Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

Д.е.н. Ткачук О.М.

Тетерин М.К.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Дії підприємства у кризових умовах

Зі вступом у ринкову економіку Україна вступила в нову фазу свого розвитку, що характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентоздатності у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в глобальних процесах сучасності. Реалії переходу України до нового етапу становлення ринкових відносин характеризуються недостатнім рівнем готовності економіки нашої країни до впровадження високоефективних форм фінансово-економічного співробітництва. Останнім часом ця проблема є досить відчутною. Це пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління економічною діяльністю у сучасних умовах.

Слід зауважити, що у країнах з ринковою економікою щорічно сотні тисяч підприємств припиняють свою діяльність, втративши актуальність через не відповідності виробничого й інтелектуального потенціалу запитам в першу чергу індустрії. Криза неефективних підприємств - це нормальне явище ринкової економіки. Але варто відзначити, що важливою тенденцією в Україні залишається істотний вплив багатьох факторів і категорій, пов'язаних зі слабкою зацікавленістю державного сектору цими питаннями в Україні і тому це є погрозою для ефективного ведення бізнесу. Таким чином, дослідження функціонування механізму управління підприємством, яке знаходиться у кризовому стані в умовах ринкової економіки та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні.

Специфікою розвитку кризових явищ на вітчизняних підприємствах є перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової, неадекватні наслідки впровадження ринкових взаємовідносин, а також, складна політична і законодавча ситуація, але зрозуміло, що у будь-якому випадку, на розвиток бізнесу впливають, не лише ці фактори. Багато економічних реформ, проведених в ході переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання, не враховували специфічні особливості структури та взаємозв'язки галузей економіки України, супроводжувались зміною умов і принципів функціонування підприємств. Слід зауважити, що основні причини і механізми розвитку кризи розкриті в неповному обсязі, це ускладнює розробку правильних економічних способів виходу з кризи.

В умовах ринкової економіки практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління).

Поняття „криза” у тлумачному словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.

На макроекономічному рівні поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон’юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів.

На мікрорівні за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві. У той же час, як Фомін Я., Захарченко В., Балабанов І., вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесійністю управління. Але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи. З іншого боку, виникнення кризи на макроекономічному рівні, також є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.

Загальним проблемам управління бізнес-процесами підприємства в умовах „кризового стану” присвячені роботи Хотомлянського А, Черната Т., Северіна А., Любушина М., Ляшева В. та багатьох інших. Відомі вітчизняні економісти Лігоненко Л. [4], Терещенко О. [3], розглядають термін “кризовий стан” як безпосередню погрозу існування підприємства.

Загрозі “кризового стану” підприємства притаманні два аспекти - зовнішній і внутрішній. Зовнішній полягає в здатності підприємства мобілізувати необхідний обсяг оборотних коштів для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами. Внутрішній - у здатності забезпечити обсяг оборотних коштів, необхідних для ведення господарської діяльності. Підтримка величини оборотних коштів на відповідному рівні здійснюється за рахунок грошових і еквівалентних їм ресурсів підприємства [4].

З позицій стратегічного менеджменту „кризовий стан підприємства” обумовлений втратою бізнес-концепції підприємства щодо створення реальної довгострокової конкурентної переваги.

Отож, у ході діяльності підприємства його стан може змінюватися як в кращій, так і в гірший бік. У самій найнесприятливішій ситуації стан може стати кризовим. Щоб запобігти погіршення стану підприємства і не допустити банкрутства, за дослідженнями Кожанової Є., Отенко І. необхідно досліджувати причини такого погіршення. Ковальов В., Коюда О. у своїх наукових працях першочергове значення у визначенні кризового стану приділяють закономірностям руху основного капіталу, техніки, інноваційним процесам. Але це більш класичний підхід до визначення джерел кризових явищ на макрорівні, а тому в сучасних умовах розвитку України як самостійної держави з ринковою економікою, він може використовуватись лише частково.

При оцінці фінансового стану підприємства необхідно використовувати деякий вимірник, що дозволяє на якісному рівні оцінити підприємство і зробити висновок про стадію його “кризового стану”, платоспроможність, або про неплатоспроможність, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Для цих цілей Василенко В., Терещенко О. у своїх наукових працях використовують поняття “якість фінансового стану”. Якість фінансового стану - комплексна якісна характеристика підприємства, що свідчить про ступінь його платоспроможності у момент аналізу. Вимір якості фінансового стану ці науковці у своїх наукових виданнях пропонують робити не по фінансовій звітності, а лише на підставі аналізу договорів підприємства і зіставлення графіка платежів по кредитах з календарем.

Для визначення якості фінансового стану підприємства, економісти Василенко В., Терещенко О., пропонують використовувати кілька ступенів якості: платоспроможне підприємство; передкризове підприємство; кризове підприємство; неплатоспроможне підприємство (після рішення Господарського Суду).

Стадії розвитку кризових ситуацій на підприємстві визначають та обґрунтовують зміст, наслідки та необхідні заходи для їх усунення:

- перша - зниження обсягів прибутку (криза в широкому значенні). Наслідком є погіршення фінансового стану підприємства, скорочення джерел і резервів розвитку. Вирішення проблеми може стати як застосування стратегічного (перегляд стратегії, реструктуризація підприємства), так і зміни тактичного управління (зниження витрат, підвищення продуктивності);

- друга - збитковість виробництва. Наслідок - зменшення резервних фондів підприємства. Вирішення проблеми є в області застосування управління, що реалізується, як правило, в реструктуризації підприємства;

- третя - виснаження чи відсутність резервних фондів. На погашення збитків підприємство направляє частину оборотних коштів і тим самим переходить у режим скороченого відтворення. Реструктуризація вже не може бути використана для вирішення проблеми, тому що відсутні засобу на її проведення. Потрібні оперативні заходи для стабілізації фінансового стану підприємства і пошук засобів на проведення реструктуризації;

- четверта - неплатоспроможність. Підприємство немає засобів профінансувати навіть скорочене відтворення та (або) платити по попереднім зобов’язанням. Виникає загроза припинення виробництва та (або) банкрутства. Необхідні екстрені заходи з відновлення платоспроможності підприємства та підтримки виробничого процесу.

Висновки. Ми вважаємо що фінансовий аналіз вказує лише на стан підприємства у даний час, тому підприємство зобов’язане розглядати більш детально всі сегменти своєї праці. А саме знаходження слабких місць. Адже при виробництві лише один дрібний процес може уповільнити процеси усього виробництва в цілому. Тому воно повинно знаходити такі процеси та вдосконалювати саме їх.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції»// Урядовий кур'єр, 21 березня 2001 року.

2. Азарян Е.М. Международный маркетинг. - К.: ИСМО МО Украины, НВФ Студцентр, 2006. - 200 с.

3. Комаха А. Состояние и развитие зкономической конкуренции в Украине // Финансовая консультация, - 2007. - №11. с. 21-26.

4. Климко Г.Н. Основы экономической теории. - К.: Знання, 2007. - 646 с