Рудич О.О.

(м.Полтава)

НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕНДЕНЦІЙ

Розвиток суспільства на сучасному етапі характеризується швидкоплинністю якісних змін у культурній, соціальній, інформаційній сферах буття людини. Відповідно змінюються вимоги до освіти, що зумовлює появу нових тенденцій, принципів; актуальним залишається питання пошуку нових шляхів реалізації новітніх педагогічних технологій.

Питання, пов’язані з дослідженням педагогічних технологій, набули популярності у сучасній педагогічній думці (зокрема, у роботах М. Лещенко, О. Пєхоти, О. Харченко, О. Ковальової, Л. Бєкірової, Г. Підкурганної) саме через необхідність пошуку ефективної ланки, яка поєднувала б теорію та практику, сприяла б якнайшвидшому впровадженню результатів наукових досліджень.

Метою нашого дослідження є виокремлення специфічних особливостей сучасних педагогічних технологій навчання іноземної мови на початковому етапі, які відображають останні освітні тенденції.

Частіше, найперші знання з іноземної мови дитина отримує вже у дошкільному закладі. Технології навчання дошкільників іноземної мови мають вирішувати наступні завдання:

- використання креативного потенціалу дитини у ході навчання іноземної мови;

- формування навичок вимови іншомовних звуків;

- формування навичок аудіювання на початковому етапі;

- оволодіння лексикою та граматикою (у відповідності до обраної програми);

- стимуляція інтересу до подальшого вивчення мови;

- естетичне виховання дитини через залучення до мистецтва слова (використання першоджерел).

У ході реалізації вищезазначених завдань варто приділити достатньої уваги створенню позитивного настрою під час вивчення мови, налагодженню психологічного контакту з кожною дитиною, оскільки від цього залежить ставлення до предмету.

За відсутності зовнішньої мотивації, орієнтуючись лише на власне «подобається» чи «не подобається», дитина сприймає заняття як своєрідну гру, одним із головних правил якої є використання нових назв добре знайомих речей.

У дитячої гри, як відомо, є багато спільних рис із творчістю (добровільний характер, бажання здійснити привабливу ідею, максимальна активізація потенційних можливостей дитини, кожна робота є індивідуальною). Через творчість відбувається розвиток особистості, творчий акт компілює можливість практичного дослідження засобів творчості та екстеріоризацію оригінальної ідеї.

Специфіка дошкільного віку полягає в тому, що цей вік є часом швидкого дослідження середовища існування, активного особистісного розвитку. Саме тому виникає своєрідна потреба у виконанні видів діяльності, що передбачають можливість гратися, а відтак – і фантазувати, активізувати творчий потенціал. З віком уповільнюється розвиток, частіше «потреба творчості» перетворюється на «здатність до творчості».

Кожна людина є здатною до творчості, у ній вона розкривається найбільш повно. На думку О.Клєпікова, «..творчий процес здійснює конкретна особа, при цьому вона сама і створене нею унікальні» [3: 10]. Неповторність, індивідуальність дитячих робіт є наслідком наявності різної кількості та якості життєвого досвіду, індивідуальних психологічних особливостей, вміння використання засобів мистецтва, часу, відведеного на роботу, віку дитини.

На думку сучасно дослідника Е.Гірусова, «..виключної гостроти набуває проблема пошуку ефективних засобів підтримки та розвитку здібностей взагалі і творчих здібностей у першу чергу» [2 : 29]. Багатьох науковців турбує той факт, що сучасний вихователь не завжди готовий до оцінювання проявів художності у праці, у мистецтві. Стимуляція дитячої творчості є складним процесом. Варто пам’ятати про особливу лояльність та обережність в оцінюванні дитячих творчих робіт, про специфіку добору творчих завдань, індивідуальні особливості учня та орієнтацію на інтерактивність процесу спілкування та створення сприятливої атмосфери творчості.

