінка діячів освіти
розглядається у площині індивідуального та суспільного життя. При тому
окремі біографії освітян поєднуються в певній сукупності, що дає змогу отримати
спільну колективу біографію того чи іншого освітнього закладу. Така колективна
біографія включає до себе як провідних, так і рядових осіб, життя яких пов’язано з цим вузом.
Розгляд
поряд з індивідуальною біографію ще і опису професійного життя інших осіб,
пов’язаних один з одним спільним регіоном проживання та спільною сферою діяльності,
дає можливість відтворити мережеві структури регіональної освіти.
Для
становлення мережевих структур важливе значення мають генетичні корні зв’язків
між людьми: спільне навчання, сусідські знайомства, родинні зв’язки, спільна
робота в колишніх організаціях, спільні захоплення та види відпочинку тощо.
Мережеві
зв’язки мають значення при формуванні нового колективу недержавного вузу, при
отриманні різного роду дозволів та інших преференцій як на початковому етапі
існування вузу, так і в період його розвитку. Дослідження мережевих зв’язків є
одним із завдань колективних біографій.
При відтворенні
історії недержавних вузів постає питання про походження матеріальних ресурсів
та змісту зв’язків з особами, від яких залежало рішення та дозвіл на відкриття вузу.
Так, власник та ректор великого регіонального недержавного вузу у
минулому був підприємцем, власником багатопрофільної приватної фірми. Крім
того, його діяльність у регіоні мала давню історію, що зумовила наявність
міцних зрізків з представниками місцевої еліти. Але наявність достатніх ресурсів для створення недержавного вузу
ще не пояснює, чому саме власник успішного бізнесу направляє свої капітали у
сферу освіти. Відповідь на це запитання може дати біографіка як мистецтво
створення біографії, яка містить не тільки факти життя, а й мотивацію дій,
обставини подій та причини тих чи інших вчинків.
Просопографічний метод вивчення біографій
групи осіб дає змогу кожну особу, яка задіяна в конкретному історичному
процесі, розглядати як особистість та індивідуальність. Конкретне історичне
дослідження колективу вищого навчального закладу за допомогою індивідуальних біографій членів цього колективу,
занурених у суспільний контекст, відтворює процес формування та розвитку освіти
регіону в певний період часу. Біографістка освіти дає можливість на конкретному
історичному матеріалі вивчати зміни, що відбулися в останні десятиліття в
галузі вищої освіти України.
Література
1. Петрова, М. С. Просопография как
специальная историческая дисциплина (на примере авторов поздней античности
Макробия Феодосия и Марциана Капеллы) / М. С. Петрова. – СПб. : Алетейя, 2004.
– 254 с.
3. Чубіна, Т.
Д. Просопографія як метод дослідження
козацько-старшинських родів / Т. Д. Чубіна //
Наукові праці істор. ф-ту Запорізького нац.
ун-ту. – Запоріжжя, 2009. – вип. 26. –
С.
78-85.