Бачинський В. М., Лиман А. Ю.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Проблеми зовнішньої заборгованості України

Державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. Таке фінансування відбувалося, як правило за допомогою зовнішніх позик. Такі тенденції спостерігаються і на сьогодні.

Отже, тема зовнішньої заборгованості є особливо актуальною в умовах фінансової кризи та пошуку шляхів її подолання. Цю тему детально досліджували такі вітчизняні вчені, як Т. Вахненко [1], [2], А. Кириченко [3], В. Кудрицький [3] та ін..

У сучасних умовах глобалізації та бурхливого розвитку соціально-економічних явищ спостерігається значна інтеграція економіки України. Ці процеси безумовно спричинюють поширення кредитних відносин, наслідком яких є існування зовнішнього державного боргу. Тож ця тема потребує детального аналізу.

В Україні можна виділити такі причини активних змін у динаміці державного боргу:

- випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та для поповнення Стабілізаційного фонду;

- отримання траншів позики МВФ;

- зміна валютного співвідношення динаміки зовнішнього боргу;

- збільшення витрат споживчого характеру та ін.

Отримання позитивних ефектів залежить від:

- співвідношення між імпортом і експортом капіталу;

- форм залучення іноземного капіталу;

- напрямів використання запозичених коштів;

- збалансованості потоків капіталу з основними складовими економічного механізму та фінансово-кредитної системи держави [2, 15].

Отже, нарощування валового зовнішнього боргу супроводжується значними фінансовими ризиками. Так, зовнішня заборгованість приватного сектору економіки, зокрема комерційних банків, стала каталізатором фінансово-економічної кризи, яка охопила Україну восени 2008 року. Сподіваючись на постійне рефінансування залучених кредитів, корпорації і банки нагромадили величезну суму зовнішніх боргів. Після припинення зарубіжного рефінансування, вони опинилися в складній ситуації при необхідності погашення всієї суми боргу одночасно. Оскільки зовнішні кредити практично повністю деноміновані в іноземних валютах, здебільшого в доларах США, необхідність погашати зовнішні кредити призвела до різкого підвищення попиту на іноземну валюту, обвалу курсу гривні та остаточної розбалансованості фінансових ринків.

Державний борг України сформувався протягом короткого проміжку часу. Останнім часом запозичення уряду керувалося, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу.

За даними Міністерство фінансів, показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені. Цей показник відповідає рівню середини 2002 року. Окрім того, показник співвідношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на безпечному рівні. Так, відповідно до даних Міністерства фінансів, вказаний показник на кінець 2009 року склав 122,9% в порівнянні з 70,3% у відповідному періоді попереднього року і 56,5% - на кінець 2007 року, що значно нижче за критичний рівень у 300% і максимального рівня в історії України в 314,7% на кінець 1999 року [4].

У Міністерстві фінансів констатували, що аналогічний показник для гарантованого боргу в 2009 році виріс з 31,6% до 52,2%.

Основний приріст державного боргу в 2009 році відбувся за рахунок отримання трьох траншів кредиту МВФ на загальну суму 10,6 млрд. доларів, а також через активні запозичення уряду на внутрішньому ринку. За минулий рік обсяг ОВДП в обігу виріс на 42 млрд. грн (5,2 млрд. дол.) - до 71 млрд. грн. (8,87 млрд. дол.). Варто зазначити, що частина залучених коштів - 39,6 млрд. грн (4,5 млрд. дол.) - пішла на погашення старих боргів [5].

Внаслідок політики колишнього уряду, який для того, щоб розрахуватися за боргами, восени 2009 року розмістив на ринку ОВДП на суму більш ніж 6 млрд. грн. При цьому значна частина паперів мала термін обігу близько 180 днів. Через це на ІІ квартал 2010 року припадає пікова боргове навантаження - 8,1 млрд. грн.., близько 4 млрд. з яких має бути погашено в квітні. Всього ж за 2010 рік Міністерству фінансів доведеться погасити ОВДП на суму понад 11,5 млрд. грн. [4].

Стосовно виплат по зовнішніх боргах у цьому році склалася дещо краща ситуація: "Протягом 2010 року погашення суверенних єврооблігацій не передбачається, за винятком грудневої виплати приблизно на 600 млн. доларів. З урахуванням інших платежів загальні виплати за зовнішнім боргом у 2010 році не перевищать 1,5 млрд. доларів", - говорять аналітики компанії Ренесанс Капітал.

У 2011 році уряду доведеться виділити на ці потреби близько 2 млрд. доларів. А от наступні три роки стануть для України дуже напруженими - з 2012 по 2014 рік Міністерству фінансів доведеться заплатити за зовнішніми боргами - 15,7 млрд. доларів.

Пік платежів припадає на 2013 рік - 7,6 млрд. доларів. Збільшення платежів викликано тим, що з 2012 року Україна повинна розпочати активні виплати по кредиту МВФ: за три роки потрібно повернути МВФ понад 11,6 млрд. Для того, щоб виплатити таку суму, не вдаючись до нових запозичень, українському керівництву необхідно буде серйозно скоротити витрати і протягом декількох років приймати профіцитний або хоча б бездефіцитний бюджет.

Проте, на думку експертів, така перспектива є малоймовірною. "Якщо Україна продемонструє, що дотримується умов, прописаних у меморандумі з МВФ, і проводить реформи, то можливість реструктуризації та пролонгації цих кредитів досить висока", - вважає директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський [4].

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема:

- обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності;

- використання запозичених коштів для фінансування збільшення виробничих потужностей;

- збільшення власних доходів держави;

- збільшення норми інвестування;

- реструктуризація зовнішньої заборгованості та ін. [1, 20].

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат.

Однозначного способу розв’язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.

Література

1. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом країни / Т. Вахненко // Економіка України – 2007 - №1 – с.14-24.

2. Вахненко Т. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання / Т. Вахненко // Фінанси України – 2008 - №10 – с.3-18.

3. Кириченко А. А. Сучасні теорії управління зовнішньою заборгованістю / А. А. Кириченко, В. Д. Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №7 – с. 15-27.

4. http://tsn.ua - Офіційний сайт Телевізійної служби новин ТСН.

5. ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики.