Ткачова Євгенія Леонідівна

здобувач Донецького державного університету управління

Про деякі аспекти формування ринку суспільного здоров’я в Україні

Концепція розвитку охорони здоров’я населення України передбачає досягнення ряду цілей, у тому числі: збереження і поліпшення здоров'я населення, продовження періоду активного довголіття і тривалості життя людей; створення правових, економічних і управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян України на збереження здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування; забезпечення гарантованого рівня надання безкоштовної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавство обсязі; формування керованого ринку платних медичних послуг, сприяння установам охорони здоров'я всіх форм власності, створення умов для задоволення попиту населення в медичних послугах; ефективне використання існуючих кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів; солідарна участь держави, працедавців територіальних об'єднань і окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні медичної допомоги громадянам [1].

Об'єктивна логіка перетворень наткнулася на велику інертність керівників охорони здоров'я. Розуміння неминучості ринкових перетворень викликало нові якісні зміни в управлінні – управління менеджерського типу, а також створення певної нової української системи охорони здоров'я маркетингового типу, яка потребує дотримання ряду вимог: адаптації нормативно-правової бази держави до правової бази передових країн і уніфікації раніше виданих наказів і постанов; надання свободи у виборі форми власності, організації лікувальної роботи і економічних зв'язків лікувальних установ із зовнішнім середовищем; збереження переважної ролі держави у фінансовій системі охорони здоров'я за допомогою грошово-кредитного механізму, податкової політики і соціального страхування [2].

Реалізація цих принципів повинна забезпечити вирішення можливих внутрішніх протиріч нової системи охорони здоров'я. Крім того, вони повинні законодавчо закріпити і упорядкувати взаємостосунки різних регіональних систем, зістикувавши їх з рішенням загального завдання держави – збереження здоров'я і життєдіяльності людини.

Охорона здоров'я, як система державних цивільних і індивідуальних комунікаційних зв'язків, не має обмежених контурів єдиного управління. З одного боку цієї системи – закони, які приймає держава для охорони здоров'я своїх громадян, з іншого – поведінка самих громадян, від чого меншою мірою залежить їх здоров'я. Прослідити цю систему з позиції ринкових відносин поки що важко, це проблема не тільки економічна, але і соціально-психологічна, етнічна, політична, тобто організація системи охорони здоров'я належить до соціального і державного видів діяльності, які максимально наближені до людини, її потреб, умов життя, праці, відпочинку. Відповідно до цих чинників управління галуззю повинно бути наближено до місця мешкання і трудової діяльності населення з передачею частини своїх повноважень регіонам. Проте погодження між попитом населення на медичну допомогу і пропозиціями охорони здоров'я повинне відбуватися централізовано. Але теорія обміну товарами і послугами веде до концепції ринку, тому для організації економічних відносин у системі охорони здоров'я необхідне створення ринку суспільного здоров'я в державі.

Ринок суспільного здоров'я припускає рівноправне існування лікувальних установ різних форм власності – приватної, колективної, державної. Основні закономірності існування такої системи зводяться до таких найважливіших аспектів:

По-перше, визначення основних принципів функціонування окремо взятих сегментів ринку і їх взаємозв'язок;

По-друге, встановлення динамічного розвитку основних елементів ринкової системи – об'єктів виробництва, суб'єктів споживання результатів виробництва;

По-третє, визначення регулюючої ролі держави;

По-четверте, передбачає досягнення щонайвищого рівня національного добробуту.

Втручання держави в регулювання цього ринку визначається необхідністю збереження здоров'я людей – з урахуванням того, що здоров'я нації є головним економічним потенціалом рівня розвитку суспільства. В той же час цей сектор ринкової економіки виходить із загальних завдань бізнесу і ставить за мету отримання прибутку, – наприклад, за рахунок збільшення обсягу медичної допомоги, продажу медичної техніки або лікарських препаратів. Досягненню цієї мети сприятиме ринок суспільного здоров'я. Єдиного поняття ринку суспільного здоров'я – немає.

Виходячи з різних підходів, медичний ринок суспільного здоров'я – це сукупність медичних технологій, виробів медичної техніки, методів організації маркетингу медичної діяльності, фармакологічних засобів, лікарської дії і профілактики, направленої на збереження або поліпшення здоров'я населення.

Цей ринок представлений установами всіх форм власності. Вступаючи в ринок, не слід забувати, що виробництво товару буде залежати від споживаних ресурсів. Згідно з масштабами використання ресурсів лікувально-профілактичних установ, галузь охорони здоров'я формує сегменти медичного ринку.

Пацієнти групуються за географічними або демографічними ознаками, рівнем доходів, професіями та ін. Для медичної установи важливо, які з можливих ознак групування найбільш потрібні сьогодні або будуть потрібні завтра для реалізації медичних послуг.

Література:

1. Гирін В.М., Криштопа Б.П., Зозуля І.С. З досвіду надання в Україні медичної допомоги на страхових засадах // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. – Ірпінь, 2001. – С. 39-45.

2. Гончарук Н.Т. Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. – К., 2002. – 20 с.