Станкова М.В.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Процес трансформації економічної системи, що переживається сьогодні Україною, супроводжується серйозними проблемами і труднощами. Більшість з них вимагає серйозних макроекономічних змін. В той же час подолання цих труднощів вимагає також і значних змін на мікроекономічному рівні. У нових умовах господарювання саме ринок визначає потребу в продукції і послугах, диктує вимоги до її споживчих властивостей і якості. Випуск конкурентоздатної продукції - головна вимога ринкової економіки.

Аналізуючи визначення конкурентоспроможності, приведене у вітчизняній літературі, можна зробити висновок, що основним змістом цього поняття є якість, і можливість успішної реалізації цієї продукції на конкретному ринку в певний момент часу.

Приведемо два визначення якості, що з'явилися у кінці XX ст.

Якість - сукупність характеристик об'єкту, що відносяться до його здатності задовольняти встановленим і передбачуваним потребам (міжнародний стандарт ІСО 8402-94).

Якість - міра, з якою сукупність власних характеристик виконує вимоги(міжнародний стандарт ІСО 9000:2000).

Вироблювана на промислових підприємствах продукція призначена певному споживачеві. Кожен вид продукції характеризується властивостями, сукупність яких, по перше, відрізняє один вид продукції від іншого, і, по друге, завдяки наявності яких продукція стає придатною для використання.

Істотне підвищення вимог до якості продукції і невідповідність традиційним формам і методам технічного контролю якості продукції збільшеним вимогам зумовило пошук ефективніших шляхів забезпечення якості продукції. Практично, це привело до системи цілеспрямованих заходів, що постійно діють на усіх рівнях, - від організації контролю до управління якістю.

Системний підхід до управління якістю почав розвиватися в 60-х роках, коли була розроблена система бездефектного виготовлення продукції (БВП) і здачі її ВТК з першого пред'явлення.

У системі бездефектного виготовлення продукції відділу технічного контролю відводиться нова роль, яка полягає у відвертанні попередження браку на відміну від старої системи виявлення дефектів. Суть цієї системи в тому, що виконавець сам перевіряє якість випущеної ним продукції або виконаної роботи і, переконавшись в її відповідності вимогам, що пред'являються, передає її відділу технічного контролю. При виявленні першого ж дефекту, в якомусь екземплярі, уся продукція визнається недоброякісною і без подальшої перевірки спрямовується виконавцеві на доопрацювання. Відповідальність за якість продукції і виконання робіт несуть самі виконавці.

Кількісним показником якості праці в системі бездефектного виготовлення продукції є доля продукції (у відсотках від її загального об'єму), яка здана з першого пред'явлення.

Система бездефектної праці (СБП) відрізняється від системи бездефектного виготовлення продукції тим, що вона охоплює усі служби підприємства і є комплексною. Особливістю цієї системи є оцінка якості праці працівників усіх категорій за допомогою універсального кількісного показника - коефіцієнта якості праці. Цей коефіцієнт дозволяє оцінювати не лише виконання окремим працівником або колективом роботи відповідно до вимог, але і у встановлені терміни.

Узагальнювальний показник якості праці можна визначити за формулою:

де К_К – коефіцієнт якості праці,

С_Б – вартість забракованої продукції в процесі виробництва, грош.од.,

С_Д – вартість дефектної продукції, за яку по рекламаціях сплачений штраф, грош.од.,

С_Г – вартість продукції, підданої гарантійному ремонту, грош.од.,

С_Ф – вартість продукції, фактично реалізованої за звітний період, грош.од.

Чим ближче значення коефіцієнту якості до нуля, тим краще працює підприємство.

Універсальний характер і висока ефективність системи бездефектної праці зумовили широке поширення тієї системи, хоча їй теж властиві деяке недоліки. Одним з них є те, що при встановленні коефіцієнта якості фіксуються тільки упущення відступу від заданого рівня, а не враховується перевищення встановлених показників якості, тобто система бездефектної праці не може забезпечити рішення усього комплексу завдань з управління якістю.

Комплексна система управління якістю продукції була розроблена і впроваджена на підприємствах м. Львова в 1972-1973 р.р. В основу побудови системи покладене те, що вона є підсистемою управління підприємством, будується на основі загальної теорії систем управління з використанням комплексного підходу, що забезпечує охоплення усіх етапів формування якості продукції і усіх видів дії на нього. В якості правової і організаційно-технічної основи служить державна система стандартизації.

Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.

Таким чином, підприємство повинне удосконалювати свою систему якості, яка повинна орієнтуватися на споживача, враховувати особливості конкретної продукції, охоплювати усі стадії життєвого циклу (принцип "петлі якості"), поєднувати забезпечення управління і поліпшення якості, застосовувати міжнародні стандарти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Стандартизація і управління якістю продукції : Підручник для ВНЗ / В.О. Швандар, В.П. Панов, Є.М. Купряков та ін.; Під ред. проф. В.О.Швандара.- М. ЮНІТІ-ДАНА, 2006.-487с.

2. Федюкін В.К., Дурнев В.Д., Лебедєв В.Г. Методи оцінки і управління якістю промислової продукції. Підручник./ Федюкін В.К., Дурнев В.Д., Лебедєв В.Г. - Видавництво 2-ге перероб. і дод.- М. Інформаційно-видавничий будинок "Филинъ", Рилант, 2005.-328с.

3. Шахрутдин Магомедов, Г. Беспалова. Управління якістю продукції. Видавництво Дашков і К. - 2010. - 360с.

4. Ю.І. Ребрин. Управління якістю. Навчальний посібник./ Ребрин Ю.І. - Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2004. - 174с.