Економічні науки/7. Облік і аудит

Кучерова Т.П., Мірошніченко О.М., Сенік Н.В.

Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»

Проблема вибору системи оподаткування фізичних осіб – СПД та напрямки можливого реформування.

Основною метою оподаткування фізичної особи є спорідненість процесів формування бюджетних прибутків та збалансованості бюджетів. Справляння податку з доходів громадян досить добре врегульовано нормативними актами. Основним нормативно-правовим актом, що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов‘язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов‘язки і відповідальність платників – є Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. зі змінами та доповненнями.

На даний момент при оподаткуванні доходів приватних підприємців діють дві альтернативні системи оподаткування: загальна система оподаткування, обліку та звітності; спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

Як правильно обрати фізичній особі – СПД саме таку систему оподаткування, яка була б найвигіднішою для нього та при цьому дозволила б залишитись чесним громадянином по відношенню до своєї держави? Для відповіді на це питання потрібно володіти теоретичними, законодавчими та практичними основами.

Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому порядку. Якщо фізична особа обирає загальну систему оподаткування, основну суму платежів податків до бюджету становитимуть податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування. Приватний підприємець не є юридичною особою платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік і тому формує витрати за переліком ст. 5 «Валові витрати» Закону № 334/94-ВР з урахуванням обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб – СПД. З метою визначення результатів підприємницької діяльності ведеться Книга обліку доходів і витрат, в якій підприємець відображає господарські операції в хронологічній послідовності на підставі підтвердних документів.

Щодо спрощеної системи оподаткування, то вона зменшує податкове навантаження на платників, істотно захищає від впливу контролюючих органів, скорочує документообіг. Перейти на спрощену систему оподаткування можливо лише у разі, коли в трудових відносинах з фізичною особою перебувають не більше 10 осіб i обсяг виручки підприємця за календарний рік не перевищує 500 тис. грн. Ставка єдиного податку не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

За результатами господарської діяльності за звітний квартал суб'єкт малого бізнесу подає до органів державної податкової служби Звіт за встановленою формою. Зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат; у разі здійснення торговельної діяльності додатково потрібно вести книги обліку доходів та витрат на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів. Застосування єдиного податку, істотно спрощує облік та оформлення податкової звітності й завдяки цьому контролюючі органи мають набагато менше підстав для здійснення перевірок та накладення штрафних санкцій на підприємця. Проте єдиний податок не можна розцінювати як пільговий режим оподаткування. Потрібно ретельно прорахувати доцільність застосування тієї чи іншої системи.

Існує чіткий перелік податків та зборів, які є обов’язковими до сплати фізичною особою, що займається підприємницькою діяльністю та обрала спрощену систему оподаткування. Також вони мають пільги – податки та збори, які не сплачуються такими особами, i їм надано можливість самостійно визначатись щодо реєстрації як платників ПДВ. Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування.

Кожна з альтернативних систем оподаткування має свої переваги та недоліки. Переваги спрощеної системи оподаткування сприяли реєстрації значної кількості громадян суб’єктами підприємництва, що, як наслідок, дало змогу вивести з тіньового обігу значні доходи громадян. Проте її недоліки можуть мати у майбутньому більш суттєвіші наслідки.

До напрямів реформування спрощеної системи оподаткування та обліку щодо фізичних осіб можна визначити такі: перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежено (для запобігання ухиляння платника від загального оподаткування); передбачити індексацію верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у випадках, коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10%; обмежити верхню межу обсягу виручки граничним обсягом оподатковуваних операцій, який є обов’язковим для реєстрації платником ПДВ. Водночас, передбачити на такому ж рівні можливість застосування ставки 10% для платників єдиного податку; справляти єдиний податок з фізичних осіб, які займаються високодохідними видами діяльності або отримують пасивні доходи, у вигляді податку з обороту зі ставкою податку, встановленою для юридичних осіб.

Таким чином глибоке розуміння та правильний вибір системи оподаткування, а також вчасне реформування альтернативних систем відповідно до нових вимог, які висуваються, дасть можливість не тільки вдосконалити податкову систему України, а і вивести економіку країни на якісно новий рівень.

Литература:

1. ЗУ “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. зі змінами та доповненням

2. Литовченко Н. Оподаткування доходів СПД – фізичних осіб // Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ. - 2007. - № 10.

3. Дигало К. Практика оподаткування – єдиний податок // Школа бухгалтера. - 2005. - №21.