Мовчан І.В.

Кременчуцький державний університет ім. М.Остроградського

ПРОБЛЕМИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АПК НА ОСНОВІ ІНТЕГРАЦІЇ

Європейський напрямок розвитку економіки України, необхідність створення експортно - орієнтованого агропромислового виробництва вимагає чіткого визначення конкурентоспроможних вітчизняних товарів та підприємств, які здатні вивести країну з кризи та відкрити шлях на світові ринки.

Агропромисловий сектор України є стратегічною областю економіки держави, яка визначає об'єми пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна та продукції тваринництва, формує валютні прибутки держави за рахунок експорту, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій.

Україна має сприятливі природно-кліматичні умови для ефективного сільського господарства, яке здатне в необхідних обсягах забезпечити потреби внутрішнього і зовнішнього ринків у високоякісних та безпечних продуктах харчування.

Підвищення ефективності діяльності в агропромисловому комплексі країни можливе шляхом створення сприятливих умов, що забезпечать ефективне переведення недосконалої агровиробничої мережі на принципово новий рівень розвитку, задовольняючий вимогам інноваційно-трансформаційного успіху.

Запровадження ефективної стратегії інтеграційного розвитку в АПК може вирішити не лише питання завантаження виробничих потужностей переробних підприємств за рахунок забезпечення якісною сировиною, створення економічно вигідних умов в аграрному секторі для вирощування сільгосппродукції, забезпечити гарантовану зайнятість сільськогосподарських виробників, а й створити умови для виходу вітчизняних виробників на світові ринки, що особливо актуально в умовах світової продовольчої кризи.

В основі інтеграційного розвитку агропромислового комплексу, на нашу думку, повинна лежати системна інтеграція як глибинний процес структурних перетворень в економіці всіх підрозділів інтеграційних формувань, завдяки яким мають виникнути оптимально збалансовані в територіально-економічному та соціальному планах господарства.

Суб'єктами інтеграційних утворень в АПК можуть бути: сільськогосподарські організації; підприємства перероблення сільськогосподарської сировини; підприємства торгівлі; підприємства, що надають послуги учасникам інтеграційного утворення; фінансові структури; інші суб'єкти господарювання.

При цьому мотиви, якими вони керуються при формуванні інтеграційних зв'язків, є доволі різноманітними. Зокрема, аграрні підприємства зацікавлені у формуванні міжгалузевих інтеграційних зв'язків, насамперед, для зниження ризику, пов'язаного із сільгоспвиробництвом, залежністю від природно-кліматичних умов.

Причиною об’єднання переробних та інших підприємств є необхідність забезпечення стабільних доходів в результаті створення власної надійної сировинної бази, формування постійних ринків збуту виробленої продукції, розширення сфер діяльності тощо.

Тобто, об'єднання створюються для успішного вирішення підприємствами завдань, пов'язаних із розширенням їх можливостей у виробничому та соціальному розвитку, підвищенням ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі організації спільної діяльності, розподілу праці та кооперації, об'єднання зусиль та засобів у

науково-технічному, виробничому та соціальному розвитку.

В залежності від ініціатора (інтегратора) та мети інтеграції розрізняють види, характер, форми, напрями, стратегії та масштаби інтеграційних процесів (горизонтальна, вертикальна, конгломератна, пряма та зворотна, технологічна, виробнича, продуктова, ринкова, фінансово-кредитна та інші), довжину інтеграційного ланцюга та форму нового об’єднання.

Виділяють три етапи розвитку інтеграції:

1) встановлення зв'язків між розрізненими виробничо-господарськими одиницями;

2) поглиблення, посилення, надання систематичного характеру існуючим зв'язкам;

3) збільшення кількості зв'язків і встановлення нових;

Завдяки системній інтеграції формуються стійкі багатоцільові інтегровані об'єднання, що мають забезпечити повноту циклу «наука – інноваційні розробки – інвестиції – виробництво сировини – переробка сировини – виготовлення кінцевого продукту – збут – споживання» та сприяти виходу агропромислового виробництва на якісно новий етап розвитку, що відповідає вимогам ринкової економіки.

Ефективність діяльності інтегрованих об'єднань може бути досягнута на основі впровадження нових інтенсивних технологій, що забезпечують безвідходність при переробці сільськогосподарської сировини, економію живої й уречевленої праці, скорочення та повну ліквідацію втрат ресурсів і готової продукції.

Вирішення цього завдання вимагає постійного наукового забезпечення агропромислових формувань, широкого застосування сучасної обчислювальної техніки, встановлення тісних взаємовигідних виробничо-торгових і наукових

зв’язків із зарубіжними партнерами.

Література:

1. Закон України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" // Відомості ВР України. − 2006. − № 1. − С. 17.

2. Амбросов В.Я. Механізми ефективного функціонування агроформувань // Економіка України. – 2006. − № 6. − С. 60-66.