Котик Ірини

Керівник: Штефано.Х.П

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Роль держави у формуванні сприятливої фінансово-кредитної політики в умовах фінансово-економічної кризи

Економіка України потребує радикальної реструктуризації. Існуючі проблеми між можливостями національної економіки і потребами у фінансуванні вимагають нових підходів у формуванні фінансово-кредитної політики на рівні держави. На нинішньому етапі розвитку світового господарства однією з актуальних проблем для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються є формування правильної фінансово-кредитної політики. Предметом кредитної політики є сам кредит. Оскільки кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, він передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Принципи організації банківського кредитування становлять головний елемент системи кредитування, і вони відбивають сутність та зміст кредиту, вимоги об’єктивних економічних законів, зокрема стосовно сфери кредитних відносин. Необхідно відмітити, що кредитування являє собою особливий процес, який складається з ряду етапів, кожний з яких забезпечує вирішення певних завдань, а в сукупності досягаються головні цілі – надійність і прибутковість для банку. Банківське кредитування здійснюється на основі кредитного механізму. Зараз фінансово-кредитна політика повинна виступати - складовою частиною банківської політики, яка охоплюватиме окрім кредитної, депозитну, валютну, процентну та іншу. У цій частині фінансово-кредитна політика на макроекономічному рівні повинна бути підпорядкована державному грошово-кредитному регулюванню, розробка і втілення якої покладена на Національний банк України. В умовах глобальної кризи фінансово-кредитну політику слід розглядати як на макроекономічному рівні через основу грошово-кредитного забезпечення та регулювання, так і на мікрорівні через організацію процесу кредитування господарюючих суб’єктів. Хоча фінансово-кредитну політику до недавна можна було вважати досить системною. Зараз доцільно критично її оцінити, оскільки кожен її етап в умовах економічної невизначеності набуває своїх специфічних рис, які залежать від функціонування всіх його елементів, їх взаємозв’язку.

Оскільки фактори, які впливають і визначають фінансово-кредитну політику, можна поділити на зовнішні і внутрішні, зараз великі зміни викликані впливом зовнішніх факторів. Якщо внутрішні фактори пов’язані із конкурентоспроможністю установи банку і, зокрема, фінансовою стійкістю та надійністю банку, то зовнішні пов’язані з політичною та економічною ситуацією в країні, законодавчою базою. Так аналізуючи показники економічного розвитку України за останні два роки, можна зробити ряд висновків щодо напрямків фінансово-кредитної політики комерційних банків. Перш за все, спостерігається тенденція до поступового зростання питомої ваги довгострокових кредитів. Так, якщо в 2008 році частка короткострокових кредитів становила 55%, а довгострокових – 45%, то на початок 2009 року ця ситуація істотно змінилась (короткострокові кредити становили – 30%, довгострокові -70% загального кредитного портфеля). Динаміка кредитування банками фізичних осіб засвідчує постійне зростання обсягів таких кредитів. Так, протягом 2008-2009 років їх обсяг зріс майже в 9 разів. Однак при порівнянні обсягів фінансування потреб юридичних і фізичних осіб завжди в кредитному портфелі банків України суттєво переважала частка перших. [9,16]

Держава завжди повинна відігравати важливу роль у формуванні сприятливої фінансово-кредитної політики, а основою повинна бути законодавча база. Нестабільність політичної ситуації в країні стримує кредитні вкладення всередині країни і стимулює їх вивіз за кордон. Постійні політичні суперечки. Розбалансованість політичної системи в країні та невизначеність ситуації, спричинили зниження довіри народу до органів влади і до найвищих посадових осіб. Ці проблеми негативно вплинули на кредитні відносини в країні, оскільки політична ситуація впливає в першу чергу на економічний стан держави. Слід зазначити, що істотно зростає ризик неповернення кредитів. Масове зняття депозитів чинило значний тиск на готівковий валютний ринок, що призвело до різких коливань курсу гривні до долара на користь американської валюти. Крім того, відтік вкладів став загрозою багатьом фінансовим установам банкрутством[8,13]. Слід зазначити,що найбільша роль держави щодо формування сприятливої фінансово-кредитної політики проявляється через нормативні акти. Одним з таких документів є «Основні засади грошово-кредитної політики», які розробляються Національним банком на кожен рік. Головною метою грошово-кредитної політики у 2010р. і наступних роках відповідно до Конституції України повинно залишатися забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що є основою для досягнення головних стратегічних цілей. Важливими завданнями також є посилення контролю за динамікою корпоративного зовнішнього боргу та запобігання системним ризикам фінансової нестабільності в банківському секторі. На виконання зазначених завдань та основної мети грошово-кредитної політики Національний банк країни повинен передбачити посилення ролі процентної політики в розвитку грошово-кредитного ринку, через поліпшення регулювання короткострокових ринкових процентних ставок, вжиття заходів щодо посилення зв’язку між короткостроковими, довгостроковими процентними ставками та цінами на активи, мінімізувати вплив на ставки неринкових чинників, а також за рахунок більш тісної кореляції між обліковою ставкою та іншими ставками та операціями Національного банку України. В сучасних умовах господарювання слід продовжувати взаємодію з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики. Окремої уваги заслуговує створення умов для збільшення попиту на національну валюту та зниження за рахунок цього рівня доларизації економіки[9,24]. Для цього слід застосовувати режим керованого плавання обмінного курсу гривні щодо основної курсоутворюючої валюти, удосконаленням системи валютного регулювання, створення умов для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків. Кожен банк повинен думати про мінімізацію своїх ризиків, це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни. У середньостроковій перспективі НБУ повинен концентрувати зусилля на створенні спільно з урядом макроекономічних, фінансових та інституційних умов для переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності.

Використана література:

1. Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вiд 31.10.2008 № 639-VI.

2. Стефанюк І.Б. “Державне керування та фінансовий контроль в умовах ринку”, 2008 р.

3.Юрій С.К. “Державне фінансування як основа суспільства” // Фінанси України, 2004р., №4.

4.Сунцова О. Методологічні та теоретичні засади фінансової науки: ретроспективний аналіз // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 3. – С 9–16.

5.Матеріали круглого столу «Криза – слушний час для реструктуризації реального сектору». – К., НДІ Мінекономіки України, 26.04.2009 р.