Студентки Омел’янчик М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Шляхи вдосконалення обліку операцій з давальницькою сировиною

Стаття присвячена особливостям обліку операцій з давальницькою сировиною та вирішенням його проблем.

Актуальністю даної статті є те, що все більше і більше підприємств в україні починають працювати з давальницькою сировиною, тому що це стає вигідним у зв’язку зі змінами у Податковому Кодексі.

Особливості операцій з давальницькою сировиною мають вплив не лише на організацію господарської діяльності замовника, а й на побудову методики бухгалтерського обліку. Адже облікове відображення операцій визначається їх економічною суттю, за якою облік виробництва готової продукції, а також калькулювання її собівартості здійснює замовник.

Вивчення практики ведення обліку підприємством-замовником дозволило нам виокремити певні специфічні ознаки, які безпосередньо впливають на облік операцій з давальницькою сировиною у цього суб’єкта господарювання. А саме:

1) замовник є власником давальницької сировини на всіх етапах її переробки, а також виготовлених із неї продуктів її переробки (основної та супутньої продукції);

2) між контрагентами таких операцій може існувати кілька способів розрахунків за послуги з переробки (залежно від умов договору).

Крім цього, основним і дискусійним питанням щодо цих операцій, які ми виявили в процесі дослідження практики роботи підприємств-замовників, є питання віднесення операцій з давальницькою сировиною у замовника до певного виду діяльності: виробничої чи торговельної. У зв’язку з цим надалі нашим завданням буде розгляд аргументів на користь обох гіпотез та формування на цій основі власної думки.

Для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єктам операцій з давальницькою сировиною необхідне своєчасне та достовірне забезпечення інформацією, що можливе завдяки чітко налагодженій системі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. За словами В. В. Сопка, „бухгалтерський облік сьогодні - це система безперервного, суцільного і взаємопов’язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку - здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня”

Ведення бухгалтерського обліку в кожній галузі ускладнюється її особливостями та потребує дотримання не лише загальної методології, а й розробки окремих методик, які б ураховували галузеві особливості. Це пов’язано з тим, що система бухгалтерського обліку використовується в усіх сферах підприємницької діяльності, усіх галузях та підгалузях господарювання, тому вихідні положення бухгалтерського обліку мають бути єдиними, спільними для всіх видів діяльності та в усіх галузях господарювання. Проте у кожній галузі та сфері діяльності бухгалтерський облік має свої специфічні особливості.

Як відомо, теоретичною засадою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія, яка вивчає закони суспільного виробництва і процеси обміну та розподілу матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільства. Бухгалтерський облік відбиває цей процес, спираючись на закони суспільного виробництва, оскільки без знання цих законів не можна економічно правильно відобразити процес виробництва, обміну, розподілу та перерозподілу матеріальних благ. При цьому основою побудови всієї системи обліку, її вихідним компонентом є метод бухгалтерського обліку.

Дискусії щодо визначення та наповненості методу бухгалтерського обліку у фаховій літературі тривають не одне десятиліття. Проте, ще й досі наукою не сформовано чіткого та однозначного розуміння цієї основоположної категорії бухгалтерського обліку. Вивчення літератури щодо означеної проблеми привело нас до розуміння поглядів учених-обліковців. Зокрема, професор М. С. Пушкар та ін. зазначають, що у виокремленні методів бухгалтерського обліку визначилися два підходи: адитивний та процедурний.

б’єктивною необхідністю стабільного економічного розвитку країни є вирішення низки проблем, що потребують оцінки соціально-економічних перетворень у державі. До них насамперед належать: становлення, функціонування та розвиток концепції монопродуктового ринку, що, зокрема, дозволить дослідити глибинний рівень функціонування ринку в цілому.

Характерною особливістю галузей переробної промисловості за сучасних умов господарювання є існування та розвиток господарських зв’язків нового типу, так звані операції з давальницькою сировиною, що сприяє підйому та розвитку (на якісно новому рівні) економіки в цілому та окремих суб’єктів господарювання зокрема. Їх практична суть полягає у тому, що певні виробники продукції передають її як сировину переробним підприємствам, які виконують роботи з її переробки у якісно нову готову продукцію, отримуючи за це відповідну плату.

Причиною появи зазначених операцій між контрагентами в переробній промисловості стала ситуація, за якої, з одного боку, переробні підприємства, маючи дієві засоби праці, не мають достатніх обігових коштів для придбання предметів праці (сировини), з іншого - підприємства (виробники сировини), володіючи предметами праці, не мають виробничих потужностей для перетворення останніх у готову продукцію. Однак об’єднавши зусилля як переробного підприємства, так і виробників сировини, можна налагодити виробничий процес.

Перетворення в економіці вимагають встановлення економіко-правових норм функціонування суб’єктів господарювання, адже під час ведення господарської діяльності підприємства вступають у систему майнових відносин, яка базується на товарно-грошовій формі обміну, що, як правило, приводить до суперечного інтересу контрагентів у результатах діяльності. У цьому контексті не є винятком і господарська взаємодія в межах операцій з давальницькою сировиною. Проте незважаючи на значне поширення операцій з давальницькою сировиною між вітчизняними суб’єктами господарювання, в українському законодавстві немає положень, які б регулювали організацію та здійснення такої діяльності.

У зв’язку з цим важливим завданням формування та регулювання взаємовідносин контрагентів в умовах давальницького процесу є оптимальне врахування його складових.

Вважаємо, що регулювання цього процесу є комплексним поняттям, яке має включати основні заходи не тільки економічного, а й юридичного забезпечення зазначеного процесу, а саме:

- визначення статусу суб’єктів правовідносин;

- визначення правил здійснення такого роду операцій;

- визначення правил укладання договорів;

- здійснення розрахунків між сторонами давальницького процесу.

Література:

1. Вичевич А.М., Максимец О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник - Львів: Афіша, 2004.

2. Дупай М.М., Денчук П.Н., Питель С.В., Хомин П.Я. Облік та аналіз діяльності підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин. Навчальний посібник для студентів. Тернопіль: Астон. – 2003.

3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2005.

4. Рум’янців А. П., Рум’янцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.