К.ю.н. Соколова Я.А.
Національна
академія прокуратури України
Розслідування
легалізації (відмивання) доходів, одержаних
злочинним шляхом: проведення оперативно-розшукових заходів
Одним із джерел отримання правоохоронними
органами, в тому числі податковою міліцією, інформації про факти можливої
легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, є інформація Державної служби
фінансового моніторингу України (ДСФМУ). При цьому виникають деякі практичні
труднощі при проведенні дослідчих перевірок за отриманою від ДСФМУ інформацією,
що насамперед викликано наданням органами ДСФМУ правоохоронцям неповної та
неякісної інформації про рух грошових коштів по рахунках фізичних та юридичних
осіб, які, на думку ДСФМУ, можуть бути причетні до легалізації таких коштів. Як
правило, інформація містить лише усічені дані про дати та суми надходження та
списання грошових коштів із рахунків. Таким чином, правоохоронним органам з
метою прийняття законних і обґрунтованих рішень за вказаними матеріалами
необхідно з урахуванням вимог статтей 60-62 Закону України «Про банки і
банківську діяльність» витребовувати відповідну інформацію з банківських
установ про контрагентів осіб, які підозрюються в легалізації, призначення
платежів, дати та час проведення банківських операцій тощо. Між тим, чинне
законодавство про боротьбу з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом,
надає право і можливість органам ДСФМУ отримувати будь-яку повну і всебічну
інформацію про такі сумнівні операції, у тому числі із зазначенням виду,
найменування, призначення, конкретного часу сумнівних платежів, їх отримувачів,
взагалі всього ланцюгу можливих незаконних фінансових операцій. Надання саме
таких матеріалів органами ДСФМУ давало б змогу правоохоронцям не витрачати час
на отримання потрібних даних з банків, які найчастіше не сприяють їм у цьому,
та проводити у відведений законом термін негайні та необхідні перевірочні
заходи, спрямовані на викриття злочину та прийняття законного процесуального
рішення [1, с. 81–82].
Спільна робота слідчого і
оперативних співробітників під час розслідування злочинів зазначеної категорії починається
до порушення кримінальної справи і триває до направлення її до суду. При цьому
на стадії порушення кримінальної справи можна відмітити таку участь слідчого в
цьому процесі, як ознайомлення з результатами ОРС і визначення спільно з
ініціатором розробки форм, методів і термінів реалізації наявної інформації, а
також можливості затримання осіб, причетних до легалізації доходів, одержаних
злочинним шляхом.
Для вирішення поставлених завдань
особливе значення має вміле та правильне застосування оперативно-розшукових
заходів і методів. Слідчі й оперативні працівники повинні організовувати тісну
співпрацю вже на стадії порушення кримінальної справи. Для цього доцільно
визначити та конкретно спланувати заходи, а саме: 1) спільний аналіз
матеріалів, отриманих у ході оперативно-розшукової діяльності, та визначення
порядку їх використання в розслідуванні; виявлення джерел доказів, необхідних
для розслідування справи; 2) визначення питань, що підлягають з’ясуванню
заходами оперативно-розшукового характеру, в числі яких можуть бути: розшук
підозрюваних, які переховуються від слідства; розшук свідків і збір необхідних
свідчень; вивчення особистості підозрюваного та інших учасників
кримінально-процесуальної діяльності; подолання протидії слідству з боку
заінтересованих осіб [2, с. 147].
Дії оперативних підрозділів мають
бути спрямовані на збір усієї можливої інформації щодо осіб, причетних до легалізації
доходів, одержаних злочинним шляхом. Суттєву допомогу в цьому може надати
використання оперативно-технічних засобів, передбачених законом. Правовою
основою використання оперативно-технічних засобів є ст.ст. 187, 187-1 КПК
України, п.п. 10, 12 ст. 11 Закону України «Про міліцію» і ст. 8 Закону України
«Про оперативно-розшукову діяльність». Оперативні підрозділи правоохоронних
органів, що використовують у своїй практичній діяльності оперативно-технічні
засоби, мають право: здійснювати на підставах і в порядку, встановлених
законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-,
відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов; негласно виявляти
та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші
предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи
одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення
оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;
знімати інформацію з каналів зв’язку,
застосовувати інші технічні засоби отримання інформації; контролювати шляхом
відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення; здійснювати
візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і
відеозйомки, оптичних та радіоприладів,
інших технічних засобів; проводити контрольну та оперативну закупівлю;
порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій;
ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність
підприємств, установ та організацій, тощо.
Оперативним службам слід доручити
встановлення та відстеження осіб, які використовують печатки та штампи
«фіктивного» чи «транзитного» підприємства, місце їх знаходження, зв’язки,
маршрути руху, банк обслуговування та номери поточних рахунків тощо. Також слід
отримати інформацію від підприємств зв’язку щодо встановлення юридичними або
фізичними особами двох або більше телефонних ліній, що може свідчити про
вірогідне розташування за даною адресою «конвертаційного» центру. Телефонні
лінії в даному випадку будуть використовуватися для перерахування грошових
коштів з рахунків різних підприємств з використанням банківської системи
«Клієнт-Банк» з одного приміщення.
Застосування оперативно-розшукових
заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину
під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати
інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених
оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками,
який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.
Література:
1. Гольдарб М. Проблемні практичні
питання, що виникають при виявленні, розкритті злочинів та розслідуванні
кримінальних справ стосовно організаторів схем ухилення від сплати податків,
пов’язаних зі створенням та використанням фіктивних суб’єктів підприємницької
діяльності // Гольдарб М. / Вісник прокуратури. – № 7. – 2009. – С. 79–86.
2. Клинчук І. Функції та завдання
органів податкової служби України при розслідуванні легалізації (відмивання)
грошових коштів і майна, здобутих злочинним шляхом / Клинчук І. //
Підприємництво, господарство і право. – № 2. – 2008. – С. 146–148.