УДК 504.064.2:35.073.526

Фостолович Валентина Анатоліївна

к. с.-г. н. доцент кафедри аудиту та державного контролю

Вінницького державного аграрного університету

Постійне проведення екологічного контролю – запорука економічної безпеки підприємств

Економічна діяльність довгий час розвивалась за рахунок освоєння та широкого використання природних ресурсів. При цьому мало хто замислювався над ефективністю та наслідками такої діяльності. На сьогодні виникла проблема дефіциту природних ресурсів, їх здорожчання та зниження економічної вигоди від такого виробництва.

Використання природних ресурсів повинно бути в цілому таким, щоб воно сприяло зниженню витрат і підвищенню прибутку у виробництві. Потрібно найбільш ефективно застосовувати наявні види сировини й енергії, їхнє вилучення повинно бути заощадливим, щоб не переступати визначених меж, після яких стає неможливим самовідновлення ресурсів. Для цього необхідна раціоналізація виробництва, його комплексність, що припускає мінімізацію відходів, ліквідацію втрат, широке застосування вторинної сировини. Усі завдання з ощадливого, господарського використання природних ресурсів повинні сполучатися з максимально можливим збереженням навколишнього середовища шляхом, з одного боку, вдосконалення технології і скорочення викидів, а з іншого - очищення від забруднення, зведення до мінімуму можливого збитку, який завдається здоров'ю і життю людей, засобам виробництва.

Сучасне промислове виробництво не має замкнутого характеру, це - відкрита система. В неї надходять маси сирих природних матеріалів, що проходять стадію первинної обробки під час видобутку. Уся маса матеріалів проходить одну чи кілька стадій обробки і потім у вигляді кінцевого продукту виходить із системи і надходить у споживання. Разом з цим на всіх стадіях її обробки із системи викидаються відходи - порожня порода, шлаки, зола, стоки, аерозолі, гази, пари, пил і інші, які містять нерідко різні шкідливі для людини і живих організмів речовини.

За даними Державного комітету статистики України [1] відмічено збільшення розміру утворення небезпечних речовин І-ІІІ класів небезпеки у 1,4 рази в 2005 році при порівнянні із даними 2002 року (табл. 1).

За даними таблиці забрудненість території небезпечними відходами І-ІІІ класу небезпеки у розрахунку на 1км² становить 31,0-47,0 т. Відмічено тенденцію до збільшення забруднення навколишнього середовища по роках досліджень. Що свідчить про необхідність посилення та постійного проведення екологічного контролю за впливом діяльності підприємств на навколишнє середовище.

Таблиця 1.

Основні показники поводження з відходами

І-ІІІ класів небезпеки в Україні, (тис.т.)

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Утворення небезпечних відходів	2613,2	2543,3	1728,8	2436,8	2420,3	2411,8
Одержано від інших підприємств	56,4	23,4	19,0	143,0	196,8	172,3
у тому числі з інших країн	-	-	-	-	-	6,3
Використано	1280,9	2170,1	1310,8	802,0	689,4	811,3
Знешкоджено (знищено)	95,3	121,9	390,4	382,2	150,7	123,5
у тому числі спалено	-	-	-	-	-	71,4
Передано іншим підприємствам	646,2	480,7	188,5	2591,7	3306,3	2382,0
у тому числі іншим країнам	-	-	-	-	-	32,3
Направлено у спеціально відведені місця або об’єкти	760,6	640,0	726,9	931,7	1102,8	948,5
Відправлено у місця неорганізованого складування за межі підприємств	13,2	12,2	8,5	8,1	13,5	1,8
Втрачено (випаровування, витікання, тощо)	-	-	-	-	-	106,6
Наявність небезпечних відходів у спеціально відведених місцях або об’єктах та на території підприємств	26244,1	23002,0	18728,5	31304,0	28349,0	21674,0
у розрахунку на 1км^2, т	43,5	38,1	31,0	51,9	47,0	35,9
Витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення, млн.грн	233,3	303,5	241,3	282,6	352,3	312,3
Поточні витрати на основні природоохоронні заходи, млн. грн.	2618,4	2903,7	3080,1	3362,0	4152,2	5313,6

Обсяг відходів часто перевищує обсяг кінцевого продукту. У сучасному світі на частку відходів припадає до 96-98% [] вихідного матеріалу і тільки 2-4 - на кінцевий продукт. Завдання полягає в тім, щоб зменшити обсяги відходів за рахунок їх використання та переробки, цим самим забезпечуючи підвищення економічної ефективності виробництва.

Відомо, що кожне підприємство працює з метою отримання прибутку. Розмір прибутку залежить від ефективності виробництва, його продуктивності та рівня затрат.

