Іжевський В.В.

Львівська комерційна академія

СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ТА РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Перехід України до змішаної економіки призвів до зміни розуміння місця і основної мети інноваційної політики на підприємстві. Ринкові умови господарювання створюють для більшості ринкових суб’єктів середовище високої конкуренції, яке вимагає від них здатності формувати конкурентні переваги. Конкурентні переваги досягаються завдяки впровадженню суттєво нових методів і засобів здійснення виробничої та комерційної діяльності.

Особливість інноваційної діяльності підприємства полягає передусім в його орієнтації на запити споживача, адже сьогодні ідею нового технічного вирішення або шлях до нього вказують потреби ринку, умови виробництва та аналіз технічних можливостей. Кінцевою метою існування будь-якого підприємства є одержання прибутку, який в умовах конкуренції товаровиробників безпосередньо пов'язаний з конкурентоспроможністю пропозиції підприємства. Остання є конкурентоспроможною в разі, якщо вона задовольняє потреби ринку. Динаміка ринкового середовища породжує зміни або виникнення нових потреб, тому пропозиція підприємства повинна постійно удосконалюватись, а інноваційна політика проводитись свідомо.

Основними причинами вивчення та введення інновацій у підприємствах роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є, по-перше, посилення конкурентної боротьби та намагання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток; по-друге, зростання попиту споживачів; по-третє, забезпечення престижу підприємства та швидке вирішення проблем, що можуть виникнути на підприємстві; по-четверте, вивчення наукових новинок та їх впровадження у виробничий процес з метою поліпшення результатів діяльності підприємства.

Інноваційна політика є складовою загальної стратегії підприємства і сприяє впровадженню в практику її основних вимог. Мета і пріоритети технічного розвитку визначаються відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Управління сукупністю інноваційних процесів визначає інноваційну політику підприємства, яка формується на основі певних принципів і встановлює зв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Реалізація інноваційних рішень можлива за умови вираженої інноваційної політики, яка формує умови залучення до інноваційної діяльності певних функціональних служб підприємства. Так своєчасне розпізнання нових вимог забезпечується кваліфікованими маркетинговими дослідженнями, за результатами яких визначають напрями інноваційних змін і окреслюють завдання. Складовими інноваційної політики є маркетингова політика; політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); політика структурних змін; технічна політика; інвестиційна політика.

Маркетингова політика має на меті формування тактики і стратегії поведінки підприємства роздрібної торгівлі або ресторанного господарства на ринку. Вона націлена на вирішення таких завдань: визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень; розроблення товарної, цінової, збутової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів їх реалізації; аналіз ефективності здійснюваної політики. Політика структурних змін зорієнтована на вивчення внутрішнього середовища та організаційної форми підприємства, формування адекватної інноваційним завданням організаційної структури і культури підприємництва. Завданнями технічної політики є: розроблення напрямів технічного переозброєння (оновлення) основних засобів підприємства; створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства; аналіз та оцінювання ефективності здійснюваної технічної політики. Інвестиційна політика охоплює всі фінансово-економічні аспекти функціонування підприємства, що забезпечують реалізацію інноваційної політики. Формування інноваційної політики підприємства включає вибір видів інноваційної діяльності, вибір джерел фінансування цих напрямів, аналіз потенційних можливостей підприємства і проведення маркетингових досліджень, забезпечення безперервності створення та реалізації інновацій, прогнозування економічного ефекту, пов’язаного із збутом та використанням інновацій.

Формування інноваційної політики слід здійснювати на основі певних принципів, які мають відображати загальний, системний підхід до управління інноваційними процесами на підприємстві, окреслювати межі інноваційної діяльності. Принципи формування інноваційної політики – це норми, правила поведінки організації, що встановлюють взаємозв’язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності. Формування інноваційної політики слід здійснювати на основі таких принципів: переважання стратегічної спрямованості; орієнтація на потреби ринку; цілеспрямованість; комплексність; планомірність; інформаційна забезпеченість.

Формування інноваційної політики за наведеними принципами відповідає вимогам ринку, розкриває потенційні можливості підприємства, підвищує його конкурентоспроможність у довгостроковому періоді, забезпечує оптимальний розвиток усіх складових бізнесу.

Інноваційна політика підприємства має визначати напрями його змін відповідно до вимог зовнішнього середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій. Вона має бути спрямована на створення умов, по-перше, для формування підходів до визначення позиції підприємства ринку і напрямів його діяльності відповідно до ринкових тенденцій; по-друге, для прогнозування, формування програмно-цільових підходів до прийняття інноваційних рішень з метою обґрунтування та організаційного супроводу розробленої на перспективу концепції розвитку підприємства; по-третє, для проведення робіт щодо вдосконалення існуючої технології та організації господарсько-торговельної діяльності, створення технічної бази, яка уможливлюватиме в майбутньому гнучкішу, швидшу та ефективнішу реакцію на новації, вимоги і потреби ринку; по-четверте, для підвищення ролі людського фактора, стимулювання мотивації до інноваційної діяльності, що забезпечить розвиток персоналу, підвищення його професіоналізму, вміння вирішувати інноваційні проблеми, посилить інтерес колективу до інновацій, підвищить рівень креативності інноваційних рішень.

Інноваційна політика підприємства повинна враховувати особливості тієї галузі, до якої воно належить. На формування інноваційної політики підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства впливають наступні чинники. До негативних чинників віднесемо: відсутність коштів для фінансування інноваційно-інвестиційних проектів; недостатній розвиток матеріально-технічної бази понад 60% всіх підприємств галузі; правові обмеження податкового, антимонопольного, патентно-ліцензійного характеру. Позитивними чинниками формування інноваційної політики можна вважати сформоване конкурентне середовище у роздрібній торгівлі та ресторанному господарстві; державну підтримку інновацій; фінансово-економічну кризу в Україні, яка дозволить позбутися тих господарюючих суб’єктів, котрі неспроможні адаптуватися до нових економічних умов.

Чинники інноваційної діяльності без посередньо пов’язані з конкретними формами її організації та окремими етапами створення нововведень. Сьогодні в розвинених країнах переважають програмно-цільові та ініціативні форми організації інноваційних процесів. Крім цього, на рівні малих підприємств активно розвиваються кооперативно-цільові дослідження щодо нововведень. Такий підхід до інноваційної політики дає змогу малим підприємствам акумулювати фінансові ресурси і забезпечити впровадження у виробничу практику необхідних нововведень з метою подальшого розвитку малого і середнього підприємництва. Можуть створюватися й інші об’єднання. Цього принципу необхідно дотримуватись і підприємцям України, що дало б можливість швидше забезпечити економічне зростання та економічний розвиток національної економіки в цілому та її окремих галузей.