„Экономические науки”

Секція 14. Экономическая теория

Сергій Маслов, к.е.н.

Особливості формування валютного курсу в сучасних умовах в Україні.

Протягом останніх декількох років декларується, що в Україні застосовується політика плаваючого валютного курсу – кероване плавання.

Плаваючий валютний курс „дає змогу практично вирішувати проблеми можливості переоцінки реального валютного курсу, оскільки урівнює ціни на товари та послуги всередині країни з відповідними цінами на світових ринках, автоматично реагуючи на приплив і відплив капіталу за рахунок підвищення або зниження номінального курсу валюти” [1, 259]. Режим плаваючого валютного курсу більшою мірою відповідає стану інтеграції України у світову економіку, сприяє збалансованості попиту на іноземну валюту з її пропозицією, забезпечує компенсацію внутрішньої інфляції, підтримує конкурентоспроможність українських товарів, зберігання валютних резервів.

Але весь цей час в Україні фактично існує жорстка прив’язка гривні до долара США: офіційний курс НБУ практично незмінний упродовж 5 років і складає із травня 2005 року по жовтень 2007 року — 5,05 грн/дол. США.

В останні три роки, у зв’язку з економічною ситуацією в США, долар демонструє зниження до низки валют, передусім до ЄВРО, і щодо основних реальних активів: ресурсів та нерухомості. Масштаби падіння долара США подані в таблиці:

Вид активу	Вартість у дол. США в 2003 році	Вартість у дол. США в 2007 році	Зміна , в %
ЄВРО	1,044	1,424
Нафта, за барель	25	83	+36,4
Золото, за унцію	342	744	+117,5
Срібло, за унцію	4,67	13,78	+195,1
Мідь, за фунт	0,9	3,69	+4,1
Алюміній, за фунт	0,6	1,2	+100
Сталь, за фунт	0,25	1,57	+528
Вугілля, за тонну	29	65	+124
Цинк, за фунт	0,7	1,38	+97,1

Як бачимо, долар США знецінився щодо основних активів у середньому більш, ніж у 2 – 3 рази.

При тому, за період з 2003 по 2007 роки інфляція в Україні (за офіційним даними) склала понад 60%.

Динаміка інфляційних процесів в Україні подана в таблиці:

Рік	Інфляції, %
2003	8,2
2004	8,5
2005	10,3
2006	11,6
2007 (прогноз Кабінету Міністрів)	7,5
2007 (прогноз Міжнародного валютного фонду)	11,3

В Україні долар США виконує низку додаткових функцій. Крім накопичувальної та міри вартості, звичних для умов перехідної економіки, він служить для населення орієнтиром всієї економічної ситуації в країні. У випадку стабільності й незмінності курсу національної валюти до долара, створюється ілюзія стабільності та стійкості економічної системи.

Перехідна економіка розвивається, як правило, в умовах політичної нестабільності, умовах формування політичної системи. У зв’язку із цим, економічні інструменти часто використовуються в політичних інтересах. Насильницьке стримування курсу валюти, у певні моменти, використовується для досягнення політичних інтересів певних груп.

Іншою особливістю країн із перехідною економікою є недостатній ступінь розвитку інституціональної складової. Так, наприклад, у цей час в Україні збір і публікація статистичної інформації, на підставі якої повинні ухвалюватися рішення, зокрема й щодо завищеності/заниженості курсу національної валюти, необхідності її ревальвації/девальвації, носить умовний характер і статистичні дані можуть кардинально відрізнятися залежно від джерел її оголошення.

З огляду на високий ступінь тінізації економіки (наприклад, в 2005 році, за даними УНІАН від 17.10.2006 р., інтегральний показник рівня тіньової діяльності становив 28% офіційного ВВП), реальність такої інформації носить зовсім сумнівний характер.

Брак реальної інформації створює передумови для маніпулювання нею в інтересах різних політичних груп.

Наприклад, у політичному середовищі популярна точка зору про те, що незмінність курсу гривні до долара США свідчить про стабільність національної української валюти.

Виходячи з даних про темпи падіння долара США й темпи інфляції в Україні, можна зробити висновок про те, що стабільність курсу гривні до долара США свідчить не про стабільність гривні, а про її постійне знецінювання щодо реальних активів.

Перехідний етап економіки супроводжується різким падінням національної валюти. Тому в таких країнах, як правило, спостерігається високий ступінь доларизації економіки, а також підвищена роль основних іноземних валют. Так, наприклад, в Україні, за даними НБУ від 20.04.2007 р., за 2006 рік темпи з доларизації економіки підвищилися з 23,6% до 29%. Відповідно, питання про курс гривні до долара США має важливе значення для розвитку економічних процесів.

У цей час в Україні сформувалося дві діаметрально протилежних точки зору щодо майбутнього курсу гривні: одні стверджують про завищеність курсу і необхідність девальвації, інші — про заниженість курсу й необхідності ревальвації.