Бєкірова Л.Є. стверджує: «За ставленням до дитини інтерактивні технології навчання є особистісно-орієнтованими технологіями, які базуються на педагогіці співробітництва. В цих технологіях превалюють суб’єкт-об’єктні стосунки між викладачем та учнями»[1 :85]. Орієнтація на використання інтерактивних педагогічних технологій набуває виключного значення у контексті роботи з колективом дошкільників, коли види діяльності мають змінюватися кожні кілька хвилин, необхідною умовою навчання є візуалізація, превалює образне мислення, існує потреба максимального наближення навчання до гри. До того ж сам процес спільної діяльності має бути цікавим як для дитячого колективу, так і для вихователя, в іншому випадку відсутність емоційності буде негативно впливати на бажання дітей продовжити «гру».

Особливої уваги потребує добір матеріалу для опрацювання. Він має не тільки задовольняти методичним завданням, але і відповідати інтересам сучасного дитячого соціуму. Вітчизняний філолог Д.Ольшанський відзначає: «На нашу думку, досить гострою проблемою, яка постає у зв’язку з розвитком пізнавальних інтересів дітей як передумовою ефективного оволодіння іноземною мовою, є зміст навчання, у тому числі підручників і посібників з іноземних мов, призначених для початкової школи. Можливість активізації пізнавальних інтересів дітей у них не завжди передбачена, а пропоновані завдання можуть не відповідати рівню їхнього інтелектуального розвитку, потребам у пізнанні предметної дійсності та явищ навколишнього світу» [4: 55].

Так, унаочнення із зображенням героїв радянських мультфільмів 70-х років зацікавить дитячу аудиторію менше, ніж зображення популярних образів (Шрека, Спандж-Боба, тощо). Ми не заперечуємо педагогічного потенціалу мультфільмів, які подобалися дошкільникам кілька десятиліть тому, просто сучасні образи є знайомими, вони асоціюються з певною фабулою, викликають певні емоції. Так само лексика для опрацювання має відповідати інтересам сучасного дошкільника: слова «club/ ключка» та «disk/шайба» зацікавлять менше, ніж «skateboard/скейт» або «bike/велосипед», оскільки захоплення хокеєм як видом спорту втратило масовість (як це було у 60-80рр.).

Водночас, не варто нехтувати інформативністю пропонованого матеріалу, вивчання таких слів як: «anchovy», «octopus» потребує додаткової характеристики рідною мовою незнайомих речей, але водночас дозволить збагатити уявлення дитини про фауну Землі.

Завжди зацікавить дітей опрацювання матеріалу, що містить певний фантастичний елемент (тварина говорить людською мовою; дівчинка знаходить квітку, яка виконує усі її бажання тощо), або відбувається перенесення із одного на інший об’єкт якостей, які не є йому властиві (вовк - вегетаріанець). Все це сприяє фантазуванню і перегукується із дитячою грою.

Отже, у ході розробки педагогічних технологій навчання дошкільників іноземної мови варто орієнтуватись на сучасні освітні тенденції, що передбачають врахування психологічних особливостей дошкільників, мотивації до вивчення іноземної мови, відповідність інтересам сучасного дитячого соціуму та комунікативно-інтерактивний підхід.

Література:

1. Бєкірова Л.Є. Технологии обучения. Психолого-педагогические основы интерактивных технологий обучения. Збірник наукових праць Донецького національного технічного університету. – Серія « Педагогіка, психологія і соціологія». – Випуск № 2(133), – м. Донецьк, 2008. – С.80 – 89.

2. Гирусов Э.В., Никитин Е.Д. Проблема творчества и биосфера // Педагогика. – 1998. – № 2. – С. 28 – 32.

3. Клєпіков О.І., Творчість: істина, краса, благо. – К.: Т-во “Знання України”, 1991. – С. 5 – 26.

4. Ольшанський Д. Комікс як засіб стимуляції пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку на уроках іноземної мови // Початкова школа, 2004. – № 5. – С. 54 – 56.