Аспірант КПУ, Гузенко О.П.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В.
Гетьмана”
Еволюція
інституціональної інвестиційної теорії
Дослідження
витоків інституціоналізму, який виник в кінці ХІХ століття, а створювався у
перші десятиліття ХХ століття дозволить краще зрозуміти еволюцію економічної
науки в контексті інвестиційної теорії.
Проблемами
розвитку інституціональної інвестиційної теорії займалися провідні вчені
економісти такі як: В. Гамельтон, Б. Уорд, Л. Рейнольдс, Т.Верлен, А. Шпітгоф,
Дж. Коммонс, В. Мітчелл, Р. Коуз та інші.
Зокрема, американський економіст і соціолог В.
Гамельтон з позиції інституціоналізму стверджував, що “інститути установлюють
межі і форми людської діяльності” [1, с. 312]. В свою чергу, прихильники нового
соціально-інституціонального напрямку буржуазної політичної економії, Б. Уорд,
Л. Рейнольдс та інші, аналізували
економічну діяльність у взаємодії та розвитку з наукою і технікою, навколишнім
середовищем, соціально-політичними й
культурними факторами [2, с. 135].
Варто
зазначити, інвестиційна теорія інституціоналізму зводиться до процесу
дослідження окремих елементів наявних концепцій, які надають можливість
провести аналіз основних складових інвестиційного клімату. В контексті історичного
розвитку основи сучасного інституціоналізму, із врахуванням окремих аспектів
теорії інвестицій, було закладено провідними економістами Т. Вебленом, А.
Шпітгофом, Дж. Коммонсом, В. Мітчеллом, Р. Коузом, Дж. Б’юкененом та іншими (табл. 1).
Таблиця 1.
Основні
положення сучасної інституціональної інвестиційної теорії
(Т. Веблен, А. Шпітгоф,
Дж. Коммонс)
|
Вчені економісти |
Напрямки
дослідження основних положень розвитку інвестиційної теорії |
|
1 |
2 |
|
Торстен
Веблен |
–
визначення
єдності і боротьби суперечностей “машинного процесу та інвестицій заради прибутку”; –
проведення
інвестування відповідно суб’єктивним бажанням представників бізнесового
класу; |
Продовження
таблиці 1
|
1 |
2 |
|
Торстен
Веблен |
–
створення
державою сприятливого економічного середовища для інвестування; –
здійснення
державою інвестиційних витрат на формування технологічної структури (освіта,
підтримка нових технологій тощо); спрямування державою
розвитку бізнесу в необхідне русло на основі інвестиційного забезпечення. |
|
Артур
Шпітгоф |
–
інвестування
в пріоритетні галузі економіки, які надають можливість отримати надвисокі
прибутки; –
обґрунтування
доцільності інвестування галузей, котрі базуються на новітніх технологіях і
природних перевагах; –
заперечення
інвестиційної активності лише під тиском нагромадженої маси позичкових
капіталів; –
наявність
межі інвестування у разі виникнення процесу інвестиційного насичення. |
|
Джон
Коммонс |
–
доведення
необхідності побудови інституціональної економіки; –
обґрунтування
поняття діючого колективного інституту та узгоджених колективних дій; –
забезпечення
процесу державного управління розвитком економіки; –
формування
державою правового та економічного середовища, яке здатне забезпечити
прогнозовану інвестиційну діяльність. |
Джерело: узагальнено та систематизовано автором на
основі даних [3, c. 111-112]
Враховуючи
вищевикладене можна констатувати наступне: науковці провідну роль відвели
державному управлінні розвитку економіки; обґрунтували доцільність побудови
інституціональної економіки; розкрили механізм окремих етапів інвестування провідних
галузей економіки.
Поглиблюючи
дослідження варто розглянути інституціоналізм В. Мітчелла, який особливу
увагу приділив аналізу циклічних коливань та відстоював тезу державного
регулювання економіки. Напрямки дослідження основних положень розвитку інвестиційної
теорії В. Мітчелла полягали в наступному: забезпечення державного впливу та
регулювання на динаміку інвестицій та циклів; розробка теоретичної основи
інвестиційної моделі в контексті власної доктрини циклічності розвитку;
обґрунтування кумулятивної природи інвестиційного бума під дією екзогенних та
ендогенних чинників; взаємозв’язок екзогенних та ендогенних чинників з поняттям
інвестиційного клімату; включення до складу екзогенних чинників міжнародної
інвестиційної діяльності; включення до складу ендогенних чинників: посилення
мотивів інвестиційної діяльності; зниження різних витрат; стабільність позиції
банку кредитора та зростання маси капіталів та обґрунтування процесу
пожвавлення інвестиційних процесів внаслідок економічної депресії.
Достатньо
вагомий вклад в розвиток інституціональної інвестиційної теорії внесли провідні
економісти Р. Коуз та Дж. Б’юкенен (табл. 2).
Таблиця
2
Основні
положення сучасної інституціональної інвестиційної теорії
(Р. Коуз та Дж. Б’юкенен)
|
Вчені економісти |
Напрямки
дослідження основних положень розвитку інвестиційної теорії |
|
Рональд
Коуз |
–
визначення
і введення у науковий обіг категорії “трансакційні витрати”; –
розробка
інвестиційної теорії, яка базується на загально-соціальних засадах; –
обґрунтування
контрактного інвестування та кредитування; –
включення
до складу суспільних інвестиційних витрат екстернальних ефектів; –
обґрунтування
необхідного пошуку оптимального рішення, яке забезпечить найменші витрати для
суспільства (теорема Коуза); –
взаємозв’язок
контрактної економіки з можливістю державного формування економічного і
політичного середовища для спрямування інвестиційних процесів у необхідне
русло у разі виникнення. |
|
Джеймс
Б’юкенен |
–
розробка
теорії суспільного вибору; –
обґрунтування
процедури прийняття рішень в інвестиційній сфері під впливом різних чинників; –
визначення
інвестиційного середовища як сукупність чинників впливу на інвестиційне
рішення. |
Джерело:
узагальнено та систематизовано автором на основі даних [3, c. 114-116]
Наприкінці
зауважимо, за результатами досліджень можна стверджувати, названі теорії
суттєво вплинули на формування інвестиційних процесів у глобальному середовищі.
Безумовно, ці теорії знайшли продовження у дослідженнях таких провідних
економістів як: А. Берлі, Г. Мінз, І. Надлер, С. Чейз, П. Дракер та інших.
Розкриваючи вплив держави на протікання інвестиційного процесу, особливо в
контексті інституціоналізму, провідні економісти заклали підґрунтя для розвитку
інвестиційних процесів сучасності.
Література:
1. Юхименко
П.І. Історія економічних учень: [навчальний посібник] / П.І. Юхименко,
П.М. Леоненко. – [2-ге вид., випр.]. – К.: Знання-Прес, 2001. – 514 с.
(Вища освіта ХХІ століття). – ISBN 966-7767-12-4.
2. Сикора В.Д. Анти-ортодоксальные экономические теории
(критический анализ). [монография] / В.Д. Сикора. – К.: Издательское
объединение «Вища школа», 1983. – 156 с.
3. Татаренко
Н.О. Теорії інвестицій: [навчальний посібник] / Н.О. Татаренко, А.М. Поручник. – К.: КНЕУ, 2000.
– 160 с. – ISBN
966-574-073-3.