Томко І.Є., Шалаєва Г.В.

Буковинський державний медичний університет

Кафедра іноземних мов

Полісемія та омонімія у сфері досліджуваних

мовних одиниць

Стійкий науково-технічний розвиток активізував інформаційно-комунікативні процеси, що сприяло кількісному зростанню термінів у різних галузях науки і техніки та їх активному проникненню у мову, і разом з тим викликало необхідність створити термінологічне забезпечення.

Сформувалася нова наукова дисципліна – термінознавство, об’єктом дослідження якої стає термін, його семантична і граматична організація та роль в комунікативних процесах.

Проблемами термінології глибоко займались такі лінгвісти як Г.О. Винокур, А.А. Реформатський, О.С. Ахманова, В.П. Даниленко, Н.З. Котелова, С.В. Гринєв та інші. Більшість дослідників визнають, що термінологічність – одна з основних рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки. Під терміном, зазвичай, розуміється мовний засіб вираження спеціального поняття. Словник дає таке визначення слова “термін”: термін (лат. terminus “границя, кінець, межа”) – це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне значення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань [Панько Т.І., 4, c.105].

Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а зокрема за допомогою таких міжмовних трансформацій, як лексичні, лексико-семантичні та лексико-граматичні. Завдання перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб як найточніше передати значення будь-якого терміна.

У системній організації медичних термінів на лексико-семантичних засадах визначальними є загальномовні семантико-парадигматичні відношення полісемії, омонімії, антонімії та синонімії. Це пояснюється тим, що терміни не існують у мові ізольовано, а перебувають у певних відношеннях між собою із словами загальнолітературної мови [Реформатский А.А., 5, c. 254]. Новоутворені поняття віддзеркалюються в мові, в тому числі й у полісемії слова, яка виступає однією з форм економії мовних засобів. Поява багатозначних термінів пояснюється насамперед причинно-наслідковими відношеннями в системі понять.

Полісемія – це наявність різних значень та змісту у одного і того ж слова (словосполучення, фрази)

У медичній термінології широко представлений тип полісемії, що ґрунтується на схожості функцій, напр.: імпульс – 1) внутрішній поштовх до дії; 2) форма збудження в нервових волокнах, яку спричиняє будь-яке подразнення; 3) кількість руху, яка дорівнює добуткові маси тіла на його швидкість; кома – 1) стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій – кровообігу, дихання; 2) газова туманність оболонки ядра комети [Земская Е.А., 3, c. 76].

Слід зазначити, що у медичній терміносистемі засвідчена полісемія, яка утворена на основі метафори (ракові перлини, сорочка серцева, цибулина аорти, панцерний рак) та метонімії (вивих, розтяг, тиск).

Полісемія є найхарактернішою семантичною особливістю досліджуваних медичних і парамедичних лінгвістичних термінів. Аналіз довів доцільність виділення кількох типів термінологічної багатозначності. Один із них стосується зв’язку цих лінгвістичних термінів із термінами інших сфер діяльності людини. У цьому відношенні розрізняємо полісемію: внутрішню (всередині самої лінгвістичної терміносистеми) та зовнішню (між різними терміносистемами). Прикладом першого типу полісемії може слугувати англійський термін contraction (укр. скорочення), який характеризується такими значеннями: скорочення або зменшення у розмірі (м’язове скорочення); контрактура – болюче або патологічне скорочення, стискання; патологічне наближення нижньощелепової та верхньощелепової кісток до серединної площини.

Зовнішню термінологічну полісемію виділяємо на основі паралельного вживання терміна в кількох терміносистемах, а саме: в лінгвістиці, математиці, фізиці, хімії, біології тощо. Ознака уподібнення проявляється у вказаних терміносистемах із неоднаковим ступенем інтенсивності та стосується різних об’єктів. Спільна ознака кількох значень відображається їхньою мінімальною одиницею – семою. Так, наприклад, у семантиці англійського слова, сема parameter (укр. параметр) в математиці означає: константу у математичному виразі, що вирізняє специфічні випадки, які мають визначене, постійне значення в одному випадку, але відмінні в інших випадках. У медицині параметром вважається зміна, межі якої вказують на величину або функцію, яку неможливо задати прямими методами (наприклад, тиск крові та частота пульсу є параметрами серцево-судинної функції; рівень глюкози у крові є параметром метаболізму вуглеводів [Словник ілюстрованих слів, 6, c.252].

