Новікова Крістіна Ігорівна

Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ

МИТНИЙ ТАРИФ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ЕКОНОМІКУ

За період незалежності Україна встигла сформувати самостійну митну політику, визначити шляхи досягнення її цілей, розбудувати власну митну систему, проте за умов зростаючої глобалізації світової економіки та необхідності інтеграції до світового співтовариства задля того, щоб посісти гідне місце у міжнародному розподілі праці, постійно відбувається переосмислення суті і завдань митної політики відповідно до національних інтересів України, а також інструментарію, який застосовується для вирішення цих завдань.

Однією зі складових митної політики держави є митно-тарифна політика, яка визначається як комплекс заходів, спрямованих на формування тарифної системи, вироблення ефективного механізму застосування різних видів мита і податків з метою регулювання зовнішньоекономічної діяльності [1, с. 3]. Ефективно діючий механізм митно-тарифного регулювання є невід’ємною умовою проведення країною активної і цілісної економічної політики, метою якої є забезпечення економічної безпеки та захист економічних інтересів України.

Розглядаючи розвиток митно-тарифного регулювання в Україні, слід зазначити, що його спрямованість постійно змінювалась від ліберальної до політики поміркованого протекціонізму.

У перші роки незалежності імпортний режим відзначався відносною простотою та ліберальністю. Щодо більшості тарифних позицій у Єдиному митному тарифі України передбачались досить низькі ставки (0 – 10%), незначна частина товарів обкладалась за ставками 15 – 30%, а на алкогольні та тютюнові вироби були запроваджені ставки мита 50%. . Справляння мита мало переважно фіскальні функції, наповнення бюджету відбувалось за рахунок валютної виручки та вивізного мита, а також високих ставок ввізного мита на рентабельну на українському ринку іноземну продукцію (підакцизних та високоліквідних товарів).

У 1994 році митна політика переорієнтовується на захист національної економіки від руйнівного впливу іноземних товаровиробників. Так, були скасовані тарифи на товари, що не мали вітчизняних аналогів, але підвищені ставки імпортного мита на споживчі товари. Наприклад, високими ставками мита (30 – 40%) обкладались сільськогосподарські машини, одяг, меблі, автомобілі, будівельні матеріали.

Починаючи з 1999 року, на який припадає пік протекціонізму, здійснюються поступові заходи лібералізації торгівлі. У цьому році Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, відповідно до якої митне регулювання визнано однією з пріоритетних сфер законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв’язків України та держав-членів ЄС. Переглядаються ставки мита, знижуються ставки на сировину, а підвищуються на готову продукцію, аналоги якої випускаються в Україні. Відповідно до зобов’язань України перед ЄС знижено ставки ввізного мита на значний перелік виробів текстильної промисловості. Середнє імпортне мито було знижено до 6%.

Прийняття у 2001 році Закону «Про Митний тариф України», нового Митного кодексу України у 2002 році, приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів сприяло наближенню методів митно-тарифного регулювання до світової практики та в цілому зробило митну політику прозорішою.

Починаючи з 2005 року Урядом проводиться послідовна робота щодо приведення ставок ввізного мита у відповідність до домовленостей щодо вступу до Світової організації торгівлі, у процесі якої за ініціативою Держмитслужби здійснюються заходи щодо зменшення ставок увізного мита, встановлених на заборонному рівні, усунення надмірної деталізації та значної диференціації у розмірах ставок увізного мита на однорідні товари, усунення невідповідності у встановлених специфічних ставках мита щодо бази оподаткування [3, с. 5 - 6].

Митно-тарифне регулювання включає три основні елементи - митний тариф, митну вартість товару та країну походження товару – кожен з яких суттєво впливає на рівень обкладання товару податками і зборами.

