Экономические науки / 7. Учет и аудит

Дзюба О.М., Негода С.В.

Вінницький торговельно-економічний інституту КНТЕУ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕТОДИКИ Й ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКОВО-КАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Сьогодні в Україні спостерігається глобалізація економічних процесів, яка спричиняє вирішальний вплив на сучасний розвиток бухгалтерського обліку. Це відбувається через вдосконалення національних стандартів бухгалтерського обліку та їх гармонізацію з основними принципами і вимогами міжнародних стандартів і, особливо, це стосується банківської системи України.

Дослідженням питань методики й організації обліку в комерційних банках займаються такі провідні вітчизняні науковці як О.В. Васюренко, А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька,О.Г. Коренєва,С.М. Лобозинська, А.А. Мерещаков, Т.О. Плісак, Л.В. Сердюк та інші. Однак питання специфіки методики й організації розрахунково-касового обслуговування клієнтів комерційного банку досліджені ще не достатньо.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає загальні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [1]. Однак, якщо правила обліку операцій для підприємств визначені П(С)БО та затверджені Міністерством фінансів України, то для банків вони передбачені чинними нормативними документами Національного банку України. Відмінності стосуються тільки конкретних особливостей ведення банківських операцій. Загальні ж підходи не суперечать М(С)ФЗ і не відходять від національних положень (стандартів) [2].

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів комерційного банку здійснюється кожною, без виключення, банківською установою, посідає одне з основних місць серед усіх банківських операцій та впливає на його конкурентоспроможність в сфері надання банківських послуг.

Особливість розрахунково-касового обслуговування полягає в тому, що цей вид банківських послуг включає одразу два види банківських операцій розрахункові та касові, однак вони можуть бути об’єднані в одному договорі з клієнтом. Подібна особливість не може не вплинути на організацію обліку розрахунково-касового обслуговування клієнтів та відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку банківських установ.

Банк не може успішно функціонувати в конкурентному середовищі без відповідної системи щоденного обліку всіх своїх операцій і зобов’язань, і, відповідно, лише за такої умови керівництво цієї установи постійно відстежує всі аспекти її діяльності, а отже і ризики, яким вона піддається. Бухгалтерська інформація ґрунтується на документах, які дають змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на їх отримання до списання чи реалізації. Те саме стосується і пасивів – йдеться про виникнення зобов’язань та їх погашення. З огляду на вищевикладене, система бухгалтерського обліку має задовольняти такі вимоги: актуальність, надійність, ефективність. Однак система бухгалтерського обліку поряд з вимогами керівництва не може функціонувати без нормативно-правового регулювання та має відповідати вимогам нормативних актів.

Усе методичне й інформаційно-правове забезпечення бухгалтерського обліку в банках можна згрупувати у три групи: державні законодавчо-нормативні документи, постанови, положення, інструкції, рекомендації НБУ, внутрішньобанківські положення та інструкції.

Обліковий процес банківської установи, відповідно до положень визначених в нормативно-правових актах, передбачає наступні етапи: первинний облік, синтетичний та аналітичний облік, складання фінансової звітності. Нормативно-правові акти, відповідно до кожного етапу, стосовно розрахунково-касового обслуговування клієнтів, розробляються та затверджуються Національним банком України та наведені на рис. 1.

Рис. 1 Обліковий процес та його регламентація в банківських установах

Бухгалтерські системи банківських установ автоматизовані, завдяки чому відображення операцій на бухгалтерських рахунках виконується в автоматичному режимі, однак формуються вони на основі первинних документів, які не завжди заповнюються автоматично, а отже носять суб’єктивних характер і не застраховані від помилок. Саме для уніфікації первинних документів і подальшого відображення операцій в обліку НБУ розробляють детальні положення та інструкції, однак вони не завжди зручні в використанні і повністю виключають особистий підхід до клієнта.

Література:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 г. №996-XIV.

2. Коренєва О.Г. Облік і аудит в банках: Навчальний посібник / О.Г. Коренєва, Н.Г. Слав’янська, Н.Г. Євченко, О.В. Карпенко; За ред. О.Г. Коренєвої, Н.Г. Слав’янської. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 493 с.