Польова О.Л.

Доцент кафедри фінансів та кредиту Вінницького державного аграрного університету

Адаптація кредитно-модульної системи навчання у вищих навчальних закладах

Вища освіта України – один із провідних суспільних інститутів зазнає постійних змін відповідно процесів, які відбуваються в суспільстві. Прагнення нашої країни підключитись до Болонського процесу необхідно розглядати як невідкладну спробу реалізувати програму адаптації системи освіти до вимог сучасного наукового середовища. Головна мета Болонського процесу – побудова єдиної інтелектуальної, культурної, соціальної, технічної бази європейських країн. Україна визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи. Принципи Болонської декларації в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 році. Основний зміст Болонського процесу полягає в тому, щоб привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту для досягнення цілей, які полягають у наступному:

- підвищення якості освітніх послуг та набуття європейською освітою незаперечних конкурентних переваг;

- розширення доступу до європейської освіти;

- формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі;

- розширення мобілізації студентів та викладачів;

- прийняття порівнювальної системи ступенів вищої освіти з видачею додатків до дипломів європейського зразка.

Основними завданнями на цій період визначено реалізацію передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ECTS (Європейській кредитно-трансферній системі). Заліковий кредит – це завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню. У заліковому кредиті оцінюються всі види навчальної діяльності студента, що формують компетенції.

Кредитна система забезпечує порівнюваність різних типів освітніх програм, тому що кредит European Credit Transfer System (ECTS) – залік, посвідчення про проходження якого-небудь курсу в навчальному закладі. Кредит пов’язаний з досягненням визначених результатів навчання за визначені години. Фактично кредит визначає кількість трудових затрат викладача і студента для досягнення необхідного освітнього результату. Кредит містить години, призначені не тільки для аудиторної, але і самостійної ( індивідуальної) роботи студента.

В цілому система залікових одиниць характеризується певними ознаками:

- оцінка трудоємкості н6авчання в залікових одиницях (кредитах);

- ефективне планування учбового навчання студентів на протязі всього періоду навчання;

- супровід отримання студентами залікових одиниць по дисципліні системою показників, які характеризують якість навчання: оцінки по дисципліні, поточний та кумулятивний рейтинг тощо;

- реалізація нелінійної форми організації навчання з відносним вибором вивчаємих дисциплін;

- реалізація студентської мобілізації серед вітчизняних та зарубіжних навальних закладів.

Залікові одиниці (кредити) розраховують по кожній дисципліні, які входять до освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» і «Магістр». Залікові одиниці (кредити) розраховують за критерієм загальної трудоємкості дисципліни (кількість тижнів та інтенсивність навчання на студента).

Обсяг нормативних навчальних дисциплін та навчальних дисциплін за вибором, запланованих до вивчення, повинен становити не менше 60 кредитів ECTS на навчальний рік. Таким чином, залікова одиниця – є розрахунковою величиною.

Кількість залікових одиниць (кредитів) для кожної дисципліни дорівнює частці від ділення загальної кількості навчальних годин, що виділено на дисципліну, до кількості годин, відповідних доній заліковій одиниці (одному кредиту) по даному направленню (спеціальності).

Середня величина залікової одиниці (кредитів) в бакалавріаті ВДАУ на 2007-2008 навчальний рік становила 36 академічним годинам. «Навчальний час» складається з декількох елементів як:

- власне аудиторне навантаження, що складає приблизно 50% від загального обсягу навчального часу;

- години, що відводиться на самостійну роботу студента (50% від загального обсягу навчального часу), де на кожну лекційну годину повинне приходитися приблизно 1,5 години самостійної роботи;

- години, необхідне на читання літератури, рекомендованої за курсом і складання конспектів;

- години, необхідні на підготовку письмових робіт;

- години, необхідні на підготовку до іспитів. Цей обсяг часу приблизно дорівнює аудиторному навантаженню.