На сьогоднішній день, використання екологічно безпечних технологій із постійним проведенням екологічного контролю на підприємствах забезпечують не лише екологічну рівновагу екосистеми, але і сприяють їх економічному розвитку. На сьогодні це досягається шляхом впровадження на підприємствах системи екологічного менеджменту. Під екологічним менеджментом розуміється сукупність важелів і стимулів, що забезпечують усвідомлену зацікавленість користувачів природними ресурсами у виборі найбільш ефективних управлінських рішень в сфері природокористування. Тобто екологічний менеджмент як частина загальної системи управління підприємством, що включає організаційну структуру, обмежене коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, а також ресурси, необхідні для визначення і впровадження екологічної політики підприємства, відповідає сутності міжнародних екологічних стандартів ISO 14000.

При впровадженні на підприємствах системи екологічного менеджменту виникає зобов'язання постійного контролю за ефективним використанням ресурсів, зменшенням кількості відходів та поступовим переходом із відкритих систем виробництва до закритих. Зменшення витрачання ресурсів, сировини знижують розмір витрат на виробництво, що в свою чергу викликає зниження собівартості вихідного кінцевого продукту та відповідно збільшення економічних вигід.

Саме з впровадженням системи екологічного менеджменту на підприємстві сприяє постійному поліпшенню екологічних характеристик діяльності підприємств шляхом: розробки і реалізації екологічної політики й екологічних програм; періодичної об'єктивної і систематизованої оцінки параметрів діяльності всіх підрозділів підприємства; надання населенню екологічної інформації про підприємство. Екологічний менеджмент передбачає обов'язкове проведення екологічного аудиту (контролю) для того, щоб періодично перевіряти, чи враховуються поставлені організацією завдання і чи веде функціонування системи екологічного менеджменту до поліпшення екологічних, і як наслідок – економічних показників діяльності підприємства.

Екологічний контроль розглядається як діяльність з перевірки виконання планів і заходів щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, оздоровлення навколишнього середовища, дотримання вимог екологічного права і нормативів якості навколишнього середовища. Для забезпечення дотримання нормативів якості навколишнього природного середовища законодавство формулює екологічні вимоги, які пропонуються усім господарським структурам. Одним із інструментів, що дають змогу ефективно регулювати еколого-економічні відносини з дотримання вимог екологічної безпеки, є екологічний аудит. У цілому аудит, як елемент системи забезпечення прав власності, надзвичайно важливий для економіки, тому що дає змогу зменшити інформаційний і комерційний ризики, пов'язані із прийняттям управлінських рішень.

Екологічний аудит - це систематизований, документований процес одержання, вивчення й оцінки екологічної інформації про об'єкт аудиту на основі здійснення незалежної, позавідомчої перевірки його відповідності визначеним критеріям та зіставлення цих показників з національними та міжнародними стандартами. В Україні організація державного регулювання діяльності у сфері екологічного аудиту належить до компетенції природоохоронних органів.

Екоаудит є незалежним оглядом в інтересах виробника (власника) і держави ефективності управління природокористуванням. У зв'язку з цим мета проведення аудиту залежить від його типу: фінансовий, технічний, енергетичний, управлінський та ін. Головні завдання аудиту — збір достовірної вихідної інформації про виробничу і господарську діяльність об'єкта і формулювання на основі цього висновків про його реальний екологічний стан для прийняття правильних управлінських рішень.

Екологічний аудит, проведений у повному обсязі, містить широке коло заходів, у тому числі: добір проб, їхній аналіз і дослідження впливу речовин, що забруднюються, на навколишнє середовище і місцеве населення та ін. Для підприємств, де екологічні проблеми пов'язані з їхньою діяльністю, найбільш розумною формою екологічного аналізу є аудит дотримання стандартів якості навколишнього середовища, що дає змогу встановити ступінь значимості проблем і намітити кроки, які дозволять привести роботу підприємства у відповідність до національних чи міжнародних стандартів.

На сьогодні українські підприємства, що мають вихід на міжнародні ринки, змушені проводити міжнародну погоджену процедуру екологічного аудиту й одержувати відповідний сертифікат з екологічної безпеки виробництва продукції. Якщо на підприємстві впроваджено систему екологічного менеджменту, постійно проводиться екологічний аудит, воно відповідає міжнародним вимогам та стандартам якості, то забезпечується конкурентоспроможність його продукції на світовому ринку.

Отже проведення екологічного аудиту на підприємствах є запорукою його економічного розвитку. Постійне вдосконалення технологій виробництва, зниження витрат на ресурси і сировину, утилізацію відходів та інших енерговитрат при впровадженні системи екологічного менеджменту та постійного проведення екологічного контролю забезпечують конкурентоспроможність всіх видів виробництв.