З явищем полісемії у медичній термінології тісно пов’язана омонімія. Тут, на відміну від полісемії, взаємодіють не значення термінів, а однакове звучання різних за значенням термінів. Значення слів-омонімів протиставляються як лексеми у всій сукупності їх лексичних значень.

Омонімія – одне з явищ, які притаманні всім мовам та характеризують лексико-семантичну систему кожної з них .

Процес розробки теорії омонімії має давні традиції і пов’язаний з іменами таких вчених, як М.В. Ломоносов, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, Н.М. Шансій, Н.П. Колесников, Ю.С. Маслов, М.І. Фоміна та багато інших [Земская Е.А., 3, c.18]. Довгий час омонімія розглядалась як хвороба, яку необхідно лікувати. Розповсюдженою є точка зору про те, що синонімія та полісемія – закономірне явище в мовах, що саме функціонування мови як засобу спілкування і пізнання неможливе без цих явищ. Щодо омонімів, то, навпаки, цей аспект асиметрії мовного знаку багатьма вважається мовною аномалією. Часто слухач опиняється в складній ситуації, коли з кількох різних значень, виражених цією мовною формою, слід вибрати одне для вірного розуміння повідомлення.

У сучасній лінгвістиці вважають, що омонімія представляє собою лексико-семантичний процес, за якого можлива наявність та функціонування двох чи більше рівнозвучних мовних знаків, які семантично не пов’язані між собою. Лінгвісти виділяють наступні причини появи омонімів. А.А. Реформатський стверджує, що в нашій мові найбільше омонімів, які виникли завдяки запозиченням [Арсеньєва М.Г., 2, c.58].

Омонімія термінів це досить поширене явище, яке помітно ускладнює роботу будь-якого перекладача. Традиційно виявляється два основних типи термінів-омонімів: міжгалузеві та внутрішньогалузеві [Антрушина Г.Б., 1, c. 126].

Міжгалузева омонімія – це терміни однієї області значення, які піддалися переосмисленню і ввійшли в терміносистему іншої науки.

Зрозуміло, що значною мірою характер значення таких омонімічних термінів визначається належністю оригіналу до тієї чи іншої галузі науки і техніки та конкретною тематикою самого тексту оригіналу. Однак, перекладацькі помилки можуть все ж виникати у зв’язку із неправильним вибором значення омонімічного терміна із суміжної галузі науки або техніки. Так, медичний термін debris, який має два значення: одне ширше, загальномедичне значення (“чужорідна речовина”), а інше – вужче, стоматологічне (“зубний наліт”). Тому при перекладі тексту зі стоматології можливий вибір даного терміна у широкому значенні, а вузький чи широкий контекст не дозволяють визначити, у якому із зазначених значень вжитий цей термін.

Досить часто зустрічається й внутрішньогалузева омонімія термінів, якій характерна одна й та ж форма слова, що має різні значення в межах тієї ж самої галузі науки чи техніки.

Прикладом внутрішньогалузевої омонімії може слугувати термін vat, який лише в текстильній справі має декілька зовсім різних значень, таких як: “куб”; “ванна, барка, корито”; “група кубових фарбників”.

Отже, переклад термінів – дуже відповідальне завдання для перекладача. Незважаючи на поширення зв’язків між народами на планеті, використання все більш ефективних засобів комунікації і пов’язане з цим взаєморозуміння культур, перекладач повинен рахуватися з тим, що кожна мова розвивається самостійно: в ній діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються нові реалії, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу іншими мовами.

Використана література

1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология англійского языка / Г.Б. Антрушина, О.В. Афанасьева, Н.Н. Морозова. – М.: Дрофа, 1999. – 377 с.

2. Арсеньєва М.Г., Строева Т.В., Хазанович А.П. Многозначительность и омонимия / М.Г. Арсеньева, Т.В. Строева, А.П. Хазанович. – Питер, 1996. – 127 с.

3. Земская Е.А. Словообразование как деятельность / Екатерина Андреевна Земская. – М.: Наука, 1992. – 120 с.

4. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк І.П. українське термінознавство / Т.І. Панько, І.М. Кочан, І.П. Мацюк. – Львів, 1994. – 216 с.

5. Реформатский А.А. Введение в языковедение / Андрей Андреевич Реформатский. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 536 с.

6. Словник ілюстрованих слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с.