“Педагогічні науки”

2. Проблеми підготовки спеціалістів

Гладка О.В.

Криворізький державний

педагогічний університет

До питання про формування готовності майбутніх учителів до особистісно-орієнтованого навчання

Одним з найважливіших питань, над яким працює педагогічна думка в умовах оновлення усіх сфер життя нашого суспільства, є проблема підготовки студентів вищої педагогічної школи до плідної, творчої роботи в системі особистісно-орієнтованого навчання. У цьому зв’язку набуває великого значення формування готовності майбутніх учителів до особистісно-орієнтованого навчання.

Проблемі готовності майбутніх педагогів до різних видів діяльності присвячено багато досліджень у вітчизняній та зарубіжній літературі, проте питання формування готовності майбутніх учителів до особистісно-орієнтованого навчання нами порушується вперше.

Нові складні завдання, що стоять перед школою, значно активізують творчу діяльність педагога, необхідність зміни його позицій в педагогічному процесі, перенесення акцентів з педагогічного впливу на педагогічну взаємодію і співпрацю вчителя й учнів в процесі навчання, урахування особистісних інтересів тих, хто навчається, і в результаті, розвиток природних задатків, здібностей і талантів школярів. Саме тому завдання вищої педагогічної школи сьогодні полягає у підготовці майбутніх педагогів до плідної діяльності у системі особистісно-орієнтованого навчання.

Готовність до особистісно-орієнтованого навчання – це складне особистісне утворення, що поєднує установку на використання особистісно-орієнтованої технології в навчальній роботі, комунікативність, діалогічні уміння, емпатію, організаторські та креативні здібності, що забезпечують результативність навчального процесу.

Формування готовності майбутніх учителів до особистісно-орієнтованого навчання не стихійний і не мимовільний процес, це систематична, цілеспрямована діяльність, успіх якої неможливий без виявлення “структурних ланок” особистості, що виступають показниками готовності студентів до особистісно-орієнтованого навчання учнів. Необхідно чітко визначити, які психічні процеси і риси особистості повинні стати предметом вивчення для того, щоб одержати дані про характер внутрішнього стану студентів, ступеня їх готовності до впровадження особистісно-орієнтованого навчання.

Особистісно-орієнтоване навчання висуває особливі вимоги як до особистості вчителя, так і до набору його умінь і навичок, що визначають результативність учительської праці. Без певного рівня розвитку готовності до особистісно-орієнтованого навчання не можна досягти якісної зміни в професійній готовності майбутнього вчителя, забезпечити творче виконання ним своїх професійних функцій. Перевага авторитарного навчання в школі і вищому навчальному закладі зумовлена низьким рівнем готовності педагога до особистісно-орієнтованого навчання. Недостатня увага особистісно-орієнтованому підходу у навчальному процесі вищої школи закріплює в майбутніх педагогів невміння діяти і залучати до пізнавальної дії учнів, творчо підійти до вирішення навчальних проблем, використовувати нестандартні способи виходу з проблемних ситуацій, недооцінку ролі природних задатків підростаючої особистості у її становленні як повноцінного громадянина суспільства.

Завдання полягає в тому, щоб в процесі навчання навчити студентів не боятися висловити свою думку, критично мислити, аналізувати, діяти в нестандартних педагогічних ситуаціях, бачити суперечливість педагогічних фактів, сперечатися, доводити, відстоювати власний погляд, надати їм можливість відчути, що їх думки важливі, що становлення їхніх “Я” не можливе без постійної роботи над собою та творчого пошуку. Важливо, щоб під час особистісно-орієнтованого навчання майбутні вчителі перебували в ситуації, особисто значущій для себе, ситуації, що провокує висловитись, аргументувати свої доводи і змушені були вирішувати питання, самостійно робити висновки, приходити до певних узагальнень.

Необхідно у ході навчальних завдань розвивати у майбутніх педагогів діалогічне пізнання навколишнього світу, що починається із визнання його багатогранності, усвідомлення наявності безлічі істин, серед яких треба знайти ті, котрі допомагають зрозуміти не тільки самого себе, усвідомити необхідність погоджувати свою значущість та інтереси з потребами та установками інших людей, але й навчити цьому своїх учнів. Особистісно-орієнтоване навчання можливе лише у випадку, коли вчитель співвідносить свої погляди, думки з поглядами та судженнями інших людей, відчуває потребу в співучасті, взаємодії в системі відносин “учитель – учні”, бажання співпрацювати з ними, незважаючи на розходженнях в прагненнях, інтересах, установках.

Готовність до особистісно-орієнтованого навчання вимагає від майбутнього вчителя не тільки певної професійної підготовки, а й психологічної готовності виконувати її. Підготовка включає в себе систему знань, умінь і навичок, психологічна готовність – позитивну направленість, тобто систему взаємопов’язаних мотивів, інтересів, установок, емоцій та почуттів. Тільки за умови поєднання високої професійної підготовки та психологічної готовності можливо досягти високих результатів у особистісно-орієнтованому навчанні учнів.

Сутність готовності майбутніх учителів до особистісно-орієнтованого навчання не може бути зведена до одиничних проявів, окремих рис чи якостей особистості майбутніх фахівців.

Це означає, що сутність та зміст готовності до педагогічної діяльності визначається такими характеристиками, що поєднують у собі інтелектуальні, емоційні, вольові якості, професійно-моральні переконання, знання, уміння та навички, діалогічні здібності, тобто характеризують процес особистісно-орієнтованого навчання та ті вимоги до особистості вчителя, яким він повинен відповідати, щоб одержати позитивний результат при використанні принципів особистісно-орієнтованого навчання у роботі з учнями.

Відомості про автора

Гладка Олена Валентинівна

Тел.: (дом) 8-(0564)-28-04-68

(моб) 8-067-392-33-23

e-mail: gladki@ukr.net