Кількість залікових одиниць можна проводити виходячи з єдиної методології розрахунку:

ü 1 залікова (акредитаційна) одиниця = 36 академічних годин;

ü 1 тиждень (практик або інші навчальні роботи) = 54 академічні години = 1,5 залікові одиниці. Навчальний рік складає 34 тижня, або 51 залікову одиницю; 6 тижнів сесій прирівнюється до 9 залікових одиниць (розписуються по дисциплінах з розрахунку: 1 семестровий іспит - 1 залікова одиниця).

Навчальний рік у підсумку складає 40 тижнів, або 60 залікових одиниць обліку освіти при традиційній лекційно-семінарській педагогічній технології вищої освіти за очною формою. Зрозуміло, припущення про існування такої стандартної технології носить багато в чому умовний характер. Насправді конкретні вищі навчальні заклади можуть значно відрізнятися по обсягах навчання, освоюваним студентами в одиницю часу; про це можна сказати і про облік (заліку) дисциплін при переході з вузу у вуз при традиційних академічних довідках із вказівкою "трудоємкості" у годинах.

Середня величина кредиту в бакалавріаті європейських країнах, де студенти вузів вивчають 60 кредитів за рік, знаходиться в межах від 25 до 30 годин.

Залікові одиниці (кредити) дисциплін, що входять до освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр», при розрахунку кумулятивних рейтингових оцінок студентів розраховують на основі залікових кредитів у навчальному році.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП) (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи). Модульна система організації учбового процесу забезпечує:

~ поділ учбового часу на модулі середньої тривалості вісім тижнів;

~ обмеження кількості дисциплін, які можуть вивчатися одночасно;

~ обмеження кількості аудиторної роботи на тиждень;

~ введення пропорції 40:60 між самостійною та аудиторною роботами в межах загальної кількості годин на дисципліну;

~ контроль знань студентів шляхом проведення поточного контролю на протязі модуля (у вигляді контрольних робіт, тестів, домашніх індивідуальних завдань, рефератів, опитування тощо) та проміжного контролю, якщо дисципліна продовжується в наступному модулі, або підсумкового контролю по закінченню вивчення дисципліни;

~ проведення проміжного або підсумкового контролю на останньому тижні модуля;

~ формування накопичувальної результативної оцінки проміжного та підсумованого контролю на основі оцінок поточного контролю.

Таким чином, модульна система організації учбового процесу направлена на оптимізацію навчання студента, виділення годин на самостійну роботу.

Введення в практику кредитно-модульної системи обліку трудозатрат викликає ряд сумнівів. Така система являє собою уніфікацію форми навчання і звітності. Разом з тим відомо фундаментальне філософське положення про те, що форма і зміст виступають у єдності і не повинні мати переваги один перед одним. Більш того, зміст визначає форму. Прагнення втиснути будь-які навчальні дисципліни в обмеження кредитно-модульної системи представляється не вірним, тому що кожна дисципліна має свою специфіку і вимагає спеціального підходу – кількості годин, що відводяться. Більш того, поділ навіть однієї навчальної дисципліни на одноманітні модулі завдає шкоди у викладі матеріалу.

Накопичувальна система оцінювання знань студентів припускає нарахування за кожен модуль визначеної кількості балів і їхнього підсумовування при завершальній оцінці знань студента. Тут знання студента не варіюються і зводяться до деякого підсумкового рейтингу. Разом з тим для успішної роботи з кожної спеціальності ті або інші знання необхідні в різній мері. Сучасний додаток до диплома про вищу освіту дозволяє судити не тільки про його загальну підготовку, але і мати чітке представлення про рівень його підготовки в окремих конкретних областях. Це, природно, дає можливість використовувати випускника вузу на тих посадах, де він може найбільше ефективно працювати.

Рейтингова система оцінок ефективна в тому випадку, якщо вона застосовується до оцінки досягнень людини в який-небудь одній, щодо вузької області діяльності. Наприклад, оцінка рівня можливостей спортсмена в якому-небудь виді спорту. Можна було б запропонувати до диплома додавати додатково характеристику або атестацію, що дозволяє більш повно і всебічно оцінити здатності і можливості випускника вузу.

