Економічні науки /10. Економіка підприємства

Грабарчук М.В., к. е. н. Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТУ

Трудові ресурси як одна з конкурентних переваг підприємства

Основою функціонування будь-якого підприємства є його ресурсне забезпечення. Трудові ресурси більш, ніж інші чинники, визначають стратегічний успіх підприємства і є основою забезпечення його конкурентоспроможності.

Розвиток конкуренції на ринку виробників товарів та послуг призвів до пред’явлення роботодавцями високих вимог до добробуту персоналу. Професійні знання, ініціативність, комунікативність, вміння практичного вирішення проблем – це ще далеко не весь перелік вимог щодо компетентності працівника. Від професійності та конкурентоспроможності персоналу залежить комерційний успіх підприємства. Неменш важливим чинником, що сприяє досягненню підприємством конкурентних переваг. Є ефективне управління трудовими ресурсами.

Опрацювавши літературні джерела ми бачимо, що питаннями управління конкурентоспроможністю підприємств та менеджменту персоналу присвячена значна кількість публікацій. Це праці зарубіжних і вітчизняних вчених: Г. Азоєва, Ф. Вірсема, Й. Завадського, М. Портера, Ф. Тейлора, П. Саблука, І. Ліфіца, А. Юданова та Ю. Юданова, М. Жуковського та інших.

Слід зазначити, що в даний момент в Україні недостатня кількість обґрунтованих досліджень, які присвячені управлінню конкурентоспроможністю підприємства. В працях більшості вчених досліджується вплив трудових ресурсів на економічне зростання. В той час як недостатня увага приділяється вивченню впливу якості трудових ресурсів на показники діяльності підприємства, які формують його конкурентоспроможність.

Перш ніж вивчати вплив трудових ресурсів на конкурентоспроможність підприємства, необхідно визначити, що ж таке трудові ресурси.

Отже, трудові ресурси – це сукупність фізичних осіб, які знаходяться із підприємством як з юридичною особою у відносинах, що регулюються актами законодавства про трудову діяльність. Трудові ресурси підприємства утворюють трудовий колектив працівників з визначеною структурою відповідно до структури виробництва, форми власності й організаційного устрою конкретного підприємства. [2]

Трудовий потенціал підприємства характеризується такими поняттями як: кадри, робоча сила та людські ресурси.

Трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, а також впливають на його конкурентоспроможність та визначають напрями подальшого розвитку.

В сучасному світі посилюється роль управління трудовими ресурсами, яке базується на тому, що люди є одним з найважливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкурентоспроможності і розвитку. Так, наприклад, Л. Якокке стверджує, що «усі господарські заходи об’єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Передусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі ваші намагання будуть марними».[1] В управлінні фірмою бере участь весь його персонал. Думати та приймати рішення, що призведуть до успішної підприємницької діяльності, повинен не лише директор підприємства, а хоча б кілька чоловік, тоді персонал стає фактором розвитку компанії.

Конкурентоспроможність підприємства – це явище системне і комплексне. Воно охоплює різноманітні чинники забезпечення високого рівня конкурентоспроможності. Одним із таких найбільш важливих чинників, який визначає рівень конкурентоспроможності підприємства, є трудові ресурси.

Трудові ресурси мають специфічний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання та високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва.

Р. Фатхудінов зазначає, що конкурентоспроможність підприємства залежить від ефективності використання трудових ресурсів, на яку, в свою чергу, впливає сукупність властивих їм переваг. Фахівець, який працює у конкурентному середовищі, сам буде прагнути бути конкурентоспроможним. Конкурентоспроможність персоналу – категорія динамічна та відносна, що обумовлює необхідність постійних системних досліджень і базується на оцінці його конкурентоспроможності. Конкурентні переваги персоналу умовно можна поділити на спадкові та набуті. До спадкових відносять: здібності, темперамент, фізичні дані, до набутих – освіту, комунікабельність, спеціальні навички, культуру. Трудові ресурси слід розглядати з урахуванням соціального аспекту. Підприємству у процесі підвищення конкурентоспроможності за рахунок трудових ресурсів доводиться враховувати вимоги профспілок та етичні рішення. Практика довела, що соціальні витрати – це ефективні вкладення в людський капітал.

Важливим чинником досягнення конкурентоспроможності підприємства є ефективний менеджмент. І саме від трудових ресурсів та високого рівня їх потенціалу залежить ефективне функціонування системи менеджменту. Важливою умовою для цього є постійний розвиток персоналу, в тому числі підвищення кваліфікації.

Серед чинників, які формують конкурентоспроможність ресурсного потенціалу одне з провідних місць посідають саме трудові ресурси підприємства. Вони характеризуються сукупністю специфічних рис соціально-економічного характеру. Трудовими ресурсами слід управляти відповідно до їхніх особливостей і умов зовнішнього середовища. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку персоналу підприємства. Філософія ведення бізнесу має ґрунтуватися на конкуренції та заохоченні працівників, що передбачає високу оплату персоналу, соціальні гарантії, матеріальні та нематеріальні заохочення, повагу до особистості робітника. Інвестування в розвиток людського капіталу дає можливість досягти економічного успіху у розвитку національної економіки і втому числі кожного підприємства.

Кадри – це найважливіший ресурс підприємства. Вони не тільки вирішують все, але й можуть позбавити всього. Тому кадровий менеджмент завжди повинен бути на високому рівні та під пильним наглядом керівництва.

Щодо державної політики, то вона має бути спрямована на стимулювання діяльності підприємств. Вкладення коштів у розвиток трудових ресурсів підвищить рівень конкурентоспроможності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Література:

1. Якокка Л., Новак У. Картера менеджера – 2-е издание. Пер. с англ. – М.: Попудри, 2002.

2. Чаюн. Економіка підприємства. – К.: - 2006.

3. В.М. Коломієць Принцип визначення конкурентоспроможності підприємства // Економіка та держава. – 2006 - №12 – с. 81-82.

4. А. Горбунов Формирование команды управления для средних и крупних фирм // Менеджмент и менеджер. – 2007 - №1 – с. 17-19.

5. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Навч. посібник / За ред.. І.Ю. Сіваченка, Ю.Г. Козака – К.: центр навчальної літератури, 2006 -456 с.