О.Т.Шевченко

Черкаський медичний коледж

О.С.Джулай, С.С.Нікітюк

Черкаська міська СЕС

Деякі особливості епідеміології та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в ЛПЗ Черкащини

На сучасному етапі розвитку медицини проблема внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) набула надзвичайної актуальності у зв’язку з їх негативним впливом на перебіг соматичних захворювань та економічними збитками. ВЛІ в деяких випадках призводять до смертельних наслідків, а в разі відносно сприятливого перебігу подовжують термін перебування пацієнта в стаціонарі. За даними ВООЗ, рівень захворюваності на ВЛІ у світі становить 8,4%, у країнах Європи – 7,7%, у Росії – 6,7%, тоді як в Україні реєструється всього 3-4 тисячі випадків на рік, що свідчить про відсутність або брак відвертості, об’єктивності та конструктивності.

Обґрунтування системи профілактики ВЛІ нерозривно пов’язане з розумінням тих причин, які обумовили їх виникнення і поширення. До них слід віднести:

- значне збільшення серед госпіталізованих осіб хворих на хронічні захворювання, пацієнтів з множинними травмами, різними імунодепресивними станами, осіб похилого віку;

- невиправдане збільшення тривалості перебування хворих у стаціонарі, пов’язане з функціонально-діагностичними та лабораторними дослідженнями;

- ослаблення природного імунітету населення внаслідок несприятливої екологічної ситуації, численних хімічних, фізичних та біологічних впливів;

- урбанізацію внутрішньолікарняного середовища, зосередження великої кількості хворих та персоналу в багатоповерхових будинках, посилення контакту між ними, недостатню кількість спеціально обладнаних ізольованих палат для хворих з імунодефіцитними станами;

- ускладнення оперативних втручань, збільшення тривалості та травматичності порожнинних та інших операцій; широке використання ендоскопічної апаратури, яка потребує спеціальних методів очищення, дезінфекції та стерилізації;

- надмірне, інколи недостатньо обґрунтоване застосування антибіотиків, і, як наслідок, формування госпітальних штамів збудників ВЛІ;

- недостатньо ретельне та погано контрольоване знезараження ін’єкційного та іншого інструментарію;

- суттєве ослаблення гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарах.

У Черкаській області протягом попередніх п’яти років було зареєстровано по 17-19 випадків внутрішньо-лікарняних інфекцій. По місту Черкаси у 2002 році було зафіксовано 11 випадків ВЛІ (з них чотири – випадки гнійно-септичних інфекцій); у 2003 – також 11 випадків (5 випадків гнійно-септичних інфекцій); у 2004 – сім випадків (чотири випадки гнійно-септичних захворювань серед дорослих, вітряна віспа, вірусний гепатит В, бацилоносійство сальмонельозу). У 2005 році документально зареєстровано 15 випадків госпітальних інфекцій; гострого сальмонельозу – 2, бацилоносійства сальмонельоз у групи В – 4, вірусного гепатиту В – 4, вірусного гепатиту С -1, вітряної віспи – 3, гнійно-септичних інфекцій - 2. За 2006 рік за результатами епідеміологічного дослідження вогнищ у лікувально-профілактичних закладах до ВЛІ віднесено лише чотири випадки гнійно-септичних інфекцій, що, однак, не можна розглядати як покращення ситуації, зважаючи на показники 2007 року. Станом на 1 листопада вже підтверджено 167 випадків ВЛІ.

Це свідчить, в першу чергу, про посилення роботи по виявленню випадків нозокоміальних інфекцій та контролю за їх реєстрацією, активізацію діяльності відділення Черкаської міської СЕС із контролю за ЛПЗ стосовно дотримання протиепідемічних вимог.

Сприятливі умови для поширення ВЛІ створюють незадовільний санітарно-технічний стан та невідповідне матеріальне забезпечення ЛПЗ, зумовлене недостатнім фінансуванням. Проблемним залишається стан лікарняних харчоблоків: із 19 харчоблоків ЛПЗ міста 5 не оснащені необхідною кількістю виробничих, складських та побутових приміщень, а технологічний процес приготування страв потребує вдосконалення. Практично на кожному харчоблоці відзначається дефіцит холодильного обладнання, наявність зношеного технологічного устаткування та застарілого кухонного й розподільного інвентарю. Крім того, ризик виникнення кишкових інфекцій підвищується внаслідок неналежного харчування хворих (йдеться про страви, виготовлені в домашніх умовах, що зберігаються безпосередньо в палатах).

