Технические науки/4. Транспорт

К.т.н. Виноградов М.С., Дьомін В.В.

Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Україна

Аналіз досліджень з координації руху автобусів на сумісних ділянках міських маршрутів

За останні роки у містах різко зросла кількість автобусних маршрутів в одному напрямку, що призвело до появи сумісних ділянок на таких маршрутах. Цей елемент транспортної мережі виникає через істотний перепад пасажиропотоків центру і периферії, що призводить до скупчення транспорту на центральних вулицях міста. Саме там і виникають сумісні ділянки маршрутів.

Аналіз сучасних міських автобусних перевезень, маршрути яких проходять центральними вулицями міста і мають сумісні ділянки, показав, що їм притаманні: низькі показники якості перевезень, значна конкуренція на центральних прибуткових маршрутах, стихійне формування мережі маршрутів, висока потенційна загроза здоров'ю пасажирів, як з точки зору безпеки на дорозі, так і охорони навколишнього середовища. А оскільки з 2004 року ринок міських автоперевезень заполонили приватні перевізники, метою яких є отримання найбільшого прибутку, то більшість з них переводять свій рухомий склад з неприбуткових периферійних маршрутів на більш прибуткові центральні маршрути. У зв'язку із цим відбувається накладення графіків руху автобусів за маршрутами, що призводить до виникнення черги чекання під’їзду автобусів до зупинки. У таких випадках інтервал прибуття автобусів різних маршрутів на один і той самий сумісний зупиночний пункт може бути великим, а це збільшує час очікування автобусів пасажирами. При таких умовах руху автобусів виникає актуальна проблема координації їх руху.

Аналіз методів організації руху автобусів на міських маршрутах виявив,

що ні один з них не враховує вплив регулярності руху автобусів на сумісних ділянках, на якість обслуговування пасажирів. А це означає, що є необхідність координації інтервалів руху автобусів незалежних міських маршрутів при наявності на них сумісних ділянок.

У роботі [1] показано, що координація руху автобусів на всьому протязі маршруту може бути досягнута при впровадженні диспетчерської системи автоматичного управління рухом. В цілях скорочення втрат часу пасажирами на очікування посадки, диспетчерська служба посилює контроль за регулярністю їх руху не тільки на обох кінцевих, але перш за все, на проміжних контрольних пунктах кожного маршруту за допомогою роз’їзних диспетчерів. На жаль в сучасних умовах впровадження такої системи є майже неможливим, оскільки немає відповідної служби, яка б мала у своєму розпорядженні кошти на її створення та на її утримання. Приватні ж підприємства, що займаються перевезеннями, мають занадто малі бюджети та не мають зацікавленості у створенні таких систем, оскільки вони вбачають, що покращення стану їх підприємств можливе лише за рахунок підвищення тарифів. Отже, необхідно шукати альтернативні шляхи координації руху, які б потребували менших інвестицій, але були досить дієвими. Одним з таких шляхів є погодження розкладу руху автобусів на маршрутах з урахуванням сумісних ділянок.

Для погодження розкладу руху автобусів необхідна методика, яка б дозволила це зробити. У роботі [2] запропонована методика погодження розкладів руху автобусів двох незалежних маршрутів з урахуванням сумісних ділянок. В ній сумісна ділянка незалежних автобусних маршрутів розглядається як окрема складова існуючої системи маршруту. Методика враховує критерій необхідності координації інтервалів руху автобусів на сумісних ділянках маршрутів, який представляє собою модель загального часу очікування пасажирами посадки на зупиночних пунктах сумісних ділянок. Критерій показує, на яких зупиночних пунктах сумісних ділянок є можливість зменшення сумарного часу очікування пасажирами посадки за рахунок координації інтервалів між одиницями рухомого складу двох маршрутів, що проходять через такі ділянки [3]. Використання запропонованої методики дозволить підвищити якість обслуговування пасажирів на двох маршрутах за рахунок зменшення сумарного часу очікування пасажирами посадки в автобус на зупинних пунктах сумісних ділянок. З роботи видно, що розглянуто лише рух автобусів двох незалежних маршрутів.

Аналіз організації автобусних пасажирських перевезень показав, що система міського пасажирського транспорту має сумісні ділянки, за якими проходять декілька автобусних маршрутів. Тому, у роботі [4] були розглянуті автобусні маршрути, які мають сумісну ділянку. Для координації руху автобусів, маршрути яких проходять сумісною ділянкою, було запропоновано та обґрунтовано необхідність введення принципів, які дозволяють встановити залежності для розробки розкладу руху автобусів різних маршрутів.

Висновок: з метою підвищення якості обслуговування пасажирів необхідно проводити подальші дослідження з координації руху автобусів на сумісних ділянках міських маршрутів, беручи до уваги дорожні умови руху та тип рухомого складу, який працює на таких маршрутах.

Література

1. Оперативное управление городским пассажирским транспортом / В. М. Рева и др.; под ред. канд. техн. наук Ю. С. Лигума. – К.: Техніка, 1982. – 176 с.

2. Виноградов М. С., Волошин С. О. Методика погодження розкладів руху автобусів двох незалежних маршрутів з урахуванням сумісних ділянок та її експериментальна перевірка // Вісті автомобільно-дорожнього інституту. – 2009. – №2(9). – с.

3. Волошин С. О., Виноградов М. С. Необхідність координації інтервалів руху автобусів на сумісних ділянках двох незалежних міських маршрутів // Вісті автомобільно-дорожнього інституту. – 2008. – №1(6). – с. 126-131

4. Дудніков О. М., Кузьменко Н. В., Виноградов М. С. Формування підходу до організації міських пасажирських перевезень на сумісних ділянках руху // Вісті автомобільно-дорожнього інституту. – 2009. – №2(9). – с.