Осадченко Інна Іванівна,

доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості, докторант Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

Однією із нагальних сучасних проблем організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах є масове впровадження інноваційних технологій навчання. Оскільки в умовах реформаторських змін у вищій освіті України значущими стають деталізовані аспекти досліджуваних явищ, виникає інтерес до поглибленого вивчення сутнісних особливостей технології навчання як дидактичної категорії.

Такою сутнісною особливістю технології навчання є її структурні складники, ієрархія, взаємозв’язок та видозміна яких суттєво змінює сутність самої технології з точки зору системного підходу.

Дослідження щодо структури технології навчання ускладнюються розгалуженістю наукових підходів до цього питання та неоднозначністю висновків науковців. Відтак, на сьогодні не існує єдиного розуміння щодо технологічної структури процесу навчання

Наприклад, структура технології навчання (технологічна структура процесу навчання), за визначенням О. Пометун, – сукупність способів педагогічної взаємодії, послідовна реалізація яких гарантує вирішення педагогічних завдань системою конкретних операцій, технічних дій і функцій суб’єктів навчання, поетапно згрупованих [4, с. 47]. О. Дубасенюк основними технологічними мікроструктурами визначає: прийоми, ланки, систему педагогічних і навчальних методів, організації і здійснення контролю, коригування і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів, елементи, дії, етапи та інше, які, шикуючись у логічний ланцюг, створюють цілісну освітню технологію – технологічний процес [2, с. 11]. І. Нікішина у основі технології навчання виділяє суто технологічний інваріант: мета → засоби → умови → результат, на основі якого дослідниця описує різні види освітніх технологій [3, с. 23].

Звісно, існують й спільні підходи щодо розуміння структурних складників технології навчання, або ж науковці розглядають у одному дослідженні кілька їх варіантів. Так, структуру технології навчання, за визначенням В. Головенкіна, І. Дичківської, О. Дубасенюк, І. Нікішиної, В. Сабліна, С. Слакви, складають:

· концептуальна основа;

· змістова частина навчання: цілі навчання (загальні і конкретні);

· зміст навчального матеріалу;

· технологічний процес – процесуальна частина: організація навчального процесу;

· методи і форми організації навчальної діяльності студентів;

· методи управління навчальною діяльністю студентів;

· методи і форми роботи викладача;

· діагностика навчального процесу.

Такий підхід до структуризації технології навчання вважаємо системним, оскільки він охоплює усі сфери функціонування технології. Проте існують й інші підходи до структуризації технології навчання, які ми розглядаємо як:

1. Дидактичний, який зумовлює загальну логіку побудови навчально-виховного процесу та охоплює такі компоненти (етапи): цільовий, змістово-інформаційний, процесуальний, діяльнісно-операційний, оцінно-результативний. Цей підхід наголошує на суто теоретичному аспекті процесу навчання.

2. Технологічний у вигляді такого алгоритму: попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу → мотивація та організація навчальної діяльності → дія засобів навчання (взаємодія тих, хто навчається, із засобами навчання) → контроль якості засвоєного матеріалу. Хоч маємо у попередньому (дидактичному) варіанті також процесуальний компонент, проте, технологічний підхід не лише акцентує увагу на певній алгоритмізації процесу навчання, а наголошує на суттєвій відмінності технології від методики навчання: наявністю останнього складника – контролю якості засвоєння знань.

Структурними складниками технології навчання як дидактичної системи також розглядають дидактичні цілі і задачі, зміст навчання, методи навчання, як засоби педагогічної взаємодії, форми навчання, засоби навчання, ті, хто навчається, ті, хто навчає, результати спільної взаємодії учасників педагогічного процесу. Фактично, технологія навчання має таку саму структуру, як і сам процес навчання.

Така структура – деталізована. Оскільки технологія навчання – складник дидактичної системи, то визначаємо, аналогічно до вищеназваних структурних складників, такі компоненти:

· мета;

· зміст з ключовим елементом – дидактичною одиницею, у контексті дослідження технології ситуаційного навчання у ВНЗ педагогічного спрямування – педагогічною ситуацією;

· технологічну підсистему: засоби, методи, форми, дії суб’єкта «викладач», дії суб’єкта «студент».

Окремі науковці не ототожнюють поняття «технологія навчання» та «навчальна технологія», розглядаючи «технологію навчання» як дещо вужче поняття, що означає шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми, питання, а навчальна технологія передбачає розгляд різних технологій навчання. Вважаємо, що йдеться про ототожнення поняття «навчальна технологія» із поняттям «дидактична система», де «технологія навчання» – конкретний складник певної системи.

На думку К. Баханова термін «технологія навчання» вживається стосовно навчального процесу та розглядається як сукупність науково обґрунтованих прийомів педагогічного впливу на особистість, а сам вплив − навчальними цілями та обставинами, специфікою ситуативних умов [1]. Таким чином, технологічні процеси (доцільність вибору форм, методів та прийомів взаємодії) цілковито залежать від ситуацій (обставин, що складають сам процес). Проте, тоді технологія навчання, на наш погляд, має бути деякою аморфною структурою, що заперечує загальні закономірності навчання. Зрозуміло, технологія навчання – не константна і підлягає певним динамічним змінам, що обов’язкові з точки зору основних методологічних підходів. Однак, має бути апріорі загальна стабільність і послідовність щодо структури технології навчання.

Таким чином, попри різнобічні погляди науковців, розглядатимемо технологічну структуру процесу навчання з дидактичного та технологічного підходів, виокремлюючи як основні її складники мету, зміст з ключовим елементом – дидактичною одиницею (педагогічною ситуацією), технологічну підсистему (засоби, методи, форми, дії суб’єкта «викладач», дії суб’єкта «студент»).

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К. Технологізація процесу навчання: дидактичні та філософські виміри. http://www.bdpu.org/scientific_published/Pedagogical_studios/19

2. Дубасенюк О.А. Передмова // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін / За ред. проф. О.А Дубасенюк: Зб. наук.-метод. праць. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 3–14.

3. Никишина И.В. Инновационные педагогические технологии и организация учебно-воспитательного и методического процессов в школе: использование интерактивных форм и методов в процессе обучения учащихся и педагогов. – 2-е изд., стереотип. / Инна Виталиевна Никишина. – Волгоград: Учитель, 2008. – 91 с.

4. Пометун О. Технологія інтерактивного навчання як інноваційне педагогічне явище // Рідна школа. – 2007. – № 5. – С. 46–49.