Забезпечення мийними та дезинфекційними засобами становить до 50% від потреби в них. Асортимент дезінфектантів обмежений, хоча позитивні зрушення в цьому напрямку спостерігаються: багато лікувальних закладів почали застосовувати нові сучасні високоефективні препарати та здійснювати їх періодичну ротацію з метою запобігання формуванню госпітальних штамів мікроорганізмів. Пологові будинки оснащено установками «Стел-Медиком», які виробляють у достатній кількості розчин нейтрального аноліту. Питома вага нестандартних дезінфекційних розчинів, що використовуються в ЛПЗ, неухильно зменшується (до 17,6%), однак все одно залишається високою.

Надзвичайно гостро стоїть питання необхідності термінового перегляду та вдосконалення нормативно-методичної бази у сфері контролю за ВЛІ. На сьогодні діють лише два накази Міністерства охорони здоров’я України - №234 від 10.05.2007р. «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах" та №120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».

Крім того, спільним наказом МОЗ та АМН України створена комісія з контролю за раціональним використанням антибактеріальних та противірусних препаратів в Україні; на базі Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМНУ створений і працює Київський навчальний центр з інфекційного контролю. Проте залишається значна кількість проблем, у тому числі організаційного плану:

- реєстрація ВЛІ ведеться лише в абсолютних показниках і включаю неповний перелік можливих нозологічних форм, а оперативна інформація взагалі відсутня;

- дані про етіологічну структуру та біологічні властивості, зокрема антибіотикорезистентність збудників ВЛІ відображені лише в оригінальних наукових роботах, що ускладнює розробку профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівня ВЛІ;

- санітарно-бактеріологічні дослідження, які проводяться, дозволяють оцінити при ВЛІ переважно якість дезинфекції, а не ступінь активізації епідемічного процесу;

- не існує типової програми інфекційного контролю;

- не в усіх лікарняних закладах працюють госпітальні епідеміологи;

- існуюча система покарань не стимулює ЛПЗ до активної участі в об’єктивній реєстрації та звітності по ВЛІ.

Як і раніше, однією з основних причин розвитку ВЛІ залишаються грубі порушення протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних закладах. У зв’язку з цим санепідслужба міста активно вживає адміністративно-запобіжних заходів. Крім того, розроблено та затверджено на засіданні міськвиконкому «Комплексний план щодо профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій у ЛПЗ міста Черкас на 2006-2009 роки».

Актуальною проблемою залишається контроль за станом здоров’я медпрацівників, зокрема питання своєчасної та ефективної санації носіїв золотистого стафілокока з метою ліквідації потенційних джерел збудників ВЛІ.

Необхідними кроками у напрямку профілактики госпітальних інфекцій є прийняття єдиного положення про лікарняного епідеміолога, лабораторне забезпечення розшифровки етіологічної структури окремих випадків та створення відповідної бази для прогнозування поширення провідних збудників, появи у них факторів патогенності та інших біологічних властивостей, зокрема стійкості до антибактеріальних та дезинфекційних препаратів. На національному рівні необхідне створення єдиного центру контролю за ВЛІ, де можна було б проводити більш затратні генетичні дослідження, аналізувати результати та розробляти прогнози щодо циркуляції та антибіотико резистентності збудників окремих хвороб, проводити довгострокове зберігання актуальних штамів збудників.

Крім того, до основних напрямків профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій у сучасних умовах слід віднести архітектурно-планувальні заходи в ЛПЗ, що базуються на новітніх епідеміологічних дослідженнях стосовно проблеми ВЛІ.

Як позитивний крок у вирішенні проблеми ВЛІ можна розглядати включення до навчальних планів підготовки спеціальності 5.110105 Медико-профілактична справа предмета «Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій», що дозволяє майбутнім помічникам санітарних лікарів та епідеміологів вникнути в суть проблеми ще протягом періоду навчання. Додатковим позитивним моментом є проведення практичних занять на базі міської СЕС практикуючими спеціалістами.

Таким чином, проблема попередження внутрішньолікарняних інфекцій залишається гострою і потребує як уваги з боку багатьох інституцій, так і їх координованої діяльності.