Прихильники девальвації — це політичні групи, що лобіюють інтереси експортерів; прихильники ревальвації — політичні групи, що лобіюють інтереси імпортерів.

Відтак, виходячи з реальної економічної ситуації, вважаємо, що в Україні нині найбільш доцільно провадити політику, спрямовану на поступову девальвацію гривні та плавне зниження її валютного курсу щодо долара США.

Погоджуємося з думкою екс-заступника голови НБУ, радника міністра економіки С. Яременка, який вважає, що «НБУ повинен орієнтуватися насамперед на стан експортних галузей, і всі дії банку та уряду повинні бути спрямовані на поліпшення їхнього становища» [2, 22].

Експорт – це 60% української економіки. У перехідних економіках, як правило, слабкий внутрішній попит, і компенсувати його може тільки зовнішній платоспроможний покупець. Це ж сприяє збільшенню надходжень валют, необхідних економіці для закупівлі нових технологій.

Як відомо, стан платіжного балансу визначається «як похідний і узагальнюючий показник впливу “валютного коридору” на експорт та імпорт товарів і послуг, на розміри валютних резервів і капіталу» [3, 41]. Ці показники діють у протилежних напрямках: падіння курсу національної валюти активізує експорт, тобто за інших рівних умов збільшує позитивне сальдо торговельного балансу (скорочує його дефіцит), що входить до складу платіжного балансу.

Стан економіки України характеризується негативним торговельним балансом, що за 2006 рік в Україні склав 4 млрд. доларів США. Поки що ця різниця покривається за рахунок трансфертів капітального характеру — позик або продажів підприємств і банків. Але це лише тимчасовий приплив капіталу. Якщо провести ревальвацію, це послабить позиції національних виробників і підсилить позиції імпортерів. Основні експортні галузі — металургія, машинобудування й хімічна промисловість, які займають понад 40% обсягу промислового виробництва, можуть втратити свої конкурентні експортні позиції, що позначиться на загальному економічному стані. Ревальвація змінить структуру цін усередині країни — підприємства, що підняли ціни, їх не зменшать. „В сучасних умовах ціни володіють більшій гіркістю у бік підвищення, ніж у бік зниження” [4, 435]. В результаті підвищення курсу валюти процеси зниження цін на внутрішньому ринку відображені слабко, або зовсім відсутні. У підсумку замість зниження інфляції в умовах перехідної економіки вийде тільки її зростання.

Проведена в 2005 році майже п’ятивідсоткова ревальвація (за тиждень долар США впав з 5,3 до 5,05 грн. /долар США) стала однією з причин, що призвели до зміни профіциту (у січні – квітні 2005 року позитивне сальдо досягало 794,2 млн. доларів США) на дефіцит торговельного балансу (після проведеної ревальвації в січні – березні 2006 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі України склало 769,1 млн. доларів США).

У випадку, якщо не будуть вжиті заходи щодо скорочення дефіциту торговельного балансу, це поступово й неминуче призведе до зменшення валютних резервів НБУ. Валютна криза 1998 року, коли гривня знецінилася в 3 рази, була зумовлена зубожінням валютних резервів НБУ: з 2,8 млрд. доларів США в серпні 1997 року до 0,5 млрд. доларів США у лютому 1999 року. Причиною приреченого зменшення валютних резервів НБУ стало негативне сальдо торговельного балансу, що спостерігалося впродовж 1993 –1998 років. Стабільність гривні в 1997 році підтримувалася тільки завдяки іноземним інвестиціям, у першу чергу на ринок держоблігацій. І коли цей потік вичерпався, гривня впала з 1,86 грн./долар США в серпні 1998 року до 5,5 грн./долар США в лютому 2000 року.

Певним чином помірна девальвація буде стимулювати закордонних інвесторів, які будуть продавати іноземну валюту за більш вигідним курсом та інвестувати в економіку гривні, емітовані для викупу інвалюти НБУ. Наприклад, Китай: у роки розвитку монетарні показники зростали на 350% за рік, а інфляція не перевищувала 7%. Інфляцію провокує не саме зростання грошових агрегатів, а те, яким чином витрачаються гроші.

Помірна девальвація гривні, вважаємо, дозволить вийти на позитивне сальдо торговельного балансу, який сьогодні негативний, і дасть позитивний імпульс до розвитку експортних галузей та всієї економіки в цілому.

Література.

1. Кухарська Н.О., Харічков С.К. Міжнародна економічна діяльність // Одеса. – 2006. – 456 с.

2. Гузенко Н., Дубогрыз Е. Валютный передел // Контракты. – 2007. –№28.

3. Носкова И.Я. Валютные и финансовые операции // Москва. – 1998. – 335 с.

4. Покровская В.В. Внешнеэкономическая деятельность //Москва. – 2006.- 672 с.