«Педагогічні науки»

Стратегические направления реформирования системы образования

Інтернаціоналізація вищої освіти: історичний розріз.

Чирва А. С.

Сумський національний аграрний університет

Звернувшись до історії, можемо стверджувати, що інтернаціоналізація вищої освіти з’явилася у XII столітті, коли у Європі виникли середньовічні університети. Як показано у таблиці 1, її розвиток можна розділити на 4 фази. В кожній фазі інтернаціоналізація приймала різні форми відповідно до вимог часу. З швидким розвитком глобалізації економік, інтернаціоналізація вищої освіти увійшла у нову фазу з новими характеристиками, особливо починаючи з 1980х. З таблиці 1 видно як різний соціальний контекст та регіональні особливості, різні рушійні сили визначали розвиток інтернаціоналізації і відповідно цілі та завдання вищої освіти. З порівняльної точки зору ми можемо визначити основні характеристики інтернаціоналізації вищої освіти в епоху глобалізації. Рушійні сили, політика і практика в різних країнах зумовлена не лише національними особливостями та політикою а й викликами та тиском з боку міжнародних, регіональних та глобальних організацій. Різні фактори, особливо стрімка глобалізація економік та розповсюдження інформаційних технологій, введення ринково-орієнтованих механізмів мають значний вплив на інтернаціоналізацію вищої освіти в окремих країнах. Так основними рушійними силами інтернаціоналізації вищої освіти наприкінці 1990х стали економічні фактори в конкурентному глобальному середовищі. Хоча, ситуація в розвинених країнах відрізняється від країн, що розвиваються. Розвинені країни, зокрема англомовні, розвивають інтернаціоналізацію вищої освіти у дусі прибуткового підприємництва. В більшості країн, що розвиваються основною рушійною силою є академічні фактори. Зміст інтернаціоналізації вищої освіти характеризується переходом від технічної допомоги країнам третього світу до зростаючої глобальної конкуренції, від особистої мобільності, трансплантації національних моделей чи систем вищої освіти до інтернаціоналізації програм, дипломів, ступенів, транснаціональної освіти та гарантії якості.

Таблиця 1

Інтернацоналізація вищої освіти в історичному ракурсі

Назва епохи	Середньовічна (XII – XVII ст.)	Сучасна (XVIII ст.-1945)	Ультрасучасна (1945- 1980 рр.)	Нова (1980s – XXI ст.)
Контекст	Християнство в Західній Європі.	Національний розвиток, індустріалізація, і колонізація.	Холодна війна.	Глобалізація
Чинники (рушійні сили)	Релігійні і культурні	Економічні і політичні	Політичні й ідеологічні	Культурні, соціальні, академічні, політичні, економічні
Цілі і завдання	Розширення Християнства і розповсюдження Християнської культури.	Заснування сучасних систем вищої освіти, в тому числі як засобів колонізації.	Імпорт і експорт політичних ідеологій, так як і технічної допомоги для країн, що розвиваються.	Міжкультурні знання та розширення академічного горизонту, формування глобального громадянства та міжкультурної компетенції, підвищення конкурентноздатності, стимулювання міжнародного миру і солідарності
Форми і виміри	Особиста мобільність і рух університетських містечок в інші місця, що мало місце на інституційному та індивідуальному рівні.	Експорт або імпорт моделей вищої освіти на національному рівні і заснування регіональних організацій.	Внутрішні навчальні програми, розвиток співпраці з Третім Світом на національних рівнях більш організований і систематичний.	Усі форми міжнародного співробітництва, традиційної та транснаціональної інтернаціоналізації на інституційному, національному та міжнародному рівнях
Головні регіони	Європа, зокрема західна і південна	Європейські країни, Північна Америка, США, країни Азії і Африки	Перехід від окремих країн до регіонального і глобального рівнів	Вся планета

Відмінності інтернаціоналізації вищої освіти різних країн зумовлені не лише історичними та географічними передумовами, економічним рівнем та рівнем розвитку вищої освіти, а й статусом використання англійської мови. Як сказав Філіп Альтбах “роль англійської мови впливає на політику у сфері вищої освіти і на роботу окремих студентів і науковців… Англомовні продукти всих видів домінують на міжнародному освітньому ринку” [2]. Згадані передумови спричинили появу імпорт-орієнтованих, імпорт і експорт орієнтованих та експорт-орієнтованих типів стратегій інтернаціоналізації вищої освіти (див. табл. 2).

Таблиця 2

Типи стратегій інтернаціоналізації вищої освіти

	Імпорт-орієнтовані	Імпорт і експорт орієнтовані	Експорт-орієнтовані
Країна	Країни, що розвиваються, або країни з колоніальним досвідом.	Більшість неангломовних розвинених країн і деякі країни, що розвиваються, з їх унікальною культурою і традиціями.	Особливо англомовні розвинені країни.
Характеристики	Пошук компетентного професійного персоналу, слабка сучасна система вищої освіти.	Імпорт англомовних продуктів для покращення якості навчання і досліджень; та експорт освітніх програм з відмінними характеристиками.	Приваблення іноземних студентів з країн що розвиваються і не англомовних країн; і експорт транснаціональних освітніх послуг як комерційна діяльність

Глобалізація спричинила появу нових форм інтернаціоналізації вищої освіти, але надзвичайно важко або скоріше неможливо для глобалізації дати поштовх для створення єдиної, глобально-прийнятої моделі інтернаціоналізації вищої освіти.

Литература:

1. Futao Huang, Internationalization of Higher Education in the Era of Globalization: a Comparative Perspective from China and Japan // Tertiary Education and Management. - Research Institute for Higher Education, Hiroshima University, – p.199 - 215 futao@hiroshima-u.ac.jp

2. Altbach, Philip G. (2004), Globalization and the university: myths and the realities in an unequal world/Tertiary Education and Management № 1, рр. 3-25,.

3. Scott, P. (Ed.) (2000) “Massification, Internationalization and Globalization”, The Globalization of Higher Education, The Society for Research into Higher Education & Open University Press, pp.126-127.