У модульно-кредитній системі велика увага приділяється розробці тестів для оцінювання знань студентів. У принципі заперечувати проти тестової оцінки знань, на наш погляд, було б нерозумно. Її можна і потрібно використовувати в різних окремих випадках, визначивши ті місця, де вона дає максимальний ефект. Однак зробити тестову систему всебічним і єдиним засобом оцінювання знань студентів було б неправильно.

У документах Болонського процесу нічого не сказано про залікову й екзаменаційну систему оцінювання знань студентів. А отже, вона вважається застарілою. Чи правильно це? Адже ця система вимагає при підготовці до іспиту або заліку повторення пройденого матеріалу, його систематизації і глибокого осмислювання. Ця система сприяє кращому запам’ятовуванню, установленню системних зв'язків між досліджуваними питаннями і дисциплінує що навчається.

Введення кредитно-модульної системи приведе до того, що студенти, що володіють високими творчими якостями і здатні генерувати нові ідеї, будуть успішно відповісти на пропоновані тести і замість розвитку своїх індивідуальних здібностей прагнути до одержання високого рейтингу.

З цього випливає, що відповідно до пропонованої системи навчання студент як би сам собі є керівником і здатний без допомоги викладача визначити, що йому потрібно буде в майбутньому для успішної роботи в обраній області діяльності. Перебільшуючи, можна сказати, що студент замовляє викладачеві, чому його учити, не маючи ні життєвого досвіду, ні устояних поглядів. Досвід багатьох сторін підказує, що тільки досвідчені і навчені життям викладачі можуть правильно направити зусилля учнів. Тут, природно, виникає питання про підготовку дійсно кваліфікованих, досвідчених, здатних бачити перспективу викладацьких кадрів. Показово те, що дане питання в документах Болонського процесу навіть не згадується. Разом з тим мається положення про мобільності і конкурентноздатності. Це можна розуміти так, що окремі викладачі будуть конкурувати між собою за навчання студентів "своєму" курсові або модулеві. Якщо це так, то відбувається явна комерціалізація навчання, ніяк не зв'язана з цілями, що проголошуються в Сорбонськой і Болонськой деклараціях.

Разом з тим кредитно-модульна система створює гарні умови для так називаної мобільності студентів. Вільно переміщуватися із вузу однієї країни у вуз іншої неможливо без знання декількох мов. Які ж мови можна покласти в основу для реалізації принципу мобільності. Очевидно, румунська, грецька, чеська й інша мови невеликих держав не можуть тут конкурувати з англійською, німецькою і французькою. Тому реально кожен студент європейських вузів повинний знати хоча б один з цих мов.

Отже, на підставі викладеного матеріалу можна прийти до наступних висновків:

- Болонський процес – це масштабний міжнародний політичний захід, ініційований буржуазією ведучих капіталістичних країн Європи: Франції, Італії, Англії і Німеччині, спрямоване на підтримку цілей і завдань Європейського союзу;

- основною метою Болонського процесу є забезпечення конкурентноздатності, а також швидкого і тривалого розвитку економіки ведучих капіталістичних країн Європи;

- основний засіб досягнення поставленої мети складається в масовій підготовці висококваліфікованої робочої сили, що забезпечує стабільний розвиток економіки на різних її рівнях – безпосереднього виробництва і керування;

- поставлена мета ретельно й уміло приховує необхідність "будувати і підсилювати інтелектуальну, культурну, соціальну і технічну базу нашого континенту", про створення "Зони європейської вищої школи", про "формування майбутнього" тощо.

Список використаної літератури

1. Колот А.М. Реалізація основних принципів Болонської декларації при підготовці фахівців економічного профілю // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник. – 2004. – Вип.37.

2. Про затвердження рекомендацій щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації. – Наказ МОН України від 30.12.2005 р. № 774.