Митний тариф як один з головних інструментів митної політики виконує низку важливих функцій у національній економіці:

· Захист національної економіки від руйнівного впливу іноземної конкуренції;

· Забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світового економічного простору;

· Підтримка раціонального співвідношення експорту та імпорту товарів і послуг та вплив на стан платіжного балансу;

· Сприяння прогресивним структурно-інноваційним змінам у експортоорієнтованих галузях національної економіки.

Митний тариф як базовий інструмент регулювання ввезення може відігравати активну стимулюючу роль. Економічний характер митного тарифу як інструменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у його прямому впливі на конкурентоспроможність імпортних товарів шляхом підвищення рівня їх цін [2, с. 28].

За його допомогою держави диференціюють товари, що підлягають ввезенню, на більш або менш бажані. Так, при загальному порівняно невисокому рівні тарифу в ЄС, стосовно великої кількості товарів, які конкурують з товарами місцевих виробників, застосовується високе мито, що досягає в деяких випадках 20%.

Одним з наслідків інтегрування економіки України до світового економічного простору є взяття певних зобов’язань у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, пов’язаних з обмеженнями у використанні тарифних та нетарифних методів захисту національного ринку.

Стягування мита з метою наповнення Державного бюджету є одним з функціональних призначень митного тарифу, частка митних платежів у дохідній частині Державного бюджету України є досить значною і щороку зростає, проте цьому явищу не можна дати однозначну оцінку. В такому випадку відбувається перерозподіл коштів всередині країни, адже майже всі отримувані до бюджету кошти від іноземних експортерів компенсують їх внутрішньонаціональні споживачі. Крім того, надто велика залежність від надходжень від митних платежів створює загрозу економічній безпеці країни. Чим більш розвинена країна, тим меншою є роль мита та митних зборів у наповненні Державного бюджету, а пріоритетною функцією митних органів вважається перевірка дотримання митного і податкового законодавства.

У нових умовах митний тариф є не лише інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а є засобом формування нових економічних відносин та зв’язків з зарубіжними партнерами.

В той же час яскраво виражена фіскальна спрямованість митно-тарифної політики України створює перешкоди на шляху до інтеграції до ЄС та СОТ, що неможливо без усунення суттєвих розбіжностей у європейському та українському законодавстві, передусім митному та податковому [4, с. 45].

Протекціоністські заходи, метою яких є захист національного товаровиробника та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку, створюють сприятливі умови для маніпуляцій з боку суб’єктів ЗЕД, які ведуть до ухилення від сплати податків та митних платежів, які стягуються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Тому для усунення диспропорцій у законодавстві України та ЄС слід позбавитися таких форм і методів тарифного та нетарифного регулювання, які суперечать принципам ЄС і СОТ та впровадити такі заходи, які б найбільшим чином відповідали економічним інтересам України.

Отже, подальший розвиток інтеграційних процесів з розвинутими країнами світу потребує вдосконалення митного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних норм, результатом якого стане прозорість його для застосування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, скорочення часу митного оформлення вантажів та декриміналізація сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Однак, незважаючи на велику функціональність тарифних заходів, вони не можуть вирішити всіх завдань, що ставляться перед державою на сучасному етапі, тому реформування митного законодавства повинно супроводжуватись вдосконаленням податкового законодавства відповідно до цілей та завдань бюджетно-податкової політики.

Література:

1. Бережнюк І. Митне регулювання в системі категорій «митна політика» і «митна справа» // Вісник Академії митної служби України. – 2007. - № 2. – С. 3 – 8.

2. Дубнюк Е.М. «Мито» як системна категорія економічної теорії // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 5 (60). – С. 27 – 30.

3. П.Пашко, В.Демченко, В.Павлюк. Заходи митно-тарифного регулювання як складова реалізації митної політики України // Вісник Академії митної служби України. – 2005. - № 4. – С. 3 – 7.

4. Суворкін В.А. Україна – СОТ – ЄС: перешкоди до інтеграції // Митна справа. – 2006. - № 2. – С. 43 – 49.